Як приготування їжі в США стало справою чоловіків. Блог Тетяни Ворожко

коментувати
Вольфганг Пак. Фото: thelordofthechefs.com

Вольфганг Пак. Фото: thelordofthechefs.com

Все більше чоловіків в США готують та пишаються своїми кулінарними навичками.

Американські чоловіки усе більше займаються куховарством та все менше розглядають це як суто жіночу справу. Татусь, який може не лише посмажити барбекю на День незалежності, а й вечерю посеред тижня приготувати — не такий вже й рідкісний звір, хоча від того не менш цінний.  

Співробітники Мічиганського університету, які вивчали звички 3 тисяч представників покоління Х (1961-1981 року народження), встановили, що чоловіки почали більше ходити в продуктові магазини, готувати, обмінюватися рецептами та дивитися кулінарні передачі. У середньому заміжня жінка готує 12 страв на тиждень, самотня – 10, одружений чи самотній чоловік – 8. А от серед молодшої когорти, міленіалів (тих, хто народився після 1981 року), за приготування їжі (повністю чи частково) відповідає приблизно однакова кількість жінок та чоловіків.

Загалом, підрахували дослідники Університету Південної Кароліни, у 2015 році приготуванням їжі займалося 43% усіх чоловіків, витрачаючи на це в середньому 49 хвилин в день, що на 14% та 8 хвилин більше, ніж в 1965-му. Жінки в США сьогодні готують трохи більше, ніж в 95-му, але набагато менше, ніж в 1965-му. 

Спробуємо розібратися в причинах. (Більшість з них притаманні всім країнам західного світу, зокрема й Україні, хоча, за моїми спостереженнями, в меншій мірі, ніж США). Зупинимося на глобальних тенденціях, які роблять прихід чоловіків в кухню швидшим та більш масовим.   

Чоловіки більше готують з тих же причин, що і більше гуляють з дітьми чи роблять іншу хатню роботу. Установки, розподіл праці, ідеї про те, якою має бути і що має робити справжня жінка та справжній чоловік, сформовані на основі потреб та особливостей аграрного періоду, в постіндустріальний час стають все менш актуальними. 

Обов’язки, що диктувалися традицією протягом тисячоліть, стають індивідуальним рішенням та результатом компромісу кожної окремої пари.

У середньому заміжня жінка готує 12 страв на тиждень, самотня – 10, одружений чи самотній чоловік – 8

Додається також те, що в США все більш популярним стає гнучкий графік роботи та робота з дому, але не у всіх і не однаково. В Українській службі «Голосу Америки», до прикладу, троє чоловіків, які мають родину і дітей, і беруть на себе приготування вечері посеред робочого тижня, працюють з дому чи за гнучким графіком, а дружини витрачають 2 години чи більше на дорогу на роботу і назад.

Втім, на відміну від зміни підґузок чи миття підлоги (деякі чоловіки роблять й це), приготування їжі вважається більш творчим, модним і престижним заняттям.    

Боси мафії та залізні куховари  

Важливим є вплив масової культури. Якщо навіть боси італійської мафії («Славні хлопці», «Клан Сопрано») не гидують різати овочі, то чому листоноша чи менеджер мають вважати це нечоловічою справою?

Але усі голлівудські фільми, де біля плити чи мангалу можна побачити чоловіків, не зрівняються зі впливом телевізійного каналу «Food  Network» та появою феномену зіркових кухарів. За останні 20 років це стало помітним культурним явищем в США.

Традиційні формати кулінарних шоу, де ведучий розповідає та демонструє, як приготувати ту чи іншу страву, поступаються місцем програмам, де куховарство подають  мало як не олімпійський вид спорту, складний науковий або бізнесовий проект. (Кілька з них запозичено та адаптовано в Україні).

В американському «Залізному Кухареві» (сам формат з’явився в Японії) учасники мають за обмежений період часу приготувати чотири страви, використавши в кожній з них заданий інгредієнт. Усе це коментується у манері футбольного матчу, а сама назва відсилає до змагання супер-тріатлону «Залізна людина». Велика зала, де проходить змагання, - кухонний стадіон. У шоу змагаються зірки каналу і ті, хто кидає їм виклик. У разі перемоги «новачок» отримує статус «Залізного кухаря» — майже чорний пояс в карате, та приєднується до пантеону кулінарних «богів». Більшість цих «богів» - чоловіки. До того ж ведеться статистика перемог «залізних кухарів» – усе як в спорті. А ведучий – майстер бойових мистецтв.   

На телеканалі 16 змагальних програм. В 2005 році у змагальному форматі тут було тільки два кулінарних шоу.

Змагання відбувається із самою їжею – в шоу «Людина проти їжі» Адама Річмана. Він подорожує країною і «на слабо» з’їдає неймовірну кількість продуктів. Я це дивитися не можу: однією порцією, якою він під підбадьорювання натовпу давиться, можна нагодувати ціле село. 

Програма Алтона Брауна, тим часом, показує кулінарію як складний міждисциплінарний науковий проект. Британець Гордон Рамзі, американець Роберт Ірвін та інші у різних варіаціях шоу рятують бари та ресторани від банкрутства, і в тому як вони це роблять, особливо у випадку Рамзі, немає ну нічого жіночого.

Кухарі – мультимільйонери

Навіть якщо людина жодного разу ці шоу не дивилася, імена найбільших зірок їй відомі - так само як знайомі імена зірок естради та спорту людям, які не дуже цікавляться новинками популярної музики чи результатами останніх змагань.

Боббі Флей, Маріо Баталі, Майкл Саймон, Ентоні Бордейн, британці Джемі Олівер та Гордон Рамзі, Вольфганг Пак,  Тайлер Флоренс, Рейчел Рей, Гай Фуєрі не обмежуються телебаченням. Вони відкривають ресторани, видають іменні кулінарні книги, консультують, беруть участь в інших проектах. Більшість приходять на телебачення, вже зробивши ім’я в ресторанному світі, але отримавши власне шоу чи змагаючись в «Залізному Кухарові», вони стають справжніми зірками американської поп-культури.  

Все в порядку у них і в матеріальному плані. Найзаможніший з них - Вольфганг Пак, статки якого оцінюються в $400 мільйонів. Його компанія контролює 21 ресторан, бізнес з доставки харчування, понад 50 кав’ярень; продає товари для кухні, продукти та кулінарні книги.

Джемі Олівер зі статками в $172 мільйони — один з найбагатших людей Великої Британії. Тайлер Флоренс «оцінюється» в 50 мільйонів, Боббі Флей — в 6 мільйонів.

Звичайно, як і у випадку футбольних вболівальників, чоловік може з азартом дивитися змагання на кухонному стадіоні і не знати, як ввімкнути конфорку. Але якщо маленький хлопчик виявляє інтерес  до куховарства, все менше батьків захоче сказати: «Ти що, дівчинка? Йди краще – візьми в руки молоток».

Окрім цих причин, для мого чоловіка, який пречудового готує, приготування їжі — це ще й творчість та відчуття створення завершеного продукту. Він працює над бізнес-угодами, переговори щодо яких тягнуться місяцями. А вечеря – це продукт, який гарантовано прямо зараз матиме вдячних клієнтів, мене і сина. А мені, я вважаю, просто пощастило.

Погляди, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Більше блогів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: