Всепронизуючий феномен художника Євгена Петрова . Арт - блог Олега Оленева

коментувати
Всепронизуючий феномен художника Євгена Петрова . Арт - блог Олега Оленева

Відверто кажучи, дуже жалкую, що цю мою статтю не можна обмежити просто цими трьома зображеннями! Як на мене, то цього абсолютно достатньо. Якщо ж ні, то доведеться трохи прокоментувати.

Євген Петров – справді феноменальний автор. Один із тих, яких не буває. Коли він сам каже, що працює у «реалізмі плюс постмодернізм», то, як це заведено серед митців, лише почасти відкривається глядачеві. Адже секрет його успіху – неперевершена майстерність акварельних технік у тандемі з постмодерністськими сюжетами. Після міжнародних сатисфакцій цього автора підозрюю, що мабуть лише вітчизняна аудиторія ще трохи його недооцінює.

Тема – дуже важлива для Євгена Петрова, адже він любить працювати проектно. Їхній діапазон дуже широкий, від критики популярної культури до критики нудизму чи південноукраїнського безкоштовного відпочинку, однак незмінно одне – зображує митець лише те, що його дратує чи сильно подразнює. Від проекту до проекту – теми разюче змінюються, від агресії до спостерігання за людьми, від прямих дієвих сюжетів до натяків.

Інколи на закордонних ярмарках сучасного мистецтва численні поціновувачі не вірять, что це крафтовий витвір, а не принт. Адже митець здатен пробити будь-який ринок та ситуацію, потрібно тільки розумітися на здобутках високої штуки, а не бути заангажованим численними арт-симуляціями чи піар-бульбашками, або концептуяльними вторяками. Наголошую, не те що важко знайти аквареліста для двометрової роботи чи аквареліста, який зможе органічно та анатомічно «вписати» групу людей, - у світі просто немає акварелістів такого рівня! Хіба що японці, але це треба довести, навряд чи й вони дотягують…


Євген Петров, Вовки, 2014, акварель, папір, 100х150 см
Євген Петров, Вовки, 2014, акварель, папір, 100х150 см


Євген Петров володіє мокрою та сухою аквареллю, а папір купує виключно на спеціальній французькій фабриці. Працює самостійно, без куратора, він – самодостатній митець. Кожна робота – як маленька кінострічка. Його друкують на обкладинках та перших шпальтах газет і журналів (див. Додаток 1). Його купують інші митці з Литви, Сполучених Штатів, та Швейцарії – це дуже рідкісна відзнака! Насправді – один із найморальніших та гостро політичних митців. Але при цьому не робить текстових маніфестів та не лізе у ящик :), тобто він просто працює над проектами. Таке враження, що ідеї Євгена Петрова нескінченні та абсолютно актуальні.


Євген Петров, Я за цієї жінкою займала!, 2016, акварель, папір, 100х150 см.
Євген Петров, Я за цієї жінкою займала!, 2016, акварель, папір, 100х150 см.


Перелік країн-поціновувачів його мистецтва сягає вже двох десятків, саме тому латвійському куратору пану Марісу Вітолзу дуже важко було зібрати в Ризі проект «Собаки Петрова», адже більшість робіт було з приватних колекцій. Багато ярмарків сучасного мистецтва вже відвідав Євген Петров, і крізь робить фурор, а пресі, виявляється, більше немає чого показувати! Чого ж подібні здобутки лишаються поза увагою вітчизняної арт-спільноти? Бракує фахової критики, прозорого розвинутого та стабільного ринку сучасного мистецтва, а також прогресивної художньої освіти. Врешті решт, всі проблеми зводяться до подолання наслідків тотальної пострадянської корупції у всіх середовищах, у тому числі арт-критики, адже саме критики мають незалежно та фахово оцінювати прориви чи недоліки того чи іншого мистецького напряму, окремого твору чи експозиції.

Арт-критика про Євгена Петрова: польська Gazeta Wyborcza, а також журнали – обкладинка литовського Literatura ir Menas та редакторська стаття у французькому Artension (Ліон). 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: