Місто вина, м'ясного достатку та гостинності. Записки з Тбілісі

коментувати
Місто вина, м'ясного достатку та гостинності. Записки з Тбілісі
© Flickr/jagermesh

У Тбілісі, місті, що не спить, де опівночі так само людно, як і опівдні, а ресторани відкриті до ранку, нікого не здивує ділова зустріч, призначена на дев'яту вечора.

Редактор рубрики Культура НВ Оксана Мамченкова провела тиждень у Грузії

Яго Бітарішвілі, власник невеликої виноробні в 20 хвилинах їзди на північ від Тбілісі, випускає 5 тис. пляшок білого сухого на рік. Дозріле в його льоху вино п'ють відвідувачі ресторанів від Токіо до Парижа. Однак називати себе бізнесменом Яго не любить, вважаючи це слово чи не образливим. Виноробство, мовляв, не може бути для грузина бізнесом. Це радше сродна праця, і отримувати задоволення потрібно від процесу виробництва, а не від прибутку.

Вино в Грузії — не просто алкоголь, а сакральний символ нації. Найпростіше пояснення такого ставлення до напою полягає в тому, що місцева виноробна традиція на 5-6 тис. років старша від християнської. Кожен грузин впевнений, що виноград його сім'я переробляла з діда-прадіда. До речі раніше винний льох вважався таким самим законним місцем для укладення шлюбу, як і церква.

Яго вчить, що перший тост грузини неодмінно піднімають зі словами подяки Богу. Другий тост — за мир. Третій — за все те, що приносить задоволення. Втім, ця послідовність зовсім не догматична. А ось закінчувати тост вигуком "Гаумарджос!", тобто побажанням перемоги, потрібно обов'язково. Така традиція народилася із неспокійного, наповненого війнами минулого країни.

Незважаючи на пристрасть населення до вина, по‑справжньому п'яних грузинів на вулицях Тбілісі не зустрінеш. І це при тому, що місто практично не спить. З понеділка до неділі більшість барів та ресторанів у центрі грузинської столиці працюють до пізньої ночі, а то й до раннього ранку. Опівночі тут так само людно, як опівдні. При цьому вулиці наповнюють переважно тбілісці, а не гості столиці.

Для грузина призначити зустріч на восьму, а то й дев'яту вечора, нехай навіть з незнайомцем,— цілком нормально. При цьому де б ви не опинилися, на столі ніби за помахом чарівної палички з'являться хліб і вино. А вітати вас будуть наче давнього друга.


© Flickr/whereisemil
© Flickr/whereisemil


Провівши кілька днів у місті, помічаєш, як входиш у його ритм, з легкістю переймаючи звички місцевих жителів. Наприклад, до сніданків тут ставляться без особливого пієтету. Ранкове меню якщо й існує, то лише в окремих закладах і розраховане на туристів.

Про ранкову чашку кави на час подорожі також раджу забути. Грузинам незрозуміла традиція кавопиття, тому, замовивши американо або капучіно, ви найімовірніше отримаєте розчинний напій. І чай тут не шанують. Зате лимонади зі смаками місцевих ягід і трав та мінеральна вода у грузинів в пошані.

До обідів і вечерь ставляться з усією серйозністю. Місцева кухня ситна, рясніє м'ясними стравами, порції величезні. Коли дивишся на стіл, що ломиться від гігантських розмірів хачапурі, лобіані та десятків хінкалі, рука мимоволі тягнеться до склянки з боржомі.

Лякатися надмірностей не варто. Тут не заведено з'їдати все до останньої крихти. Навпаки, абсолютно нормальним вважається залишити в тарілці ледве не третину страви.

Грузини люблять гостей і свою країну, емоційно оспівують красу її природи, радять приїжджим улюблені регіони, а ще пишаються безпекою на вулицях. А ось скаржитися і нарікати при гостях не прийнято. Втім, навколишня реальність красномовніша за слова.

Якщо з безпекою проблем дійсно немає, то навіть короткої прогулянки у центральних районах Тбілісі достатньо, щоб помітити разючий контраст між блискучими новобудовами та нетрями, що розсипаються на очах.


© Flickr/jagermesh
© Flickr/jagermesh


До речі, подібно українцям, грузини люблять розширювати свою житлоплощу, пристроюючи до стін багатоквартирних будинків додаткові кімнати і балкони. Щоправда, на відміну від українців, вони шанобливо ставляться до старовинних фасадів, тому незграбні нарости з'являються лише в тбіліських дворах.

Хоча саме в таких хаотичних дворах старого Тбілісі, а не в сліпучої білизни стінах нових центрів надання адмінпослуг відчувається справжній характер Грузії. А ще в експресивній манері керування автомобілями місцевих водіїв, на яку давно заплющила очі патрульна поліція.

Матеріал опубліковано в НВ №24 від 8 липня 2016 року

Читайте більше про найяскравіші подорожі в серії матеріалів Моя країна

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: