Український претендент на премію Оскар. Рецензія на драму про життєві негаразди - Рівень чорного

коментувати
Кадр з фільму Рівень чорного

Кадр з фільму Рівень чорного

В український прокат виходить фільм Рівень чорного - драма Валентина Васяновича й одночасно наш шанс на премію Оскар в номінації Найкращий фільм іноземною мовою.

Чи потрапить картина хоча б до лонг-листу премії, залежить від рівня її підтримки на кінофестивалі в Торонто - важливому кіноогляді перед сезоном нагород у США. Що у свою чергу залежить від фінансування (державного в тому числі) і продюсерського професіоналізму і не має особливого ставлення до творчості.

Все, що зміг, Валентин Васянович вже зробив. У фільмі Плем'я Мирослава Слабошпицького він працював оператором, відповідав за монтаж і був одним із продюсерів. В Рівні чорного Васянович одразу режисер, сценарист, монтажер і, мабуть, теж продюсер. Наскільки це слово може бути доцільним у фільмі, ідея якого народилася в процесі зйомок, а бюджет становив приблизно 10 тисяч доларів.

В результаті його стрічка зібрала у собі всі плюси і мінуси такого підходу.

Сюжет

Весільному фотографу Кості скоро стукне 50 років. Важлива дата в житті будь-якої людини, не тільки чоловіка. У його послужному списку: робота, що приносить хороші гроші, красива дівчина і одночасно колега, кіт і паралізований батько, який живе з Костею і за яким син в міру сил доглядає.

За фактом життя, як тонкий лід: начебто здається, що йдеш впевнено, але в один момент все може закінчитися. Дівчина йде до іншого, старий кіт помирає, батько теж. Залишається робота і набір старих фотокарток, де Костя зображений молодим і щасливим.


Рівень чорного (2017)

Рівень чорного (2017)


Що сталося в проміжку між молодістю і 50-річчям? Куди рухатися далі? І який з цього всього випливає висновок? На одне запитання фільм Васяновича дає відповідь. Решту режисер залишає глядачеві.

Сценарій і драматургія

І це не художній або драматургічний хід, а недоробка. Чи виникла вона через відсутність початкового сценарію? Чи тому що образ Кості народився абсолютно спонтанно? Або чомусь ще? Не ясно.

Розмова про українське кіно зазвичай зводиться до обговорення проблем і способів їх вирішити, читай - поліпшити якість нашої кінопродукції. А ще до спроб не сильно, обтічно критикувати українські фільми, що виходять у прокат. У випадку з Рівнем чорного справедливе перше речення, але парадоксальним чином несправедливе друге.

Картину Васяновича, звісно, є за що сварити, але якщо згадати, що фільм народжувався буквально в процесі зйомок двома друзями (самим Васяновичем і справжнім весільним фотографом Костянтином Мохначем) якихось розрізнених епізодів знічев'я, і що Мохнач непрофесійний актор, і бюджету ніякого не було, то стане зрозуміло, що у хлопців вийшла напрочуд талановита замальовка про самотність.


Рівень чорного (2017)

Рівень чорного (2017)


Простота тут не результат сценарної некомпетентності. Так само як і відсутність глибини персонажів. А особливість твору. Плюс - Васянович хороший оператор і лаконічними рухами камери він вміло створює відчуття, що відсік у своєму фільмі все зайве. Зайвого там нічого не було, але це вже не має жодного значення.

Внаслідок мінімалістичності та акторської відстороненості Рівня чорного більше уваги звертаєш на деталі: предмети, хобі, роботу, прославляючи їх до рівня метафор і заповнюючи ними лакуни в образі головного героя.

У деяких випадках це не дуже виправдано і відбувається, скоріше, на автоматі. У деяких - потрапляєш в десятку. Центральних метафор тут дві: підвал і захоплення Кості скелелазінням. Перше - кладовище минулого і нездійснених надій. До підвалу Костя відносить інвалідне крісло після смерті батька і фотографії дівчини, яка його покинула. Там же він знаходить слайди, на яких відображені, мабуть, найщасливіші моменти в його житті.

У певний момент кількість речей у підвалі досягає критичної маси і Костя починає фотографувати чуже щастя через брак свого. Скелелазіння - енерговитратний, важкий спорт і дається він нелегко. Але це єдиний спосіб для Кості вирватися з круговороту невдач, які підкидає йому життя. Васянович красиво промовить цей момент в кількох сценах наприкінці фільму.


Рівень чорного (2017)

Рівень чорного (2017)


Те, що служить основним виправданням картини, стає і її головним недоліком. Фільм Рівень чорного з'явився не тільки всупереч законам кінобізнесу і через бажання щось знімати. Що похвально. Але і, за словами свого ж творця, в результаті простою. Простіше кажучи, від нічого робити. Це відчувається.

Картинка та актори

Тут все просто. Через брак бюджету і спонтанність знімального процесу камера в основному статична, а акторів в кадрі півтора: непрофесійний Костянтин Мохнач і професійна Катерина Молчанова. Остання з'являється рідко. Обидва або мовчать, або їх мова хитро захована за вікнами машини чи шумом.

Вимушений актор Мохнач небагатослівний не тільки тому, що його органіка в кадрі закінчується на його ж зовнішності, але тому, що слова тут не потрібні: нескладну драматургію фільму доповнюють його хобі та підвал.


Рівень чорного (2017)

Рівень чорного (2017)


Рівень чорного - вердикт НВ

5/10

Рівень чорного існує між хорошим кіно та спробою зняти хороше кіно. З перевагою до останнього. За інших обставин зі стрічки могла б вийти чудова трагікомедія про раптові життєві негаразди окремо взятої людини, самотність і подолання. У ній все це закладено.

Але відчувається, що в процесі зйомок Васянович і компанія не до кінця розуміли, куди рухаються, і головне - навіщо. Народжений з нізвідки фільм Рівень чорного при всьому таланті своїх творців стає необов'язковим.

Рівень чорного

Black Level

Драма

2017 рік

Україна

Режисер - Валентин Васянович

У ролях: Костянтин Мохнач, Катерина Молчанова та інші.

Слідкуйте за найцікавішими новинами розділу НВ STYLE в Facebook

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: