21 серпня 2017, понеділок

Спочатку запитайте себе: що зробили б ви, щоб вижити? Канадський письменник про скандально відомого українця «Джона» Дем'янюка

Спочатку запитайте себе: що зробили б ви, щоб вижити? Канадський письменник про скандально відомого українця «Джона» Дем'янюка

Джонатан Гарфінкель перед приїздом в Київ з гучною п'єсою про українця «Івана Грозного», звинуваченого у вбивстві тисяч в'язнів концтаборів, розповідає, яким бачив Дем'янюка на суді.

В кінці квітня до Києва приїжджає автор п'єси, скандальної навіть не в квадраті, а в кубі: за провокаційною назвою Голокост кабаре стоїть один з найбільш спірних епізодів української історії – життя, злочин і покарання українця Івана «Джона» Дем'янюка, одного з найбільш одіозних учасників судових процесів над нацистськими злочинцями. П'єсу вже показали в Німеччині, Канаді та Америці. Покази супроводжували вигуки обурення, вибухи оплесків, здивування, шок і невгаваючі суперечки.

28 квітня скандальну п'єсу покажуть у Києві, причому вперше вона прозвучить російською мовою.

Сюжет п'єси – це історія життя Івана Дем'янюка, якого визнали винним у військових злочинах, скоєних ним, будучи охоронцем у кількох нацистських концтаборах під час Другої світової війни. Після двох гучних процесів, що проходили спочатку в Ізраїлі, а потім у Німеччині, ніхто так і не дав відповіді на запитання про те, чи винен українець у жорстоких злочинах, які йому інкримінували. Звинувачували Дем'янюка в тому, що в роки Другої світової він обслуговував газові камери в нацистському концентраційному таборі Треблінка і був причетний до вбивств понад 29 тисяч осіб, застосовуючи до в'язнів садистські тортури. Обвинувачення стверджувало, що він носив ім'я Іван Грозний. Судовий процес над ним тривав майже 40 років.

Над постановкою п'єси працювали творці київського театру Мізантроп – режисер Ілля Мощицький і композитор Дмитро Саратський – у співдружності з колегами з України, Росії, Канади та Ізраїлю. Вистава в прямому сенсі слова провокує глядача, примушуючи глянути на себе крізь призму свідомості то мученика, то ката, стираючи грань між добром і злом.

Спектакль покажуть на сцені київського концерт-холу Bel'etage. Напередодні в українську столицю приїде й автор п'єси, канадський драматург Джонатан Гарфінкель. Свого часу він особисто був присутній на судових засіданнях за участю Дем'янюка.

Напередодні приїзду Гарфікеля в Київ НВ розпитало його про судові процеси над Дем'янюком, в яких йому доводилося брати участь, а також про те, чи не прокляли його єврейські родичі за спробу змусити світ сумніватися в тому, що люди з минулим Дем'янюка були катами, а не жертвами.

- З чого почалася історія вашого знайомства з Дем'янюком?

- Все почалося в 1999 році, коли я прочитав газетну статтю про управління спеціальних розслідувань США, яке підняло і відкрило його справу. Мюнхен був зацікавлений в екстрадиції Дем'янюка на другий судовий процес, і я подумав: «А яким був його перший судовий процес?». Тому я прочитав книгу про Єрусалимський процес. Вона мене зацікавила, і я став ніби одержимий.

- Чи була ця історія для вас особистою? Чому вас зачепила ця тема настільки, що ви вирішили про це написати?

- Певною мірою історія досить особиста, адже я письменник з єврейським корінням. В той час, як я є представником другого покоління, яке проживає у Канаді, мої бабуся і дідусь, прабабуся і дідусь були євреями з Польщі та Західної України. Я втратив свою сім'ю на війні. У дитинстві я також навчався в єврейській школі і вивчав Голокост. Але чесно зізнатися, все це завжди перебувало у мене за спиною, десь на задньому плані.

Випадок Дем'янюка залучив мене, тому що він здавався складним і близьким відразу. Мова йде про складні спогадах, справедливість і про те, що ми робимо, щоб вижити. Зізнатися, я відчував симпатію до Дем'янюка і завжди задавався запитанням, про що ж він насправді думав. Ці запитання і таємниця, хто ж він був насправді, пробудили в мені бажання написати про нього.

Спочатку я написав все у вигляді вірша. У тексті трапляються фрагменти (я – три в одному: поет, драматург і письменник). Зрештою, я зробив все п'єсою, тому що так простіше розкрити матеріал. Випробування – та ж п'єса. Вони дуже награні й артистичні. Подумайте, хіба Єрусалимський процес не був тією ж театральною сценою?


Иван Демьянюк Фото: ieshua.org
Іван Дем'янюк Фото: ieshua.org


- Ви відвідували не одне засідання суду у справі Дем'янюка. Вам вдалося поспілкуватися з ним? Яким він постав у ваших очах?

- На жаль, мені не вдалося поспілкуватися з Дем'янюком. Він виглядав старим і тендітним; на той момент йому було 89 років.

- І все ж, за вашими спостереженнями, він сам вважав себе ким – жертвою? Злочинцем? Каявся він? Чи виправдовував себе?

- Думаю, він вважав себе невинною жертвою.

- Що найбільше вразило вас у ньому?

- Особисто для мене Дем'янюк – це злиття людини і символу. Не просто як людина, а саме як військовополонений, він здійснював деякі моральні вчинки, про які варто думати і оцінити їх. Тепер ми знаємо, що після того, як він потрапив у полон до нацистів, він став охоронцем в таборі смерті Собібор. Що саме він робив у Собіборі? Нам точно невідомо. Ця загадка манила й приваблювала мене, і вона стала одним з поштовхів мого інтересу до Дем'янюка.

Я також вважаю його дуже цікавим персонажем-символом: він символ нашої потреби у відплаті за жахливі, страшні злочини проти людства. Про яку відплату можна говорити і яка вона повинна бути за вбивства мільйонів ні в чому не винних євреїв в період Голокосту? Дем'янюк є символом останнього нациста, якого будуть судити в Німеччині, і я познайомився з ним, коли був присутній на суді в Мюнхені в 2009 році. Це був символ, який замінив людину.

- Що ви вкладаєте в поняття «голокост кабаре»?

- Це п'єса про військові злочини Голокосту в супроводі пісень. Назва і зміст – це виклики і провокації, їх мета – змусити нас подивитися на самих себе. Сподіваюся, це нагадує роботу Бертольда Брехта. Я студент Брехта. Його учень.

- Як ваші єврейські родичі поставилися до п'єси Голокост кабаре? Ви всі еще спілкуєтеся?

- Моїм родичам дуже сподобалася п'єса. На їх погляд вона поєднала в собі веселість і таємничість. Вони добре мене знають.

 



Репетиция пьесы Холокост кабаре

Репетиція п'єси Голокост кабаре


- П'ять років тому п'єса була поставлена в Німеччині й Канаді. Які відгуки ви отримали там?

- В Канаді та Німеччині людям дуже сподобалася п'єса. Канадським глядачам подобався стиль кабаре, а також історія, заснована на історичних фактах. Німці дійсно співпереживали і намагалися розібратися в зв'язках між Джоном Дем'янюком та Іваном Треблінсбким. Це дійсно багато означало для них.

- Чи були серед глядачів ті, які вижили під час Голокосту? Яка була їх реакція?

- В Торонто і Ванкувері були ті, хто вижили, а також глядачі, які були на процесі Дем'янюка в Ізраїлі. Коли я після всього говорив з ними, вони вирішили, що я як ніхто інший перейнявся судом, відчув його атмосферу. Мені сказали, що п'єса справді відображає хаос цього процесу, як і важкі спогади тих, хто вижив. Вони зрозуміли, що я відчув всю драму Єрусалимського процесу.



В Киеве скандальную пьесу о суде над Иваном Демьянюком покажут 28 апреля

У Києві скандальну п'єсу про суд над Іваном Дем'янюком покажуть 28 квітня


- Як ви вважаєте, чому ця постановка значима для України? І чи правильний обрали час для прем'єри?

- Я думаю, що українці побачать у Івані Дем'янюку, насамперед, людину. Адже – і це було важливо для мене – потрібно пам'ятати про те, що він людина. Я ніколи не спілкувався з Дем'янюком особисто, але я думаю, що він був добрим батьком, який намагався робити правильні речі, але для початку просто хотів вижити. Я симпатизую йому. Ми ніколи не дізнаємося, що він зробив насправді. Але я думаю, насамперед, нам потрібно запитати самих себе: а що зробили ми, щоб вижити в нерозв'язній ситуації? І ще нам потрібно задати собі більш глибоке екзистенційне запитання: чи може хороша людина робити жахливі речі? Якщо ви можете задати собі такі складні запитання, розуміючи всю глибину їх моральної складності та враховуючи суперечності людського сприйняття, забувши тільки про чорне і біле, і просто отримати задоволення від шоку і захоплення, тоді вам варто піти і подивитися цю постановку.

У міру того, як помирають нацисти і покоління тих, що вижили під час Голокосту, ця п'єса – як історична пам'ять. Це історія про українця, який потрапив у жорна історії. Я думаю, що ця тема важлива і актуальна, особливо зараз, в міжнародному кліматі ультранаціоналізму і популізму. Я боюся, що ми знову на порозі чогось жахливого.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Події ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: