10 причин вигорання молодих мам і способи їх подолання. Блог Світлани Ройз

коментувати
10 причин вигорання молодих мам і способи їх подолання. Блог Світлани Ройз

Часто мами чують питання – чому ти втомилася, ти ж вдома сидиш? І справді, від чого ж втомлюються молоді мами і що вони можуть з цим зробити.

Молода мама – це не про вік, це її статус поруч з дитиною до 7 років. Це одна з тих професій, що найбільше вигоряють, і найважливіша.

Часто мами чують питання – чому ти втомилася, ти ж вдома сидиш? Або самі в себе подібне запитують. Нижче ви прочитаєте, що я з цього приводу думаю. Відповіді підійдуть жінкам будь-якого віку і будь-яких життєвих обставин – мама, яка працює; мама, яка сидить вдома; мама, яка працює віддалено тощо.

Коли у молодої мами трапляються спалахи агресії – це все ще добра новина. Значить, у неї ще залишилися сили на реакцію. Роздратування мами – ознака того, що сил на адекватну реакцію, на гнучкість, на почуття гумору, на зміну позиції, на дипломатію та толерантність вже немає. Але на самозахист ще є.

Погана новина – це не найбільш гармонійна реакція, що викликає почуття провини у самої мами, яке ще більше її виснажує. Наступний закономірний стан – депресія, апатія, сльози. Роздратування – це симптом і привід щось робити, поки сили не вичерпалися.

Сучасне материнство наповнене міфами – про те, як ідеально і правильно. Всі ці міфи підживлюють найбільший страх – бути чи здаватися поганою мамою і чимось нашкодити дитині. Немає категоричних норм і правил. Є те, що підходить і прийнятно для конкретної жінки, конкретної сім'ї, гармонійно для конкретної дитини, що живе в конкретних обставинах.

На що йдуть сили і що можна з цим робити:

1. Відповідальність. Постійна. За життя і безпеку того, хто про себе подбати не може (якщо вона приправлена тривожністю, витрата сил збільшується в рази).

Що робити:

1. Пам'ятати про те, що у дитини є міцний інстинкт самозбереження. І він сигналізуватиме, коли йому щось загрожує.

2. Уявити, що у нього є сила його власної долі, його потенціалу.

3. Постаратися убезпечити простір квартири так, щоб була можливість знизити контроль і тривогу.

4. Надати, на скільки можливо, дитині безпечну свободу. Це чудово сформулював Януш Корчак – наш страх за життя дитини відділяє її від самого життя.

Право на ризик, на те, щоб бути підданим небезпеці — одне з невід'ємних прав дитини, наполягав він. Це не означає бути безтурботним, це означає намагаючись вберегти дитину, не ховати її від самого життя. З точки зору тривожних батьків, світ сповнений небезпек, але, забороняючи дитині експериментувати, ризикувати, пробувати навколишній світ, ви можете зробити її апатичною і байдужою до всього, пригасити саме життя.

5. Дозволити собі відповідально подбати про себе – згадати про свій інстинкт самозбереження.

6. Дати собі можливість розділити відповідальність – запросити няню, бабусю, друзів, яким можна довірити дитину на якийсь час. Ну і, звісно, навчитися довіряти чоловікові, який точно може впоратися з завданням.

Наш мозок спроможний підтримувати певну, не дуже велику, до речі, кількість завдань та імпульсів

2. Багатозадачність і постійний стан концентрації. Перфекціонізм підсилює навантаження. Наш мозок, наша нервова система спроможні підтримувати певну, не дуже велику, до речі, кількість завдань та імпульсів.

Що робити:

1. Не тримати все заплановане в голові. Писати список.

2. Дозволяти собі відхилитися від намічених планів.

3. Викреслити зі списку завдань те, що не життєво важливо, і не всі завдання виконувати самотужки. (Можливо, це найважливіший пункт).

4. Давати собі 5-10 хвилинні паузи – без думок про те "так, що мені ще треба зробити", без телефону, соцмереж. Заздалегідь написати список того, що приносить задоволення і є ресурсом. Можна пошукати в таких "каналах": смак, аромат, те, на що можна дивитися, рух, спілкування або мовчання, звук, молитва-медитація, читання, навчання, дотик - відчуття "приємності" для шкіри і тіла.

5. Просити про допомогу близьких і друзів. Для багатьох з них це може бути приємно і важливо.

6. Постаратися зняти вину та злість на себе, якщо щось не вдається або не вдається так, як хотілося б.

7. Запитати себе – що найгірше може статися, якщо я цього не зроблю? Зазвичай – найжахливіше – це відчуття власної «поганості», суб'єктивне, звісно.

3. На підтримання лактації йде близько 30% енергії тіла

Що робити:

1. Пам'ятати про те, що часто стан втоми при годуванні груддю – природно, і говорить про те, що тіло не встигає відновити ресурс.

2. Приймати вітаміни, якщо ви в них вірите.

3. Їжа – яку все ж потрібно вживати багато разів на день регулярно. Вода.

Кисень. Сон (скільки можливо).

4. Див. пункт 2.4. Можна і потрібно звертатися за підтримкою до консультантів з лактації

4. Гормональні скачки. Так, рівень гормонів часто змінюється. Це впливає на емоційний і фізичний стан. Важливо це усвідомлювати. Не для того, щоб скидати відповідальність "на гормони". А для того, щоб вибрати для себе свій метод стабілізації - краще не медикаментозний, звісно.

Що робити:

1. Дихання

2. Йога

3. Тілесні практики

4. Практики відновлення балансу

5. Див. пункт 2.4

5. Брак сну і спільний сон з дитиною. Існують міфи про спільний сон дитини і батьків. Є діти і батьки, яким це не потрібно. Є мами, яким важливо саме в конкретний момент життя економити сили на підйомах вночі до дитини. Є діти, у яких були труднощі в пологах, у яких початково підвищений рівень кортизолу - вони заспокоюються і стабілізуються, відчуваючи мамин запах і тепло. І спільний сон – терапія для їхньої нервової системи.

6. "День бабака". Повторення одного і того ж сюжету.

В наших силах вносити найдрібніші зміни в те найдрібніше, що можливо.

Що робити:

Наприклад, включити фоном радіо або аудіокнигу. Дозволити собі змінити план дій. Розвісити в будинку гірлянди. Замовити піцу. Гуляти по іншій вулиці в інших місцях. Дозволити собі басейн, майстер-клас в музичній школі (займає 1 годину часу), лежання у ванні, похід з чоловіком в кіно – найулюбленішим і маленьким дітям від цього тільки краще.

Іноді я пропоную мамам, які ніяк не можуть вийти з дому, таку гру (якщо немає можливості здійснити зовнішні зміни, ми можемо здійснювати внутрішні, навіть мінімальні): уявіть, що ви сьогодні мама-кішка - і ви все робите з цієї ролі, а сьогодні ви мама-королева. Тільки всі ролі важливо з себе знімати.

7. Сенсорне перевантаження. По мамі стрибають, повзають, її щипають, гладять, поруч постійно лунають гучні звуки, малюки плачуть, кричать, сміються, тупотять. Всі сенсори – канали сприйняття – перевантажені.

Що робити:

1. Необхідно давати собі сенсорний відпочинок – час паузи, недоторканності, тиші. Це необхідність нервової системи.

2. Важливо пояснити чоловікові, що вам дуже потрібна ніжність і тілесний контакт, але у тіла від перевантаження може виникати "паніка" і стан бездушності або гіперчутливості.

8. Неможливість щось проконтролювати і довести до кінця. Отримати задоволення від завершення процесу і можливості «поставити крапку».

Коли ми задоволені результатом - гормон дофамін допомагає нам повернути сили. Ми відчуваємо приплив енергії. Молоді мами часто залежать від режиму і стану дітей. Можуть почати дію або запланувати щось зробити, поки дитина спить... а вона і не спить зовсім.

Що робити:

1. Розбивати великі завдання на багато маленьких. Відзначати успіх, завершення кожної хоча б словами "От же ж я! От же молодець!", хоч пташками й квіточками-відмітками, хоч ковтками соку.

2. Дякувати дитині за те, що вона спокійно спала, допомагала, брала участь, гралася. Діти дуже чутливо на це реагують, перевірте.

3. Привчити себе отримувати задоволення від процесу.

4. Додати до списку важливих справ те, що приносить задоволення – почати з цього!

5. Вчитися не відчувати провину за незавершені дії.

9. Відсутність особистої території – місця, часу, тіла – коли маля-немовля.

Важливо, щоб у кожної людини було те, про що вона може сказати "моє".

Коли з'являється щось невелике - своя ложка, тарілка, стілець, ковдра, книга, 5 хвилин часу, можливість постояти під душем - легше вибудовувати кордони далі. Дитині не потрібно, навіть шкідливо, коли мама з нею "мамствує" 24 години на добу.

Дитині важливо бачити і відчувати, що мама реалізується в чомусь, крім неї.

10. Можлива відсутність особистих грошей.

Іноді молоді мами, які перебувають у декретній відпустці, не дозволяють собі претендувати на частину бюджету сім'ї. І починають на собі економити. Звісно, ця тема мала би підніматися до вагітності і обговорюватися разом з чоловіком. Є загальний бюджет сім'ї. І гроші в сім'ю «приходять» для вирішення загальних завдань. Ставлення до розподілу бюджету – проекція ставлення до себе. Важливо повертати собі без почуття провини і сорому можливість користуватися спільним ресурсом – гармонійно і збалансовано.

У молодих мам, які працюють, є можливість переключитися ментально. Але менше можливості відпочинку фізичного. У мам, які працюють віддалено – вдома – більше сил може йти на вибудовування особистого і робочого простору. Все це, приправлене невпевненістю в собі, страхом припуститися помилки, перфекціонізмом, невмінням відкрито говорити про потреби, просити про допомогу, може загнати в пастку вигорання. І все перераховане – «зони росту».

І головне – все це заважає відчувати свою конкретну дитину, про яку не зможуть написати найпрофесійніші фахівці в найпросунутіших книгах.

І все це впливає на стосунки з татом дитини, який, перш за все, Чоловік, який часто хоче допомогти, але не розуміє, що відбувається з дружиною і в чому потрібна допомога. І у якого є свої чинники вигоряння.

Поява малюка загострює приховані конфлікти, як внутрішні, так і зовнішні. І з цими конфліктами важливо поступово розбиратися. Найгірший варіант – починати вимагати від близьких, щоб нас пожаліли, підтримали, щось нам дали. Гармонійніше – розуміти, що ми можемо зробити самі. Про що можемо просити.

Хтось із нас від втоми і вигорання йде в почуття провини, хтось провалюється в позицію жертви. Важливо усвідомлювати – це ми добровільно вирішили привести на світ Дитину. Наше завдання навчитися перерозподіляти навантаження і відновлюватися. Відчувати межі особистої території, уміти про себе подбати - це важливий навик, який ми передаємо дитині з перших місяців життя.

І кожна з нас – найкраща мама для своєї найкращої в світі дитини. Та сама мама, яка саме їй потрібна і важлива. Відчуття осмисленості часу, який ми проводимо поряд з малюком, дає нам сили. Відчуття радості від того, що з кожним днем дитина стає все більш життєвою. І за кожною втомою чергового дня – наш величезний внесок у її життя. Величезна кількість маленьких і великих знахідок. Ми є для наших дітей провідниками нашого роду, провідниками в життя. А посмішка і ніжність малюка здатна компенсувати будь-які вкладені сили!

А ви знаєте, що феї народжуються від першого сміху дитини? Пам'ятаєте, як це було, коли вона засміялася вперше?

Всього доброго та ресурсного.

Світлана Ройз, дитячий-сімейний психолог. «Молода мама» молодшої дитини і «дуже доросла мама» старшої дитини

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: