9 грудня 2016, п'ятниця

Популізм з’їдає все. Як відкрити українцям доступ до політики, розповідає політолог Сергій Таран

коментувати
Популізм з’їдає все. Як відкрити українцям доступ до політики, розповідає політолог Сергій Таран
Фото: facebook/Сергій Таран

Популісти мають високі шанси в бідних країнах, які весь час лихоманить політична криза, тому у владі там постійно перебувають партії з харизматичними лідерами. Сергій Таран пояснює, як це змінити.

В Україні є доступ до політики, але немає тої рівності у ньому, якої б хотілось.  Рівність – це коли будь-який громадянин України, який хоче брати участь у політичному житті, може це робити. Для цього немає фінансових обмежень. Тим паче немає обмежень на дискримінаційній основі: регіону, раси, національності.

Сьогодні шлях до політики прокладено через дуже жорсткі зав’язки з потужним бізнесом. Бізнес наймає політика як лобіста. Але найбільша проблема, що це робиться “в тіні”. У США, наприклад, лобіювання робиться відкрито, у нас домовленості між політиками та бізнесом приховуються від громадян.  

У нас ступінь тіньової політики та тіньової економіки дуже високий. Переважна частина політики на Заході відбувається нагорі публічно. В Україні ж значна частина – під водою, основні рішення не ухвалюються публічно. Так, це притаманно будь-якій політиці, але кулуарних рішень в Україні непорівняльно більше, ніж  публічних.

В Україні ідеологія або програма партії взагалі не є мотиваційним інструментом. Тому, щоб відкрити доступ до політики, гроші мають відігравати набагато меншу роль, а політичні рішення мусять прийматись публічно.

Бізнес можна відділити від політики двома речами: це декларування партійних надходжень і витрат та якісна реформа судової влади. Правова система – це той інструмент, який дозволяє зробити прозорими відносини влади і бізнесу.

Якщо ми зараз заборонимо політичну рекламу, то фактичний доступ буде мати п’ять людей – власників телеканалів. Якщо є реклама, то у будь-кого з’являється можливість достукатись до виборця. Так, за великі гроші, але принаймні вона є.

В Україні є плюралізм інформації, але немає свободи слова. Як громадянин я можу отримати інформацію з різних джерел. Але свобода слова – це коли журналіст незалежний від власника, а у нас він – залежний. Коли йому будуть замовляти джинсу – він буде її просувати.

У нас люди люблять, коли їм говорять дурниці. Українці надзвичайно лояльні до популізму, до урівнялівки і дуже погано розуміють свою відповідальність. Тому треба реформувати інституції не тільки державні, а й суспільні. Ніша громадських організацій – говорити і пояснювати непопулярні речі, тому що у політиків нема міцності і сили духу для цього.

Коли говорять, що суспільство в Україні – погане, а політики – хороші, то це нісенітниця. Суспільство має так само бути готовим до змін, як і політики. Бо політики відображають те, чого хоче суспільство.

Людей можна політично мобілізувати трьома способами. По-перше, навколо патронажу: я тобі ковбасу, ти мені – свій голос. По-друге, на основі харизми лідера, але це вже великий крок вперед: я тобі ще не дав ковбаси, але ти вже проголосуй. По-третє – на основі програми. Помаранчева революція для України була завершенням патронажного етапу: люди навчились голосувати не за ковбасу. Але голосування за харизматичного лідера – це ще не якісна політика. Одне політичне покоління – це приблизно 15 років, тому  голосування за програми  слід очікувати через 15 років після Помаранчевої революції. Це буде початком ідеологічних політичних партій.

Популісти завжди мають високі шанси в дуже бідній країні при постійній політичній кризі. Поки буде така ситуація, у нас будуть партії з харизматичними лідерами. Коли криза проходить, з’являється запит на програми, які мають більший “цикл життя”, ніж від виборів до виборів.

Твердження, що у нас не оновлюється політика – то великий міф. Що не вибори – то у нас нові політичні сили. Тої швидкості, з якою оновлення політичних проектів відбувається у нас, немає ні в Європі, ні в Америці. Інше питання – яка якість.

Для партій на державному рівні має бути стимул шукати не грошові мішки, а якісних людей. Для цього партії мають бути залежними від бюджету, а не від олігархів. І це створює нову динаміку. В тому числі, державне фінансування партій стимулює внутрішньопартійні зміни.

Популізм з’їдає все. Коли політик говорить щось красиве і те, що хочуть чути, люди не розуміють, що це – найбільше зло. Всі хворі і не знають про це. Мають бути позаполітичні проекти, які пояснювали б людям, про що взагалі політика має бути. Особливо на місцевому рівні. Тільки так українські виборці подорослішають.

Доступ до політики — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями «Центр UA» та «Колегіум Анни Ярославни» в рамках повного циклу публічної політики за напрямком «Рівний доступ до політики»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Доступ до політики ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: