Disney відпочиває. Рецензія на український мультфільм Микита Кожум'яка

Disney відпочиває. Рецензія на український мультфільм Микита Кожум'яка

В прокат виходить довгобуд української мультиплікації. Проекту Микита Кожум'яка майже 10 років. Нарешті глядачі побачать, над чим так довго працювали мультиплікатори. Деякі навіть не пошкодують про побачене.

Хлопчик Микита – отака фактурна суміш Гаррі Поттера і Фродо Беггінса, але із зачатками характеру Джона Макклейна (Міцний горішок, якщо хто раптом забув).

Він росте в кумедній сімейці, де батько – той ще амбал, справжній герой, що колись порішив останнього дракона, пардон, Змія. А старший брат – теж амбал, хоча й не найрозумніший.

Є ще мати, яка втілює класичні сексистські уявлення про жінок (за весь мультик вона вимовляє всього кілька реплік, зате обід завжди на столі).

І ручне теля з інтелектом явно вищим, ніж у недавно представленого Google Assistant.

Неподалік живе їх друг Гендальф. Вибачте, Данило. Чарівник, який все знає. Зокрема, як труїти драконів. Він навчає своєму ремеслу юного "джедая" з якимсь неслов'янським ім'ям Едді, але з вельми кумедними крильцями.

Микита мріє стати переможцем зміїв, але оскільки він – дрищ, батько пророкує йому лише кар'єру ремісника. На таке Микита рішуче не згоден. Тим більше, у батька в майстерні висить шкура останнього Змія, нагадуючи про батечкові подвиги.

Тут дуже своєчасно на небі з'являється червона комета, десь в сусідній віртуальній реальності пробуджується вселенське зло. Душа дракона, заточена в пискляве тіло ні в чому не винної жінки, починає задумувати недобре за допомогою багаторукого троля невідомої конструкції.

Далі відкривається якийсь портал і Микита отримує шанс довести, що українському Фродо будь-який Мордор по силі...

-----------------------------------------------------------

Про Микиту Кожум'яку – перший український повнометражний анімаційний фільм – не чув тільки ледачий. У перекладі на сучасну мову – тільки той, у кого немає акаунтів у соцмережах.

Проект почали розробляти ще в 2007-му році. Потім провели перезапуск в 2011-му. Потім були ще якісь пригоди,  і врешті-решт проект, який вже охрестили мало не національним надбанням, дійшов до прокату. Зокрема й міжнародного.

Петро Порошенко вже похвалився, що Кожум'яку закупили для прокату більше 20 країн. А дружина президента вшанувала своєю присутністю прем'єру мультфільму в Києві. Там же щосили відблискували знаменитості – Василь Вірастюк, Віктор Андрієнко та інші "голоси" мультфільму.

Чим же на практиці виявилося наше нове національне надбання?

Питання відверто філософське.

Пригадується старий народний жарт:

– "Хто це там виє як собака?"

– "Тату, це я тут вчуся співати!"

– "Ааа це ти доню? Ну співай моя ластівко, співай!"

Будь цей мультфільм, скажімо, бразильським, впевнений, що більшість критиків рознесли б його на друзки. І вони були б праві.

За якістю картинки Микита Кожум'яка безумовно не дотягує не лише до голлівудських стандартів, але навіть до анімаційних опусів північного сусіда. Якщо ви ходили, наприклад, на новинки цього року, то різниця із Зоотрополісом, Лелеками чи Таємним життям домашніх тварин буде разючою.

Сценарій дуже вторинний і відверто нудний. Особливо, у другій половині мульфільму, коли дія часом відчутно провисає. Діалоги пафосні й тривіальні, а жарти занадто натужні.

Ну і підтекст. Його тут просто немає.

Ідея про те, що сила не в м'язах, а в серці героя – це, хм, дещо не нове. Голлівуд наприклад, намагається оперувати в дитячих мультфільмах значно вищими матеріями і глибокими емоціями.

Згадайте, як батьки рибки Дорі все життя викладали доріжки з камінчиків, щоб вказати дочці, що
загубилася, дорогу додому. Або як хлопчик Нейт писав лелекам лист із проханням принести йому братика, оскільки батьки занадто зайняті. Або як чекали песики та кішечки своїх господарів у Таємному житті домашніх тварин...

З іншого боку, якщо сприймати Микиту Кожум'яку як творіння українських реалій, то до мультфільму варто ставитися трохи інакше.

Молодці, що все-таки дозняти його. І вийшло значно краще, ніж можна було очікувати.

Так, у нас немає голлівудських технологій, але картинка зовсім не ріже око. А сценарій ... ну що ж, може, наступного разу вийде цікавіше.

Ну і про головне. Як і майже все, що породжує сучасна українська масова культура, Микита Кожум'яка – творіння дуже лубкове. Ніби для своїх.

Містечковість сюжету доповнюється містечковими уявленнями про те, що ім'я Вірастюка здатне витягнути весь мультфільм, навіть незважаючи на те, що він – не актор, і для озвучення можна було знайти когось більш професійного.


Національний колорит у Микиті Кожум'яці подається надто серйозно. Ні, не те, щоб серйозно, а якось сухо.

А це не найкращий варіант. Тим більше, коли перед очима вражаючі успіхи російських мультиплікаторів.

Здоровий "стьоб" над національним колоритом і народними казками став запорукою успіху цілої серії мультфільмів про богатирів, Сірого вовка, Іванушку тощо. Підлуваті князі, дурні добрі молодці і довгоногі красні дівиці – це було весело і смішно.

І нікого не хвилювало (навіть в умовах політичної ситуації в сучасній Росії!), що цей "стьоб" чиниться над національними символами.

Микиті Кожум'яці не вистачає якраз цього. Здорова іронія над національним колоритом і байками про Змія могла б дуже оживити цю притрушену нафталіном казочку про героя з мужнім серцем.

Може наступного разу вийде. Початок покладено. І він зовсім не поганий
.


Читайте також: Сволота нового світового порядку. Рецензія на філософську драму Дитинство лідера

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: