У кінці березня в Італії відзначають День Святого Джузеппе і Свято батька

коментувати
У кінці березня в Італії відзначають День Святого Джузеппе і Свято батька

За словами Наталії Череп, директора київського бутіка Bulgari, бренд вивчив мотивації своїх покупців і дійшов висновку, що більшість красивих колекційних годинників і хронометрів by Bulgari чоловіки купують не тільки для колекції, яка буде тільки зростати в ціні з роками, але і з метою передати їх синові як сімейну реліквію.

На честь цієї дуже зворушливої тенденції та відзначення Дня Батька в Італії, Bulgari Ukraine підготував матеріали про італійські традиції батьківства і порівняв їх з українськими реаліями.

У кінці березня в Італії відзначають День Святого Джузеппе і Свято батька. За народними повір'ями, у день Святого Джузеппе вкрай важливо проявляти два почуття: гостинність і сімейну любов. На честь цієї події, італійський бренд ювелірних прикрас Bulgari підготував матеріали про батьківство в Італії і порівняв їх з українськими традиціями.

Італійські чоловіки пізно дорослішають, воліючи залишатися в батьківському домі до 30 років, а іноді і більше. Любов до дітей, сімейні бенкети, надмірності в подарунках – все це змушує не поспішати покинути отчий дім, а радше навпаки, бо чоловіки в Італії воліють замислюватися про свою сім'ю і окремий будинок ближче до 40 років. Але коли час приходить, італійські чоловіки стають найбільш люблячими чоловіками і найтурботливішими батьками.

  

 
Ніхто так багато не балує своїх дітей, як вони: солодощі, одяг, іграшки, відсутність заборон – все, що забажає малюк, він негайно отримує. Кількість іграшок ніколи не стане стримуючим фактором для італійських батьків – навіть після 30-тої іграшки, покупки будуть продовжуватися, лише б дитина не засмучувалася.

Юні модниці та модники з Італії, якы можуть хизуватися в останніх колекціях від іменитих дизайнерів і продовжувати просити у батьків обновки. Дорогі годинники дитячого розміру, колекційні прикраси – італійські бренди, знаючи свого споживача, випускають спеціальні доповнення до основних ліній, щоб батьки могли побалувати своїх дітей з особливої нагоди.

Втім, не дарма вважається, що італійський та український менталітети чимось схожі. Українці дітей теж обожнюють – батьки не можуть розлучитися з малюками ні на день, рідко лають, працевлаштовують їх, купують їм дорогу техніку і нерухомість, а іноді продовжують утримувати нащадків і після 30 років. Схоже на італійських татусів, чи не так?

Але чи всі українці згодні з таким ставленням до дітей? Чи все-таки питання виховання – це інтимне й індивідуальне рішення, яке не повинно бути схожим з іншими? Про своє ставлення до дітей і батьківства розповіли люди з різних сфер, які живуть в різному ритмі життя – банкір, ресторатор, спортсмен і музикант.
  

Діма Борисов
  

кухар, власник і стратегічний керуючий ресторанами «Сім'ї Діми Борисова»

сини Данила, Демид, Борис і дочка Катя
   

Що таке виховання, в суспільстві розуміють по-різному. В моєму розумінні – це особистий приклад. Тому те, як я живу, як я працюю, як я займаюся спортом, як я готую їжу, в тому числі і наливаю напої, – це і є виховання моїх дітей. Я вважаю, що це найбільш ефективний і чесний спосіб, тому що забороняти їм, кажучи «не пий і не пали», а самому в цей час і пити, і курити – легкий спосіб втратити довіру дітей. Коли ти кажеш їм «займайся спортом», а сам нічого не робиш, діти перестають до тебе прислухатися.

Завжди можна створити такі умови життя, щоб діти були поруч, і всім було комфортно. Наприклад, якщо йдеться про спорт, то ми їдемо кататися на сноуборді разом. Сина Даню я поставив на дошку в рік і 4 місяці, другого сина Демида – в рік і 8 місяців. Катя катається на лижах з 3-х років, а Бориса Дмитровича, нашого наймолодшого учасника команди, якому півтора року, ще не вдалося навчити кататися, але в наступному сезоні я точно поставлю його на сноуборд. Те ж саме відбувається і влітку, коли ми катаємося на серфі.

Якимось чином навіть виходить їх інтегрувати в мою улюблену справу (роботу - прим.), наприклад, поява кафе «BabyRock» – це результат створення простору перш за все для своїх дітей.

Що стосується розподілу ролей серед батьків, то я, як людина творча, ближче до образу доброго поліцейського, в той час як Олена, яка мислить більшою мірою системно, ставиться до процесу суворіше. Я практично нічого не забороняю дітям, намагаюся дати їм максимум простору, свободу вибору та прийняття рішень, але і не забуваю нагадувати про відповідальність. Я не роблю дорогі подарунки, але даю можливість зрозуміти, як їх можна заробити – за хороші оцінки, допомога в ресторані тощо. Ми намагаємося уникати негативу, тому покарань у нас немає – є заохочення і попередження.

У дитинстві мені пощастило «зловити хвилю» великих сімейних правильних свят. Наприклад, в День народження дідуся без єдиного дзвінка приїжджає вся родина, і за одним столом виявляється до 30 осіб. Тому українські народні свята ми намагаємося святкувати сім'єю, дотримуючи всі складові традиції: страви, образ, інтер'єр.

Від бабусі я перейняв любов до кулінарії, так як саме вона і навчила мене готувати. Цю традицію, якщо мої діти захочуть, я передаю їм. А якщо вони захочуть знайти себе в іншій справі – я не буду проти, нехай кожен розвивається в тому напрямку, в якому їм буде комфортно.

 

Андрій Оністрат
  

Банкір, який біжить, Ironman, мотиваційний спікер, радіоведучий, викладач в університеті

Доньки Вікторія, Соломія і Мирослава, сини Остап і Михайло
  

У нас немає няні, водія або помічників. Ми з дружиною самі займаємося дітьми, наприклад, я сам, у міру можливості, везу їх вранці до школи, проводжаю на заняття, ходжу з ними на прогулянку, купаю або вкладаю спати – я так вирішив, що мої діти – це найважливіші проекти мого життя.

Спорт відіграє велику роль у моєму житті, бо ми разом займаємося різними активностями: волейболом, хокеєм тощо. Я намагаюся навчити дітей найнеобхіднішому, наприклад, старшому синові намагаюся прищепити професіоналізм, доньці пояснюю важливість самостійно прийнятого рішення. Інші діти ще дуже маленькі, але я намагаюся вже зараз навчити їх базовим навичкам, які потім дадуть конвертацію в щось корисне.

Я не з тих батьків, які сильно балують своїх дітей, але і не схвалюю жорстокі покарання. Якщо діти не слухаються, можу підвищити голос, максимум – позбавити комп'ютера або іграшок, але це не приносить мені задоволення. Коли я вибираю подарунок, завжди звертаю увагу на його ціну, оскільки хочу прищепити дітям розуміння вартості речі і зусиль, які були докладені для її отримання. Мої дорогі подарунки – це, переважно, корисні речі: ноутбук, велосипеди.

 

Андрій Дериземля
  

український біатлоніст, призер Чемпіонату світу 2007 року в Антхольц-Антерсельві

дочка Таня, син Ярослав
  

Для мене завжди залишається найголовішним у житті – це сім'я.

Як професійний спортсмен, я проводив дуже багато часу в дорозі, на змаганнях або тренуваннях. Але коли я повертаюся додому, я весь час проводжу з родиною. Я намагаюся приділити достатньо уваги дітям: граю з ними, прищеплюю їм любов до спорту, відвожу в садок.

Люблю дарувати подарунки дітям: іграшки, солодощі. Але я ціную помірність у вихованні дітей – намагаюся не балувати надміру і донести їм принцип «Як ти ставишся до людей, так і вони до тебе». Я намагаюся пояснити дітям, що дуже важливо не бути егоїстом і завжди залишатися людиною, бути чесним, ставитися з повагою до людей.

Що стосується заохочень і покарань, я вважаю, що дітям потрібно допомагати і направляти їх. Не ставити їм жорсткі рамки, але бути готовим підказати – це прямий обов'язок батьків.

  

Женя Галич

  
український рок-музикант, лідер групи O. Torvald, радіо- і телеведучий

дочка Єва
  

У нас немає няні і моя дружина Лера, я вважаю її ідеальною мамою, займається донечкою сама, оскільки я багато часу проводжу на роботі. Але коли у мене з'являється вільний час, я обов'язково проводжу його з Євою – ми граємо, гуляємо, розважаємося. У нас вдома безліч музичних інструментів і ми з донькою, попри те, що їй всього 2,9 року, періодично «джемимо» разом :)

Я не можу назвати себе суворим батьком, мені ближче термін «справедливий». Але з донькою завжди хочеться бути м'якшим, тому я намагаюся пояснювати їй причини своєї строгості, і вона все розуміє. З іншого боку, я постійно балую свою дитину, навіть дружина іноді каже, що я переборщую. Але як же інакше?!

Я хочу навчити свою дочку робити вибір і не боятися помилитися. Важливо, щоб вона була собою, не зливалася з сірою масою. Розуміла, що в житті дуже важливі доброта, справедливість, розсудливість, розуміння та близькі люди, яких треба берегти.

Мені подобалися сімейні традиції моїх батьків: вдома завжди багато гостей, накритий стіл. Ми завжди чекали до вечері тата і тільки після його приходу сідали їсти, а після - влаштовували вечірнє чаювання. Я намагаюся перенести в сім'ю таку традицію, щоб тато вдома – а мої дівчата нарядні, з пиріжками, чекають мене до чаю.
  

Немає нічого приємнішого, аніж спостерігати за батьком, який грає в футбол з сином. Батька, який забирає доньку зі школи або разом з дружиною вибирає парні наряди для своїх непосидючих близнюків. Бути батьком – це означає не тільки дати життя маленькій людині, куди важливіше оточити дитину турботою, захистом і впевненість у тому, що її люблять і її завжди зрозуміють і підтримають. Колись давно, наші дідусі дарували своїм синам найдорожче, що у них було – це свій час. Відроджуйте старі традиції зі своїми дітьми, наприклад передача наручних годинників з покоління в покоління, або створюйте нові звички – не важливо. Любіть своїх дітей і вони відповідатимуть вам взаємністю.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: