Сльози заважають говорити. Рецензія на вбивчу мелодраму Світло між двох океанів

коментувати
Світло між двох океанів - великий подарунок для шанувальників Майкла Фассбендера і Алісії Вікандер

Світло між двох океанів - великий подарунок для шанувальників Майкла Фассбендера і Алісії Вікандер

Фільм Дерека Сієнфренса Світло між двох океанів радує зоряним акторським складом на тлі красивих пейзажів під зворушливий саундтрек.

Якщо ви хочете дізнатися, чи є ваша жінка, власне, живою жінкою, а не андроїдом останньої моделі, зводіть її на цей фільм...

1918 рік. Том Шербурн (Майкл Фассбендер) повертається з Першої світової війни в рідну Австралію і влаштовується доглядачем маяка на віддаленому острові Янус – важливій точці на маршруті кораблів, що курсують між Індійським і Тихим океанами.

Він одружується з юною Ізабель (Алісія Вікандер) і вважає, що нарешті знайшов спокій. Пара намагається завести дитину, але після двох викиднів у Ізабель, ця перспектива здається все більш туманною. Особливо, якщо враховувати, що пара живе на віддаленому острові, де немає навіть лікаря.

Одного разу до острова прибиває човен з мертвим чоловіком і живим немовлям. Том, колишній військовий, який звик, що порядок має бути у всьому, має намір подати сигнал на «велику землю», щоб дитину забрали. Але Ізабель просить його залишити дівчинку і збрехати всім, що це їх дочка.

Том погоджується, ховає тіло померлого батька дитини, топить човен в океані й фальсифікує записи в журналі доглядача.

Проходять роки і повернувшись додому Том та Ізабель знайомляться з Ханною (Рейчел Вайс), яка досі оплакує своїх чоловіка і маленьку доньку, яких кілька років тому віднесло у відкритий океан на човні...

Режисер Дерек Сієнфренс добре набив руку на мелодрамах. Він зняв Валентинку (2010), в якій герої Раяна Гослінга і Мішель Вільямс з'ясовували, чи можна відродити справжню любов після того, як вона начебто зовсім згасла. І Місце під соснами (2012) з тим самим Гослінгом, герой якого, дізнавшись, що його колишня дівчина народила від нього сина, докорінно змінює своє життя і готовий на все, щоб отримати сім'ю, якої у нього ніколи не було.

І в Світлі між двох океанів майстерність режисера вибивати сльозу сягає небачених висот. Взявши за основу бестселер австралійської письменниці М. Л. Стадман, режисер доповнив його феноменальними пейзажами загубленого острова, пафосним класичним саундтреком і трьома чудовими акторськими роботами.

Найслабшим місцем цієї стрункої композиції став сценарій. Він виглядає занадто надуманим і спрямованим зовсім не на те, щоб дійсно розповісти захоплюючу історію людських взаємин, а на те, щоб в потрібні моменти проймати глядача до сліз.

І, як не дивно, це працює. Це той випадок, коли добре м'ясо не зіпсуєш навіть злегка перегріваючи.

Все завдяки геніальним акторським роботам.

Історія кохання Тома та Ізабель – надто картинна, немов, покликана втілити на екрані наївну мрію провінційної дівчинки про щасливе заміжжя.

Але Фассбендер та Вікандер – настільки органічні, що картонність їх персонажів стає зрозумілою лише тоді, коли приходиш до тями після титрів і починаєш аналізувати побачене.

Драма з втратою дитини виглядає натужно, а подальша історія з кримінальним усиновленням врятованої в океані дівчинки – і зовсім надмірно мелодраматична. Як говориться, «як у кіно».

Але Вікандер настільки пластична і, не побоюся визнати очевидне, геніальна актриса, що їй віриш і приймаєш те, що відбувається на екрані, всією душею.

Трагедія жінки, яка втратила доньку, а потім знайшла її, але готова знову відмовитися від дитини, лише б покарати кривдника, це – пафос, гідний індійського кіно. Не вистачає хіба що танців зі слонами.

Але Рейчел Вайс – одна з найкращих драматичних актрис сучасності. І в цьому фільмі вона, мабуть, навіть перевершує Вікандер за глибиною опрацювання свого персонажа. У неї не так багато екранного часу, але вона буквально перетягує ковдру на себе.

Цілком відповідає цим видатним акторським зусиллям і робота оператора. Фантастичні океанські пейзажі, які режисер щедро розставляє по фільму, буквально де треба і не треба, по суті вводять у розповідь ще одного оповідача – природу. У потрібні моменти історію в не меншій мірі, ніж актори, розповідають захід сонця над безкрайою водною гладдю, лютий шторм, виття вітру або сліпуче сонце.

Фільм гранично відверто маніпулює почуттями глядачів, насамперед жіночої частини аудиторії. Ребра підтексту буквально випирають. Ніяких двозначностей режисер собі не дозволяє.

Навіть центральна думка про Тома Шербурна, який пройшов через пекло війни і тепер вказує іншим на правильний шлях у житті, надто випинається з допомогою метафори про маяк, який у цій історії винесений навіть у заголовок.

Зрештою, прагнення вибити сльозу приводить авторів до підміни понять і гіперболізації людських почуттів. Грань між егоїзмом і любов'ю стирається в один момент.

Чи може чоловік зробити свою кохану дружину нещасною лише заради того, щоб вчинити по совісті? Чи може одна жінка відмовитися від дитини лише щоб покарати можливого вбивцю свого чоловіка? Чи може інша жінка відмовитися від дитини, щоб врятувати свого чоловіка від смертної кари?

Все це – занадто через край, занадто в лоб. Занадто багато сліз і океанських світанків в моменти, коли насправді варто було б задуматися про суть головного конфлікту в цій історії – про протистояння раціонального мислення і сердечного пориву. Про те, що щастя не безкорисливе і завжди можливе лише за рахунок чиїхось страждань.

Любителів тонкого артхаусу від цієї прямолінійності буде коробити, але для масового глядача – цей підхід – те, що треба.

Світло між двох океанів – кіно породисте, потужне, видовищне і зворушливе, хоча й не без гріха.

І безумовно, більшою мірою жіноче.

Жінки, як відомо, істоти, що харчуються емоціями. І Світло між двох океанів для них – як візок з морозивом для дитини-ласуна.

Дами почнуть плакати ще у першій третині фільму. А безліч крупних планів у діалогах ближче до кінця і зовсім пояснюється тонким розрахунком режисера на те, що крізь сльози глядачкам буде складно розрізняти дрібні деталі на екрані.

Зводіть дружину на цей фільм, і вона, як мінімум, тиждень не буде нагадувати вам про ваш святий обов'язок виносити сміття і прати свої шкарпетки.

Не знаю, чи буде фільм висунутий на Оскар, але той факт, що він займе місце на полиці найкращих мелодрам останніх років, для мене очевидний. Він зроблений з того ж матеріалу, з якого були зліплені Закоханий Шекспір, Англійський пацієнт.

Класика збоїв не дає.

Вердикт НВ:

Той випадок, коли нарочито жаліслива мелодрама з дірявим сюжетом настільки добре знята, що коштує витраченого часу і пролитих сліз. Як не крути, один з найкращих фільмів цього року в мейнстримі. Не пропустіть.

--------------------------------------------------------------
Світло між двох океанів
Light between oceans
2016 рік
Великобританія, Нова Зеландія, США
Режисер: Дерек Сієнфренс
В ролях: Майкл Фассбендер, Алісія Вікандер, Рейчел Вайс

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: