11 причин хворобливої реакції на критику. Блог психолога

коментувати
Фото: billiondigital/Depositphotos

Фото: billiondigital/Depositphotos

Величезна кількість людей не можуть, просто не здатні адекватно реагувати навіть на найконструктивнішу критику. Чому?.

Та тому що їм щоразу дуже боляче. Тобто, вони зрозуміли, що деяку критику розумно було б спустити в унітаз замість того, щоб витрачати на неї свої нерви, і це полегшило їм життя. Але що робити ыз критикою правильною? Особливо якщо вона для вас важлива. Що робити, якщо вам потрібен зворотній зв'язок, але навіть від акуратних і м'яких зауважень вас скрючує гірше, ніж від радикуліту, і ви абсолютно втрачаєте мотивацію і взагалі волю до життя?

Вирішила написати мануал про те, як сприймати критику, якщо у вас із цим великі проблеми.

В мануалі планую розглянути, чому критика може сильно вас зачіпати, і які є шляхи вирішення. Розповім, як впоратися зі своєю реакцією. Дам «інструменти», які дозволять почути корисні для вас зауваження без глибоких душевних ран, а також створити базу на майбутнє. Ці інструменти існують, і я постараюся допомогти вам їх опанувати.

Також спробую допомогти, як би дивно це не звучало, і тим, хто критикує (маю на увазі не «критиканів», а тих, кому дійсно доводиться щось коригувати в інших людей). Ті, кому потрібно критикувати, можуть побачити основні проблемні точки, в яких їхні висловлювання сприймається болісно і, можливо, знайдуть способи сказати краще. Такі способи завжди є, і, якщо мати «карту можливих проблем», будувати фрази стає простіше.

Хутчіше приступимо.

Як завжди, є пара вступних моментів:

1. Потрібно розуміти, що хворобливе сприйняття критики – це тільки верхівка айсберга, надводна частина куди більшої проблеми. Ті властивості й особливості особистості, які викликають таку надчутливість, зазвичай псують вам життя в набагато більшому спектрі ситуацій. Практично щодня, насправді. Ви це знаєте краще за мене. Тому розуміти цю підводну частину (неважливо, у себе, партнера, підлеглого, або друга) і вміти поводитися з нею дуже важливо. Це може допомогти відразу багато в чому.

Критика кривдить тільки тоді, коли потрапляє до вже існуючої рани. Запам'ятайте це

2. Критика кривдить тільки тоді, коли потрапляє до вже існуючої рани. Запам'ятайте це. Якщо критика потрапляє у здорове місце (навіть багато разів!), нічого поганого не відбувається. Тому навіть найвисокочутливіші та вразливі люди можуть чудово витримувати критику в якихось конкретних темах і галузях.

Моє улюблене питання для ілюстрації: чи зачепить вас, якщо прибулець із синім волоссям і колінами назад буде критикувати ваш колір волосся і влаштованість ваших суглобів? І улюблена відповідь: «Еее, навряд чи».

Тому надмірна реакція буває тільки на ту критику, яка зачіпає щось вже намозолене. Наприклад, поранене колись іншими важливими людьми, або посттравматичне, або «роздлубане» самостійно... А це означає, щостійкість кожної окремої людини до критики визначається, в тому числі, кількістю вже наявних хворобливих місць і відкритих «ран» (див. список нижче). Чим їх більше, тим вам складніше. Це, повторюся, важливо пам'ятати.

Теорія

Причин хворобливого ставлення до критики дуже багато. Нижче я перерахую ті, які вважаю основними. Вони можуть зустрічатися як окремо, так і парами, трійками і цілими кластерами. Також вони можуть бути симптомами одне одного або складатися в ядро особистості. Тобто, всі ці пункти – не взаємовиключні штуки, а, швидше, елементи об'ємного, складного, текучого пазла. Якщо ви знайшли у себе один або два, є непогані шанси, що впораєтеся самостійно. Якщо відразу чотири-п'ять і вони по-справжньому заважають вам жити, то, можливо, буде потрібна психотерапія.

Що ж це за причини?

1.Внутрішній критик

Він же – жорстке Суперего. Дуже міцна і велика частина особистості, яка, будучи розвинена надміру, займається не акуратним саморегулюванням, а самоїдством. Не буду сама себе повторювати – краще дам посилання на статтю « Внутрішній Критик. Кулінарна книга самоїдства». Там про цього звіра написано ще на такий само мануал за обсягом, і навіть тест є.

Як це працює?

Критика, яка надійшла ззовні, резонує (звичайно ж) із найпохмурішими очікуваннями і думками Внутрішнього Критика, і не просто резонує, а інтерпретується максимально негативно, посилюється в рази і доводиться до абсурду – за допомогою далекосяжних висновків, самокритики і знецінення.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

Дуже просте: «Так і знав, що я ідіот/ка і ніколи нічого не можу нормально». Звичайно, з таким підсумком жити дуже важко. Тому будь-яка, навіть найдоброзичливіша критика відгукується вкрай болісно – бо Внутрішньому Критику абсолютно не важливий ступінь дружньості й корисності, він цей параметр (як і будь-який інший реальний параметр) не враховує. Йому потрібно підтвердити свою погану точку зору про себе ж, знову і знову, знову і знову.

2.  Психологічна травма

У найзагальнішому вигляді, травма – це щось пережите людиною такої сили, що вона була не в змозі впоратися і отримала істотні пошкодження (часто незворотні). Ті, хто проходив або проходить психотерапію, як правило, знають про свої травми. Але навіть якщо у вас і немає цього терапевтичного діагнозу, посттравма (стан після травми), тим не менш, може бути. Вона, на жаль, може впливати на ваше сприйняття критики і не тільки на це. Сучасні дослідження доводять, що у людей, які пережили травму, досить сильно змінюються нейрохімічні процеси в мозку в цілому.

Як це працює?

Травма залишає людині дуже мало ресурсу, тому що основна його частина пішла (і, можливо, досі йде) на виживання в умовах нової реальності, тієї, яка з ушкодженнями. Та частина психіки, яка «Я», стає дуже вразливою, або перестає нормально розвиватися (який вже розвиток, коли дихати й те нелегко). Вразливого  і нересурсного «Я» не вистачає на обробку вхідних негативних сигналів, і вони знову наносять пошкодження. Іноді співмірні за розмірами із оригінальною травмою.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

Небезпека, небезпека, небезпека! Ти знову жертва, тебе знищують. Бий, замри або біжи, а то знову буде як тоді, а ти вже занадто добре знаєш, чим це все може скінчитися. Тому потрібно або уникнути шкоди за всяку ціну, або покірно лягти і перечекати її до моменту, коли можна буде почати відновлюватися. Загалом, «страусів не лякати – підлога бетонна».

3.Нарцисизм

Ні, не той розтиражований у мистецтві образ закоханості в себе і крайнього егоцентризму. Трохи складніший. Зараз вважається, що нарцисична частина є у кожної людини, і її функція – підтримка самоповаги певними способами. Ці способи, в основному, спираються на зовнішнє підтвердження внутрішнього «Я». Люди із сильно вираженим нарцисичним радикалом взагалі не відчувають у собі ніякого виразного «Я», і тим більше хорошого, тому повністю складають його з відображень в очах інших.

Як це працює?

Логічно: будь-яка загроза зовнішньому підтвердженню – це автоматично загроза внутрішньому хорошому «Я». Тобто, критика не просто є чиєюсь негативною думкою, ні, ні. В даному випадку вона насправді роз'їдає вас, тому що ви відчуваєте себе дефектним, недостатнім, ви відчуваєте, що на загальний огляд виставлено щось непоправне. Знаєте, взагалі дуже важко жити, коли думки і почуття – не просто думки і почуття, а справжня реальність (це – один з можливих провалів у здатності до менталізаціі, до речі).

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

Ви чуєте/бачите не набір пунктів, а велику й товсту вказівку на вашу неповноцінність (абсолютно реальну, на думку вашої нарцисичної частини). Будь-яка критика означає, що ви зазнали невдачі, а, отже, ви нікчема, негідний/а, і так далі. Зазвичай на цій стадії підключається сором (ключове почуття при нарцисизмі – нарцисизм харчується ілюзією про відсутність невдач і так уникає цього жахливого сорому).

4. Нестійка/низька самооцінка

Самооцінка – це те, як ми оцінюємо і сприймаємо самі себе (ваш Кеп). Вважається, що нормальна самооцінка (середня або трохи вище) – це присутність стійкого концепту «я – хороший/а», ну або більш спрощено – «добре, що я є». З цього випливає кілька висновків, в контексті критики важливий ось такий: «Більшість з того, що я роблю, більш-менш добре». Така установка в нормі повинна бути досить міцною, тоді навіть жорстка критика її не поламає і не зігне.

Як це працює?

За низької/нестійкої самооцінки критика опускає вас ще нижче. А ви, через те, що і так втомилися бути весь час внизу, просто не можете зтерпіти ситуацій, коли самоповага знижується ще більше, вони для вас катастрофічні, бо назад вам не випростатися.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

"Ну все". Критика в даному випадку – провісник і симптом різкого зниження самоповаги, знак вашої невідповідності вашим ідеалам і цінностям. З цим ще, до речі, пов'язане те, що люди з низькою самооцінкою схильні уникати визнання власної ролі і відповідальності в будь-яких проблемах і життєвих негараздах – як своїх, так і не своїх. Той самий спосіб інтерпретації: визнав/ла = втратив/ла самоповагу і надію на те, що коли-небудь стану людиною своєї мрії..

5.Незахищеність/вразливість

О, про вразливість легко можна написати окрему статтю. Спробую коротко: відчувається це так, ніби з вас здерли шкіру і вам нема чим більше прикривати своє чутливе нутро. Від більшості взаємодій з людьми вам так боляче, що ви мимоволі кричите і відсахуєтесь. Зрозуміло, що на рівні психіки це означає, що вас вкрай легко образити, засмутити і зачепити, навіть не маючи на те жодного наміру. Просто у вас усюди «міни». Про деякі ви й самі не знаєте, поки вони не рвонуть.

Як це працює?

Будь-яка фраза (вона може бути взагалі не критикою) сприймається як тичок пальцем у відкриту рану, як навмисний чи ненавмисний (але від цього не менш хворобливий) напад із результатом у вигляді чогось, що ображає і зачіпає. Завжди ображає і завжди зачіпає, незалежно від початкового посилу. Зрідка можна зрозуміти, що люди не зі зла, але частіше – ні. Адже вони не можуть не бачити, що у вас немає шкіри?!

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«Аааа, боляче! Навіщо ти зробив мені так боляче?»У більшості випадків після цього йде люта реакція, спрямована на«кривдника», який відчувається майже як абьюзер. З огляду на бекграунд у вигляді зідраної шкіри, думаю, ця реакція цілком закономірна. Шкода тільки, що розуміння і здатності продихатися і йти далі від цього не додається.

6.Синдром самозванця

Досить відоме явище, суть якого в наступному: досягнення, результати і взагалі вся обстановка відчуваються вами як незаслужені, як дісталися вам не завдяки вашим особистим зусиллям і праці, а звалилися на вас тільки через божевільне везіння або випадкові збіги. Тобто ви взагалі для цього нічого не зробили. Синдром самозванця постійно супроводжують тривога і страх – а раптом викриють? Адже неминуче викриють, правда?

Як це працює?

Критика – дуже явна вказівка на те, що «хлопчик каску просто знайшов» (з точки зору вашого внутрішнього самозванця). Звичайно, інші негайно це побачать і викриють голого короля. Тому критика змушує вас скрючуватися від жаху і ненавидіти будь-які зауваження, навіть коректні.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«Зараз вони все зрозуміють...Ось зараз...Ось зараз... Ну як не зараз, то наступного разу». Дуже страшно так жити – у постійній тривозі та у невмінні привласнювати те, чого досягли. Не дивно, що критика інтерпретується тільки в один бік – в той, який є по-справжньому важливим.

7.Перфекціонізм

Теж матеріал для окремої статті під назвою «Пункт видачі бажаного за дійсне». Коли-небудь напишу. А поки давайте коротко: у перфекціоністів повністю відсутнє відчуття, що вони достатньо хороші. І вони фактично проводять своє життя у гонитві за цим відчуттям, не знаючи, що саме шукають і навіщо це їм. Способи, які перфекціоністи застосовують для пошуку цього відчуття, в основному зводяться до досягнення ідеалу. Є ілюзія, що якщо його досягти, буде досить добре (насправді – ні).

Як це працює?

Критика прямо вказує перфекціоністові на його неідеальність, та ілюзія про можливість досягнення точки «досить добре» розсипається як картковий будиночок. Це дуже боляче, тому що жити без хоча б такої поганенької ілюзії, по факту, неможливо. Тому критика для перфекціоніста нестерпна (хоча при цьому він сам себе нею постійно мучить, такий парадокс).

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«О боже, помилка! Я недосконалий». (Атеїсти можуть першу частину замінити на щось рівнозначне за емоційністю). Помилок, на думку перфекціоніста, бути не повинно взагалі, втім, як і недосконалості. А якщо вони все ж є, то це ніщо інше як знак поганої роботи над собою. Чи помічаєте ви різницю між нарцисизмом і синдромом самозванця? Там фокус був ззовні – «всі побачать», а тут він на собі. Неважливо, хто і що побачить, важливо, що я сам/а вже знаю про свою недосконалість, і це болісно.

Не стомилися? Ось вам картинка про перфекціонізм для розслаблення:

8.Нездатність терпіти чужий дискомфорт

Є такі люди, від яких всім зручно. Зручні люди. Моя колега Поліна Гавердовська називає їх невидимими. Цих людей батьки виховували так, щоб від них не було, за можливості, ніякого дискомфорту. Найчастіше це означає, що їм довелося рано відмовитися від себе. Майже повністю – від своїх потреб, почуттів, бажань і планів. Щоб нікому випадково не перейти дорогу. А то буде ататата.

Як це працює?

Будь-яка критика означає, о жах, що вами хтось незадоволений, а, отже, у когось через вас дискомфорт чи навіть проблеми! А цього ніяк не можна допустити, це дуже страшно. Від усвідомлення, що ви, спеціально чи мимоволі, заподіяли комусь незручність, вам може стати буквально фізично погано.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«Ой-ой-ой, караул, комусь неприємно і це через мене! Не догодив/ла, все зіпсував/ла, тепер людина мучиться». Тобто, звичний фокус тут – на іншому, на його стабільності та добробуті, на турботі про його комфорт, а зовсім не на собі. Відчувати себе причиною і джерелом чужого дискомфорту таким людям неймовірно складно, тому вони дуже важко сприймають критику.

9.Параноя

Я не маю тут на увазі психіатричний діагноз, скоріше, особистісну рису або схильність, звичку. Чи помічали ви, що є люди, які легко приймають на віру різні теорії змови і чужу зловмисність? Неважливо, лежить щось в основі чи ні – це цілком вкладається в їхнє сприйняття світу. Так ось, це і є параноїдність. Її головним девізом можна було б зробити фразу «Все не просто так».

Як це працює?

Параноїдна людина сприймає будь-яку критику як щось навмисне, бажання його поранити, і ранить/злить його саме ця навмисність, а не тільки і не стільки зміст критичного зауваження. Погодьтеся, непросто жити в оточенні ворогів, і не дивно реагувати на їхні чергові нападки досить болісно.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«Ось ти і спалився, а я знав/ла, що нічого хорошого від тебе чекати не варто». Фокус тут теж зовнішній, як і в кількох попередніх пунктах, і теж відсутня опора на реальність. Зате є явна впевненість у тому, що всі хочуть вам тільки поганого, а хто не хоче, той приховує, ну або ж це лише тимчасово.

10.Депресія/субдепресія

Це може бути офіційний діагноз, а може і просто якийсь період у житті або особистісна схильність (так, таке буває). У будь-якому випадку, суть одна: все погано, було погано і буде погано. На відміну від нарцисизму і синдрому самозванця, тут відчуття свого «Я» цілком реальне, просто це «Я» непоправно погане, і немає ніякої надії або мотивації його змінити.

Як це працює?

Критичне зауваження підсилює депресивний фон, підтверджує, що так, нічого хорошого знову не відбулося. Як правило, депресія працює так, що у вас ще й немає енергії на виправлення, тому будь-яка критика повисає важким каменем на шиї без можливості її використовувати на благо (навіть якщо вона подана як треба і, по факту, така можливість є). Пам'ятайте ослика Іа? «Доброго ранку, П'ятачок...в чому я особисто сумніваюся».

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

"Все тлін". Фокус у цьому випадку – на загальному хворобливому тлі і нездатності одержувати задоволення від життя (так звана anaesthesia dolorosa, «хвороблива нечутливість»), і критика є лише додатковою голкою. Вона, взагалі-то, може бути навіть і не почута в плані змісту.

11.Особиста історія

Пункт частково перетинається з травмою. Справа тут ось у чому: якщо вам у житті від тих, хто критикуює, вже довелося постраждати (як правило, чималий внесок вносять батьки, вчителі, колишні партнери по стосункам та інші важливі люди), то будь-яка критика, яка чимось нагадує ту – за змістом, формою або за будь-якою іншою ознакою – буде сприйматися вами неймовірно болісно. Прикладів можна навести багато, загальне і них те, що досить зачепити якусь певну тему або побудувати фразу певним чином, щоб ви наїжачилися.

Як це працює?

Тут фокус – на факті критики навколо конкретної теми або конкретним чином. Це ранить саме по собі, тому що у вас на цьому місці вже є великий мозоль. І, звичайно ж, ви абсолютно не можете побачити в такій критиці позитивні сторони, навіть якщо вони є – мозоль їх загороджує.

Яке повідомлення зчитується вами з критичного зауваження?

«Иии, знову я (щось моє) когось не влаштовує, ну скільки можна». В цілому реакція буває дуже близькою до розпачу і безсилля, і саме тому так боляче. Ви, як правило, вже винесли з минулого, що з цим вам не впоратися, і нинішня ситуація спрацьовує для вас якорем, миттєвим порталом у ці спогади.

Текст опублікований з дозволу автора

Про те, як реагувати на критику, читайте в наступній колонці Катерини Сігітової. За оновленнями слідкуйте тут.

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна программа тут.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: