10 грудня 2016, субота

Джамала розповіла історію своєї родини і пояснила, чому не їздить у Крим. НВ №10

коментувати
Джамала: В Крим мені ніхто не забороняє їздити, але я не була там вже півтора року

Джамала: В Крим мені ніхто не забороняє їздити, але я не була там вже півтора року

За останні пару тижнів Джамала стала однією з найбільш згадуваних у світовій пресі українок.

Про неї та її пісню, названу роком депортації кримських татар 1944 - і присвячену трагічній історії цього народу, до якого має безпосереднє відношення і сама Джамала, пише впливова світова преса, в тому числі The New York Times, Washington Post, Bild, The Times, Guardian і Spiegel. Такої бурхливої реакції могло і не бути, якби не обурення Росії, яка побачила у номері виконавиці натяки на нинішню анексію Криму, а також утисків кримських татар з початку окупації півострова.

Втім, Джамала каже, що робить ставку не на політичну, а на художню складову пісні, яку присвятила своїй депортованій прабабусі. В депортації, на території Киргизії, народилася і сама виконавиця.

Вона росла в музичній сім'ї, де батько-диригент очолював власний музичний колектив, а мати працювала акомпаніатором в школі. Батьки Джамали досі живуть у Криму, куди повернулися наприкінці 80‑х. А сестра, також музикант за освітою, переїхала в Туреччину.

- Я з'явилася на світ в Киргизії, але ніколи не відчувала, що це моя батьківщина. Так склалося, що фізично я народилася не в Криму, але насправді - саме там. Ви розумієте?

У Крим ми поверталися дуже важко. У 1983‑му переїхали до Мелітополя Запорізької області, а в 1986‑му почали повернення на батьківщину. Моя мама - вірменка, і тільки завдяки цьому нам вдалося купити будинок в селі Малореченському, звідки родом родина мого тата. У ті роки було заборонено продавати нерухомість кримським татарам, і моїм батькам довелося фіктивно розлучитися, щоб мама під своїм дівочим прізвищем Тумасова змогла купити будинок. Коли колишня господиня дізналася, що продала будинок фактично кримським татарам, вона кричала не своїм голосом. Я була дуже маленькою, але цю божевільну сцену пам'ятаю добре.

Тоді говорили, що татари повертаються і будуть забирати свої будинки, з яких їх виселили в 1944‑му році. А ми дуже тихо поверталися і ні на що не претендували, хіба що на клаптик землі. Наприклад, музична школа в Малореченському, де я навчалася,- це дуже красивий старовинний кримськотатарський будинок. І одного разу в цей будинок прийшли люди, предки яких у ньому жили. Ці люди нічого не збиралися відбирати. Попросилися подивитися, просто посиділи всередині.

Те, що я така ж, як всі, відчула тільки в Києві, коли приїхала сюди поступати в консерваторію. "Як всі" - це не про музику або мою індивідуальність як співачки. Це про національність.

В Крим мені ніхто не забороняє їздити, але я не була там вже півтора року. Я не хочу випробовувати долю, бо ті люди, які зараз при владі, можуть використовувати мій приїзд в своїх цілях. Я не хочу давати їм такого приводу, хоча, думаю, вони чекають, щоб я приїхала. Мама і тато приїжджають в Київ, ми бачимося. А ось з дідусем - ні, йому 87 років, він вже не може їздити.

Зараз мені кажуть, що в Криму з кожного кафе, з кожного куточка лунає моя пісня. Це така підтримка!

Детальніше історію Джамали читайте у свіжому номері журналу Новое Время №10 від 18 березня 2016 року.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Події ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: