22 серпня 2017, вівторок

Історія викладачки з Нью-Йорка: Навіщо я волонтерю в Україні?

коментувати
Історія викладачки з Нью-Йорка: Навіщо я волонтерю в Україні?
Фото Катерини Пасніченко

Навіщо їхати в Україну за свій рахунок та абсолютно безкоштовно навчати дітей англійської мови в українській школі? Це питання потребує відповіді, напевно, і для самих українців, адже важко зрозуміти мотиви іноземного волонтера робити добрі справи для чужої країни..

Розповідає Кейтлін Гарсіа, волонтер GoCamp, США

Коли явперше дізналась про GoCamp та їхню місію, не мала сумніву – я повинна взяти участь у цьому проекті. Мені потрібно було лише озирнутися на моє життя, щоб побачити важливість вивчення іноземних мов. Зростаючи у звичайній сім’ї робітників з Нью-Джерсі, я не очікувала чогось великого для себе в майбутньому. Життя у бідності не мотивує тебе пізнавати світ, навпаки формує невдоволення ним. Тоді я навіть не могла і подумати, що звичайний курс із французької мови у старшій школі приведе мене до докторантури французької літератури у Нью-Йоркському університеті, чи до того, що я буду навчати французької та ESL людей різного віку зі всього світу. Це такі моменти, які є швидкоплинними, проте залишають слід на все життя. Якби ж мої викладачі, які розповідали мені про Флобера, Гюго та Бальзака тільки знали, який вплив ці книги мали на моє життя – адже все, що я дізналась, дало поштовх для росту всього того, що так довго спало у мені. Зараз, як вчитель черпаю від своїх студентів все, що може зробити мій світ глобальнішим. Вони представляють їхні унікальні погляди на життя, які стають викликом для моїх думок із деяких питань. Без них я б не була такою як є.

Перед подіями на Євромайдані я знала про Україну дуже мало. Уявляла цю країну, як і більшість американців, як звичайну індустріальну пост-радянську державу. Проте, після Євромайдану, це почало змінюватися. Тисячі українців, які зібрались на Майдані Незалежності для того, щоб висловити протест уряду Януковича і залишались там протягом місяців, стали поворотним моментом не тільки в історії України, але і в історії Європи. Під час зустрічі з волонтерами GoCamp Мустафа Наєм наголосив, що українці першими віддали свої життя за цінності Європейського Союзу, не будучи державою-членом ЄС. Я вважаю, що в нинішньому політичному кліматі антиліберальних популістських рухів, які яскраво відображаються на Brexit, політиці Доналда Трампа та інтервенції російських військ – підтримка України в її боротьбі за краще майбутнє, я вірю, що є важливішою, ніж будь-коли.

З перших днів, мої учні у школі в Чернівцях запитували: що спонукало мене приїхати до України, що мені подобається тут і наскільки це відрізняється від моєї Батьківщини. Кожного дня вони задавали сотні питань. Коли ж я запитала учнів про те, ким вони хочуть стати, то дізналась, що маю справу з потенційними майбутніми лікарями, інженерами та художниками. Їх мотивація є простою – допомогти тому, хто потребує та будувати сильну державу для майбутніх поколінь. Вони знають, що вдосконалення їхньої англійської допоможе їм у майбутньому досягти більшості своїх цілей.

Програма GoCamp у школі, де я волонтерила, була спрямована на виховання активної громадянської позиції. Протягом всього часу разом мої учні навчались тому наскільки важливо брати участь у спільноті та допомагати тим, хто цього потребує. Найбільш яскравий спогад про ці три тижні – це день відвідин сиріт у дитячому будинку. Ми привезли дитячі книги та іграшки, зокрема ляльки-мотанки. Ми провели половину дня на вулиці, бігаючи та сміючись разом. Пізніше я дізналась, що мої учні не вперше відвідували цих дітей, і я сподіваюсь, вони продовжать і далі цим займатися.



Я приїхала до України з повагою до цієї країни, з повагою до здобутків Євромайдану, моїх українських друзів, які живуть у Нью-Йорку та ефірних записів Океану Ельзи. Ця повага швидко стала любов’ю, коли я познайомилась з українською гостинністю. Сім’я, яка приймала мене, зустріла на вокзалі так, начебто ми вже багато років знайомі і зробили все, щоб я відчувала себе як вдома. Інколи, вони не знали як висловитися англійською і це була можливість покращити мою українську. Кожного дня був новий досвід. Навіть їхня чотирьохрічна донечка була здивована кількістю англомовних у їхньому будинку. Одного вечора, коли ми їхали додому, вона визирнула у вікно і закричала “MOOOON!” – це були її перші слова англійською, які я вчила її, показуючи на нічне небо. Вона натомість вказувала мені на різні предмети у будинку, щоб навчити мене промовляти їх українською.

Кожна країна має свої унікальні виклики. Проте відкритість та щирість української молоді запевняє мене в тому, що країна має світле майбутнє. Розмовляючи з іншими волонтерами, я розумію, що я не єдина в такій думці. GoCamp збирає разом волонтерів різного віку, професій та вірувань. Навіть зараз, повертаючись додому я розумію, що досвід, який ми отримали, об’єднуватиме нас на роки.

Переклала Марія Тищенко

Фото Катерини Пасніченко

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

GoGlobal ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: