Правила геніїв. Уроки бізнесу Білла Гейтса, Стіва Джобса й Енді Гроува

коментувати
Правила геніїв. Уроки бізнесу Білла Гейтса, Стіва Джобса й Енді Гроува

Складно знайти більш несхожих людей , ніж легендарні СЕО сучасності - Білл Гейтс , Стів Джобс і Енді Гроув . Однак в бізнесі вони керувалися одними і тими ж правилами.

З 1968-го до 1976 року Білл Гейтс, Енді Гроув і Стів Джобс створили, відповідно, Microsoft, Intel і Apple — три компанії, які сформували світ високих технологій, накопичили активів у сумі на трильйон доларів США і змінили світ. Як вони цього досягли?

Автори книги, експерти у сфері бізнесу та викладачі Гарварду та Массачусетського технічного інституту Девід Йоффі та Майкл Кусумано десятиліттями вивчали відомих лідерів. І дійшли висновку: незважаючи на величезні відмінності, всі троє застосовували схожі принципи керування, що й привело їх до успіху.

Усі троє були певною мірою параноїками

При цьому з точки зору особистості важко уявити собі більш несхожих людей, ніж Гейтс, Гроув і Джобс. Гроув — інженер, цінує дисципліну, має вчений ступінь. У компанії він завжди наполягав на суворій формальній системі для всього у світі — від питань на співбесіді до довгострокових стратегічних планів.

Джобс увібрав у себе бунтарський дух кінця 1960‑х. Його вважали диваком, який приходив на зустрічі босий і неголений. Однак при цьому Джобс був перфекціоністом, схибленим на простоті та витонченості.

Гейтс, навпаки, ніколи не був одержимий досконалістю. Це прагматик, якого цікавила розробка продуктів і промислових платформ, здатних стати лідерами масового ринку. Якщо Джобс вважав себе майстром і художником, то Гейтс в молодості з гордістю називав себе хакером і програмістом. Він швидко постачав продукт на ринок, а потім вже допрацьовував і поліпшував.

Девід Йоффі, Майкл Кусумано.
Мистецтво стратегії. Уроки Білла Гейтса,
Енді Гроува та 
Стіва Джобса. — Манн, Іванов і Фербер, 2016

 

При цьому всі троє були дуже честолюбні, а мислили і мріяли глобальними категоріями: будували плани не стільки для себе, скільки для галузі в цілому і навіть для всього світу.

Вони були націлені на максимальний результат і змушували (або переконували своїх співробітників) працювати понаднормово без оплати. Всі троє заохочували інтелектуальні дискусії, які, втім, часто переростали в сварки з галасом. Вони були абсолютно впевнені в собі та своїх здібностях і відкидали ідеї, які їм не подобалися, часто в грубій формі. При цьому всі троє поважали колег, яким ставало розуму, знань і сміливості, щоб вказати їм на помилки.

І, нарешті, всі троє були певною мірою параноїками: вони усвідомлювали, що успіх у галузі, яка стрімко міняється, вимагає невсипущої пильності. Вони жили, озираючись, і пильнували, чи не наступають їм на п'яти талановиті вискочки — такі само, як і вони.

 
  

Кошмар для Європи

Alec Ross. The Industries of the Future.—
Simon & Schuster, 2016

 

XXI століття принесло чергову революцію — економічну. Що було поганим для промислової Америки та Європи, виявилося добрим для Індії та Китаю. Глобалізація зміцнила економічне зростання деяких країн, які скористалися хвилею технологічних інновацій для ривка до процвітання.

Ще не те буде, обіцяє Алек Росс, провідний експерт з інновацій, колись — старший радник держсекретаря США і автор бестселера про економіку майбутнього.

Найближчим часом, упевнений він, з'являться роботи-костюми, які дозволять інвалідам ходити, медпрепарати, що зцілюють від деяких форм раку, а комп'ютерні коди будуть використовуватися як міжнародна валюта або зброя, здатна знищити половину інфраструктури в усьому світу.

Проте технологічні досягнення і статки не розподілятимуться рівномірно. На відміну від попередньої хвилі інновацій, яка врятувала від бідності величезне число людей на недорогих ринках праці, наступна хвиля кине виклик середньому класу в найрозвиненіших країнах.

Комп'ютер, який прискорює аналіз правових документів, потіснить юристів з ринку праці. Соціальні мережі відкривають можливості для формування нових зв'язків, але також створюють нові форми соціальної тривожності. Оцифровування платежів полегшує фінансові операції та створює нові форми шахрайства.

Куди варто спрямувати погляд тим, хто хоче бути затребуваним у майбутньому? На думку Росса, галузі, які в наступні 20 років стимулюватимуть зміни в економіках і суспільствах,— це робототехніка, дослідницька медицина і загалом науки про людину, кодифікація грошей і кібербезпека.

 

Формула любові

Річард Оуен, Лаура Брукс.
Сервіс, який приносить прибуток.—
Манн, Іванов і Фербер, 2016

 

"Наскільки ймовірно, що ви порекомендуєте нашу компанію / продукт / послуги другові або колезі?" Це питання — найголовніше в бізнесі, а відповідь на нього безпомилково вкаже менеджеру компанії, правильним шляхом вона йде чи ні.

book_2

Відповідь вимірюється за шкалою від 0 до 10 і називається індекс щирої лояльності (ІЩЛ). Його розрахунок зводиться до визначення різниці між відсотком тих респондентів, які поставили 9 і 10 балів, і тих, які обрали від 0 до 6 балів.

Цей показник використовується в багатьох компаніях світового рівня — від Apple до Facebook і служить альтернативою традиційному дослідженню задоволеності клієнтів.

Відповідно до цих даних у методику вимірювання прибутку компанії введено нові терміни: поганий прибуток (отриманий на шкоду лояльності споживачів) і добрий прибуток (посилює їхню лояльність).

Розробниками ІЩЛ були Фредерік Райхельд і Лаура Брукс, один із авторів цієї книги. У ній вона разом з Річардом Оуеном, віце-президентом американської комп'ютерної компанії Dell, розповідає про те, як можна застосувати методику оцінки щирої лояльності в будь-якому бізнесі.

Проведення порівняльного аналізу ІЩЛ і загальнодоступних фінансових показників компаній протягом трьох років дозволило зробити однозначний висновок: існує пряма залежність між підвищенням індексу щирої лояльності та швидкістю зростання доходів компанії.

При цьому вищий відсоток детракторів, тобто клієнтів, які не рекомендують компанію, безпосередньо пов'язаний зі скороченням темпів зростання. Ці дані говорять про те, що не тільки наявність промоутерів, але і відсутність детракторів позитивно впливає на зростання бізнесу.

Для того щоб підвищити значення ІЩЛ, необхідно визначити основні причини появи промоутерів і детракторів, а також чинники лояльності. Дії співробітників і відповідальність керівництва на всіх рівнях повинні показувати клієнтам, що їхня думка має значення для компанії та впливає на зміни в ній.

 

Урок японської

Майкл Портер. Міжнародна конкуренція.
Конкурентні переваги країн.—
Альпіна Паблішер, 2016

 

Як нації домагаються економічного процвітання? Щоб з'ясувати це, Майкл Портер, професор Гарвардської школи бізнесу, провів фундаментальне дослідження на матеріалі десяти успішних країн, зокрема Японії.

На думку Портера, традиційні переваги, такі як природні ресурси і дешева робоча сила, більше не є основними джерелами добробуту країн. У сучасному світі конкурентоспроможність країни залежить від того, наскільки її промисловість здатна до оновлення та модернізації.

Наприклад, в автомобільній промисловості японські компанії домагалися переваги, роблячи ставку на виробництво менших за розмірами і менш потужних моделей, від яких їх іноземні конкуренти відверталися унаслідок меншої прибутковості та непривабливості.

Проте японські виробники зі своїми недорогими малолітражками просочилися на закордонні ринки — там вони перемагали конкурентів, переважно завдяки меншим витратам на оплату праці. І поки ця перевага зберігалося, почали модернізацію. Так японський автопром висунувся в авангард технологічного прогресу й освоює виробництво нових якісних марок з тим, щоб конкурувати з виробниками найпрестижніших у світі легкових автомобілів.

Причому часто повторюване японцями твердження "Ми — острівна країна, що не має природних ресурсів" приховує за собою розуміння факту, що досі ці труднощі лише сприяли розвитку в Японії новаторства.

На думку Портера, вади можуть ставати перевагами у разі наявності сприятливих обставин в інших сферах, зокрема — зростання внутрішнього попиту на продукцію галузі.

Особливу роль відіграє запекле суперництво між компаніями: так, у Японії у верстатобудівній промисловості конкурують між собою 112 корпорацій, у промисловості напівпровідників — 34, у виробництві аудіоапаратури — 25, у виробництві фотоапаратів — 15 компаній. Фактично у всіх галузях, в яких Японія пишається глобальним лідерством, чисельність компаній-конкурентів виражається двозначними числами.

 

Матеріал опублікований в НВ №13 від 8 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: