Чотири найпопулярніших питання про пологи. Блог молодої мами

коментувати
Чотири найпопулярніших питання про пологи. Блог молодої мами

Я була рішуче налаштована спростувати всі загальноприйняті стереотипи про пологи і вважаю, що в мене вийшло.

Моя вагітність пройшла легко й безхмарно, багато в чому завдяки правильній інформованості, позитивному настрою і ще 7 речам, про які я писала раніше.

І якщо на прийняття трансформації тіла, свідомості і відношення до подій у майбутньої мами є багато місяців, то пологи, порівняно з очікуванням дива, дуже короткочасний процес. Але чомусь саме цей логічний фінал такого тривалого очікування старанно огортається жахами й лякачками – муки, страждання, біль тощо.

Я пишу «чомусь», оскільки була рішуче налаштована спростувати стереотип, хоча народжувала вперше. І вважаю, що в мене вийшло.

Перейми почалися о другій годині ночі. Я благополучно пережила їх у рідних стінах до 12 дня. О 13:00 ми з чоловіком приїхали в пологовий будинок, де лікарям залишалося лише констатувати відкриття шийки на 7-8 см і до 14:55 зафіксувати народження дочки. Ще через годину я з усією серйозністю сказала чоловікові, що цілком готова йти за другим.

Тепер, маючи особистий досвід, я отримала відповіді на питання, які давно турбували мене, і ось якими вони вийшли.

Питання 1: Чому в пологах прийнято кричати і корчитися від болю?

Відповідь: Мабуть, тому що традиція така. Ну, у фільмах там же всі кричать і нам із дитинства товкмачать, що це нестерпно боляче і «ось народиш дізнаєшся»...

Я дізналася, що це терпимо, якщо:

Знайти зручне положення.

Мене врятував фітбол. Ми з ним обіймалися, каталися, стрибали, пружинили, оберталися. Чоловік навіть взяв його із собою в машину на випадок, якщо в пологовому будинку виявиться не такий душевний.

Правильно дихати і зосереджуватися на розслабленні.

Ось прям занурюватися в себе і повторювати як мантру «розслабитися – вдих через ніс, видих через рот – розслабити губи – розтиснути зуби – розслабитися – вдих...» і так по колу.

Пам'ятати, що перейми – явище короткочасне.

Тут спасибі природі, пощадила. Думка про те, що «ось-ось закінчиться» мотивувала бути терплячішою. А якщо знайти правильне положення і відпочивати в перервах аж до дрімоти – то взагалі чудово. Акумулюються сили.

Не забувати, що пологи – це симфонія двох.

Тільки ось ви знаєте, що відбувається, а в малюка стіни стискуються, але виходу поки немає. Я всіляко культивувала цю думку й намагалася утішати доньку, налаштовуючи нас обох на швидку зустріч.

Робити масаж попереку.

В ідеалі, вмілими руками чоловіка з голосовим управлінням сили натискання. Я накомандувалась, а чоловік настарався так, що синці сходили ще тиждень. Але воно того варте. Це дійсно круто допомагає!

Загалом, у підсумку я зрозуміла, що кричать швидше від страху, страх посилює напругу, як наслідок, посилюється біль і породілля потрапляє в зачароване коло... Ну, і часто точно не полегшують відчуття втручання в природний процес у вигляді стимуляцій, прискорень, розширень тощо.

Про це трохи далі.

Питання 2: Чи потрібні партнерські пологи?

Відповідь: Тисячу разів «так!», але тільки за умови, що ваш партнер адекватний, не втрачає самовладання в критичних ситуаціях, є для вас захистом і опорою, а також точно знає, чим може допомогти (курси, youtube, інструкції від вас).

І, відверто кажучи, я так і не зрозуміла, навіщо чоловіків просять піти на час потуг. Як на мене, підтримувати дружину довгі години, щоб пропустити апогей щонайменше дивно. Тим більше, що позиція «у головах» захистить майбутнього тата від зайвих вражень, якщо ви цього боїтеся.

До речі, голоси лікарів для мене в деякі моменти перетворювалися в білий шум, тоді як дублюючі вказівки рідним голосом чоловіка я чула виразно весь час.

«Розслабитися – вдих через ніс, видих через рот – розслабити губи – розтиснути зуби – розслабитися – вдих...» і так по колу

Питання 3: Що важливіше – де народжувати чи в кого?

Відповідь: Мені було важливіше «де». Загальний рівень фахівців пологового будинку і його технічної оснащеності грали для мене ключову роль. І не дарма – ліжко, яке трансформується в крісло, стало відмінною підмогою в ключовий момент, оскільки пробиратися до виходу вертикально, за допомогою сили тяжіння дитині виявилося точно простіше, ніж по горизонтальній траєкторії.

У плані «в кого» я віддалася долі, і вона віддячила мені за довіру пологами саме в того фахівця, у руки якого я й хотіла віддатися спочатку.

Питання 4: Природні пологи в сучасних умовах неможливі?

Безумовно, тут вкрай важливі медичні показання і стан породіллі на момент початку процесу.

Щодо мене, то я простудіювала тонни інформації, знала, за якими критеріями стежити (кровотеча, колір вод, якщо вони відійдуть, частота перейм тощо), а тому навмисне не поспішала в пологовий будинок, щоб мінімізувати перебування в пологовому залі, а отже, і шанси медиків якось втрутитися в процес. У підсумку ні стимуляцій, ні епідуралки.

Шоправда, не обійшлося без епізіотомії, але тут, як мовиться, лікареві було видніше і в результаті процедура була виправдана з урахуванням розміру голівки малечі й того, що вона народжувалася по-філософськи розмірковуючи про буття, тримаючи кулак біля вуха. Але знову-таки, я точно знала, що розрізи зашивають куди краще розривів, і цей нюанс не завдав мені особливих незручностей у процесі відновлення.

Замість підсумку.

Мені довго з усіх боків розповідали, що пологи – ледве не повернення жінки до первісного, повне занурення в неадекватний і безконтрольний стан на поводі в інстинктів. От тільки мене такий стан справ не влаштовував.

Особисто я люблю розуміти й контролювати процеси, чим, власне, і була зайнята від перших переймів і до моменту, коли мокре диво, яке пищить, хлюпнули, нарешті, мені на груди, чому несказанно рада і завдяки чому я змогла зробити описані вище висновки.

А у вас як було?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: