Ігор Туркевич: «Те, що ZIK почав ставати загальнонаціональним телеканалом, породжує плани й амбіції іншого масштабу»

коментувати
Ігор Туркевич: «Те, що ZIK почав ставати загальнонаціональним телеканалом, породжує плани й амбіції іншого масштабу»

Телеканал ZIK, який почав виходити на рівень загальнонаціонального мовника, на початку вересня відзначає своє 5-річчя.

Напередодні міні-ювілею ми зустрілися з гендиректором однойменного медіа-холдингу (до нього входить ще інформагенція) Ігорем Туркевичем, аби поспілкуватися про сучасні телереалії. У процесі розмови стало зрозуміло, звідки така динаміка росту і амбіції в молодого каналу. Інтерв'ю у стилі пінг-понг, енергійний виклад думок, активна позиція спікера - в цьому весь новий керівник ZIKу. 

– Початок нового телевізійного сезону-2015 для ZIKу ювілейний. Медіа-структурі виповнюється 5 років. Вік – дитячий, однак досягнень – чимало. Ігоре, назвіть декілька знакових моментів історії становлення телеканалу.

Найперше хочу згадати телепрограму «Хто тут живе». Проект відіграв роль у становленні ZIKy як телеканалу журналістських розслідувань. І взагалі, на моє переконання, це був прецедент! До того журналістських розслідувань в такому класичному виконанні на українському ТБ не було. (У «Хто тут живе» (2010-2012) вперше глядачі побачили справжні масштаби розкішного життя чиновників, високопосадовців та керівників регіону – Ред.). 

Далі. Під час Революції Гідності телеканал потрапив до переліку «Білих медіа Майдану», укладеними громадськими активістами. Торік ми  відкрили студію в Києві, звідки виходять багатьом відомі «Гра в класику» з Сергієм Рахманіним, Drozdov з Остапом Дроздовим, «Брат за брата» з Дмитром та Віталієм Капрановими, «Наші гроші» з Денисом Бігусом & Со, чиї розслідування призвели до відставок: Паньківа з Укрпошти, Грузинської з Міноборони, Кривопишина з Укрзалізниці, Чеботаря з МВС. У січні цьогоріч телеканал транслював заходи, присвячені вшануванню жертв Освенцима-Аушвіца у Польщі. Трансляція супроводжувалася коментарями істориків, спогадами в’язнів концтабору та їхніх нащадків із львівської та київської студій. А у травні провів єдиний у своєму роді телемарафон «Друга Світова війна: від війни до війни». Він відбувся за європейською традицією - 8-го числа, у День примирення.

Очевидно, те, що ZIK почав ставати загальнонаціональним телеканалом, породжує плани й амбіції іншого масштабу.

– До речі, про плани. Скажіть чесно, є щось, чого не вистачає для їх максимального втілення? Кадри? Технічне забезпечення? Фінанси?

Цих трьох складових і не вистачає. (Сміється).

На посаду гендиректора медіа-холдингу ZIK Ви перейшли з посади його заступника. Тобто, залаштунки картинки на екрані Вам добре знайомі, занурення у виробничий процес також було далеко не поверхневим. А що досі для Вас особисто на посаді топ-менеджера викликає труднощі?

Кадри! Вони – рушійна сила будь-якого процесу.

– Коли доводиться вибирати між професіоналізмом і наявністю хороших людських якостей, людину з якими «набором» обираєте?

- З «набором», в переліку якого є професіоналізм. Щоправда, важливо, щоби професіонал не ламав основ команди. Інакше – ми розпрощаємося з ним. Відчуття команди – найважливіше! Люблю працювати з людьми, на яких можу покладатися. Я здатен ставити задачі, довіряти їх виконання і ознайомлюватися вже з результатами. Хороші результати досягаються тільки з делегуванням повноважень. Іншими словами, я – за ту свободу у стосунках «керівник-підлеглі», яка породжує усвідомлену відповідальність.

– Телевізійна журналістика, як і в принципі журналістика в цілому, зараз переживає пертурбаційний період. Робота в екстрим-умовах в АТО, ворожі інформатаки, реформи в країні на папері… Якість аналізу і подачі журналістами інформації не завжди витримує такий темп. А якими орієнтирами керуєтеся саме Ви і Ваші працівники? Чи маєте табуйовані теми, прийоми?

Часто українська журналістика використовує прийом: зруйнувати все аж до фундаменту! А потім й сам фундамент! Ми не повинні працювати так, щоби в людей втікала земля з-під ніг. Не тільки в медицині треба користуватися правилом «Не нашкодь». Власне, медіа-холдинг ZIK живе за принципом «Створюй». Створюй прецедент! Як синоніми – показуй приклад, став завдання, окреслюй результат і підтягуй до його досягнення інших… Тобто, такий собі рух зі знаком «+»! Конструктив! І це, нагадаю, на каналі журналістських розслідувань.

Наприклад, майже кожна програма «Брат за брата» закінчується позитивним сюжетом, якому передують, ясна річ, сюжети викривальні. Інакше кажучи, у даному проекті говоримо не тільки про те, до чого призводить роз’єднаність, розбрат українців, а й про плоди солідарності, єдності, кооперації.

Тим більше, що українці тільки почали себе знаходити в українському інформаційному просторі.

Медіа-структура, яка намагається відповідати стандартам європейського рівня, не приховує імя свого інвестора. Хоча прецедентів поки не було, закономірно, що вплив з боку Петра Димінського можливий. Чи має команда телеканалу ZIK якісь механізми захисту, імунітету від такого впливу?

– Дотримуватися принципів прозорості щодо власності та власників – обов’язок кожної медіа-структури, якщо ми прагнемо побудувати правове суспільство із кращими європейськими цінностями й орієнтирами. Очевидно, ніхто ні від чого в житті не застрахований. І я кривитиму душею, якщо стверджуватиму, що такого ніколи, ні за яких обставин не буде. Як там кажуть: ніколи не кажи «ніколи». Проте при створенні телеканалу була домовленість між Петром Димінським і тоді новоствореною  редакційною радою про те, що інвестор не втручається в роботу телеканалу. Мене часто запитують, мовляв, з ким водите політичну дружбу? Відповідаю: ми намагаємося бути рівновіддалені від всіх політичних партій.

ZIK позиціонує себе як телеканал журналістських розслідувань. І ставка в проектах до цього робилася саме на розслідувальний напрям. Це свідомий вибір, продиктований вимогами часу, щире прагнення змін в суспільстві чи холодний розрахунок заповнення вакантної ніші в телепросторі країни? 

– Я не буду говорити заїжджене «хто, як не ми». Як і не буду говорити очевидну річ, що вітчизняна журналістика має стати четвертою владою в Україні, як це є в цивілізованому світі. Просто підкреслю, що, команда, яка зібралася сьогодні на ZIKу, маючи до цього засоби, дійсно хоче зробити щось корисне для країни, в якій живуть наші діти. Пригадуєте, якось в Twitter Славко Вакарчук написав: «Не дивіться на Україну як на землю своїх батьків. Дивіться на неї як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни».

Те, що така діяльність, є зараз максимально популярною і на піці, свідчить про процеси, хай повільні, оздоровлення організму нації.         

У  продовження теми. Розслідувальні проекти, суспільний резонанс, який вони створюють, мають свої наслідки, як в позитивному, так і в негативному контексті. Чого на разі більше: позитиву, тобто вирішення піднятих проблем, чи негативу нападів на журналістів, судових позовів, відкриття кримінальних проваджень? Як з цим живеться і працюється?

Звичайно, більше негативу. Не в сенсі нападу на журналістів, а бездіяльності з боку держави. Ми говоримо про факти зловживання владою високопосадовцями та корупцію у вищих ешелонах влади, а держава намагається все спускати на гальма. Максимум, що може зробити –  це звільнити винуватця з посади.  

А щодо того, як з цим живеться? Знаєте, ми не нудьгуємо. (Сміється). Досі ходимо по судах у справі Чеботаря. Судиться з нами один із нападників на знімальну групу «Наших грошей» Гаврилко, мовляв, «і я не я, і хата не моя», і то все безсовісні наклепи. Ще й 50 тисяч гривень компенсації за моральну шкоду вимагає. Одним словом, палкий привіт нам від пана екс-заступника міністра внутрішніх справ. А от працюється з цим, звичайно, важче, бо забирає час, який можна було спрямувати в інше, більш продуктивне русло.

– Ігоре, Ваш прогноз щодо розвитку справи з нападом на журналістів програми «Наші гроші»?

– Відставка заступника міністра МВС Чеботаря – наш максимальний результат, якого могли досягнути. Це компроміс, на який пішов Аваков для того, щоби зберегти нинішній стан речей у Міністерстві внутрішніх справ, і заспокоїти суспільство.

Конфлікт на Донбасі. Неоголошена війна. Агресія Росії. Підла зрада братнього народу. Антитерористична операція. Сепаратистський рух. Як Ви для себе індентифікуєте події на Сході України? Як довго видужуватиме Україна після цього удару в спину? Який рецепт швидкої реабілітації, на Ваш погляд?

Це – геополітичний конфлікт, в якому задіяні США, Європа і Росія. Скільки він триватиме – два, три роки? Невідомо. Але санкції щодо Газпрому, ухвалені Європою, стануть кінцем нашої війни. Який рецепт швидкої реабілітації України? Попри війну здійснювати структурні і системні зміни в державі!

– В Україні майже рік існує Міністерство інформаційної політики. Ви, як керівник потужного медіа-холдингу, відчуваєте його підтримку? Взагалі, як оцінюєте діяльність цієї структури?

Ні, не відчуваю підтримки Мінінформації. У нас більша половина інформаційного простору в руках симпатиків сепаратистів або проросійських сил, тому держава мала б підтримати телеканали, які здійснюють державницьку політику. Важливо, щоб такі телемовники мали більше можливостей доносити людям позицію держави і громадянського суспільства, хай вони і перебувають на різних еволюційних рівнях.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: