Про Україну, Лукашенка та російський світ. ТОП-10 висловлювань нобелівського лауреата Світлани Алексієвич

коментувати
Про Україну, Лукашенка та російський світ. ТОП-10 висловлювань нобелівського лауреата Світлани Алексієвич
Фото: svoboda.org

Сьогодні Нобелівську премію з літератури вручили білоруській письменниці Світлані Алексієвич. Новое время зібрало найяскравіші цитати письменниці: про Білорусь, Україну, Росію та багато іншого.

Про батьківщину. Деякі в Білорусі пишуть, що я ненавиджу не тільки білоруську владу, але і народ. Я думаю, ніхто не любить правду. Я кажу те, що думаю. Я люблю російський народ, я люблю білоруський народ. Я відчуваю, що це моя батьківщина, моя земля. І водночас моя бабуся, моя матір - українки. Я дуже люблю Україну. І коли я нещодавно була на Майдані та бачила фотографії "Небесної сотні", я стояла і плакала. Це теж моя земля.

Про російський світ. Я люблю російський світ, тільки я не можу досі зрозуміти, що вони мають на увазі. Я люблю добрий, гуманітарний російський світ. Той світ, якому поклоняється увесь світ. Тій літературі, балету, великій музиці – так, цей світ я люблю. Але я не люблю світ Берії, Сталіна, Путіна, Шойгу. Це не мій світ.

Про білоруську владу. Білоруська влада робить вигляд, що мене немає. Мене не друкують, я не можу ніде виступати. У всякому разі, я не пам'ятаю, щоб мені телефонували. Так само і білоруський президент. Не минуло й двох годин, як оголосили лауреатів, а я вже отримала 200 листів. І одна хороша людина написала - от цікаво, як поводиметься Лукашенко. Домрачовій (Дар'ї Домрачовій, білоруській біатлоністці, триразовій олімпійській чемпіонці - НВ) він дав героя республіки. А що він тепер робитиме?

Про людяність. Важко бути чесною людиною за наших часів. І треба не піддаватися на угоди, на які тоталітарна влада завжди розраховує. Людиною залишатися завжди страшно і завжди складно. Навіть якщо не так масово саджають, як саджали в 30-ті роки. Ось, бачите, в Росії вже саджають, і у нас вже саджають. Треба мати цю сміливість.

Про щастя. Тепер люди інші, хочуть бути щасливими. Хочуть любити. Знають радість життя. Бачили світ. Всі хочуть бути щасливими, але ніхто не знає, що це таке.

Про політику. Загальний рівень політичної еліти у нас радянського штибу. Навіть ще гірше. Тоді була планка, яка не порушувалася. Там були люди, довго треба було повзти цією драбиною, щоб доповзти. Нині ти "з грязі у князі" - і керуєш. Хто тільки не був міністром культури - і будівельник, і безбатченко, хто тільки не був. Я гадаю, треба робити свою справу.

Про Україну. Щодо України, то я все ж вважаю, що це, звісно ж, окупація, іноземне вторгнення. Хоча там є багато людей, які незадоволені тим, як було в Україні, і хотіли якихось змін, але вони ніколи б не воювали. Вони знайшли б інший шлях змін. Привезіть до нас два десятки вантажівок, і завжди знайдуться люди, яких можна озброїти.

Про космополітизм. Я почуваюся людиною білоруського світу, людиною із сильним щепленням російської культури, людиною, яка дуже довго живе на світі. І, звісно, космополітом. Людиною, яка дивиться на світ як на величезний космічний простір. У Чорнобилі не відчуваєш себе білорусом. Там ти відчуваєш, що ти такий самий, як заєць, яблуко, їжак. Все живе - в одному світі. Ми всі один вид.

Про Лукашенка та Путіна. У Лукашенка зараз дуже важке становище. Він дуже хотів би відірватися від Росії. Але хто ж йому дасть. З одного боку, його тримає його власне минуле. А з іншого боку, його тримає Путін. Під власним минулим я маю на увазі, що він не знає правил гри. Він із цим виріс, попри те, що, треба визнати, що у нього дуже сильна політична чуйка. Базу йому, звісно, нав'язують. Я не думаю, що він цього хоче сам. Порятунок Білорусі у розвороті у бік Євросоюзу. Але ніхто її не відпустить.

Про війну та революцію. Ми знаємо, хто переможе на виборах. Переможець відомий. Адже народ злякався війни. Ми знаємо, що трапилося в Україні, зараз в Сирії. Війна - це жахливо. Наш народ до останнього не хоче брати зброї до рук. І я рада, бо я теж не прихильник революції. Але я гадаю, що вільні ми будемо не скоро, дуже не скоро. Ми дуже маленькі, затиснуті з усіх боків. Ми неспроможна країна, багато проблем. Ми дуже відокремлені, кожен собі в своєму будиночку і не хоче виходити. А от українці, бачте, якими виявилися. Як вийти на вулиці, щоб не стріляти? Я не знаю відповіді.

Нагадаємо, як повідомляло НВ, лауреатом Нобелівської премії з літератури 2015 року стала білоруська письменниця Світлана Алексієвич. Премію 67-річній письменниці вручили "за її поліфонічні твори, що стали пам'ятником страждань і мужності в наш час".

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: