Фабрики мистецтв. Занедбані заводи великих міст перетворюються на центри культури і не тільки

ПЕРЕДОВИК ВИРОБНИЦТВА: Арт - директор Платформи Роман Тугашев зробив модним відпочинок в непопулярному районі столиці на лівому березі Дніпра

ПЕРЕДОВИК ВИРОБНИЦТВА: Арт - директор Платформи Роман Тугашев зробив модним відпочинок в непопулярному районі столиці на лівому березі Дніпра

Занедбані заводи великих міст, облагороджені кількома мільйонами євро, перетворюються на центри тяжіння для цінувальників сучасної музики, живопису, хорошої кухні та інших розваг.

Три роки тому в стінах столичного Дарницького шовкового комбінату, який розкинувся на значних розмірів території в 12 га, панувала тиша. Завод не працював від середини 1990‑х, його приміщення були порожні, та лише зрідка їх використовували як склад.

Тепер у колишнього промислового об'єкта нова назва — арт-завод Платформа — і геть інше, насичене життя. Щовихідних тисячі співвітчизників прямують сюди за смачною їжею, якісним одягом від українських виробників і актуальною музикою. А в будні дні тут облаштовані робочі місця окупують фрілансери і співробітники креативних індустрій, у сусідніх з ними майстернях працюють художники. На численних локаціях, що зберегли індустріальний шарм, знімають кліпи і влаштовують фотосесії.

Історія Платформи почалася зовсім недавно, 2013‑го, з проведення Фестивалю вуличної їжі на паркмайданчику прилеглого до заводу торгового центру Даринок, розповідає арт-директор Платформи Роман Тугашев. Тоді ініціатори проекту боялися, що кияни не захочуть їхати за розвагами в невідоме місце на лівому березі Дніпра. Проте побоювання виявилися марними.

"2014‑го в нас побувало близько 100 тис. відвідувачів, а 2015‑го гостей було вже 950 тис.",— вражає цифрами Тугашев.

Знадобилося лише два роки і €3 млн інвестицій, щоб арт-кластер став флагманом нового для країни напряму підприємництва — ревіталізації. Це процес, коли бізнесмени і менеджери від культури вкладають гроші в занедбані склади і фабрики, пристосовуючи їх під рекреаційні зони.

Практика повернення до життя старих заводів давно відома на Заході, однак лише тепер набуває популярності в Україні. Лише за п'ять років тільки в столиці виникло близько десятка подібних культурних та розважальних майданчиків. Аналогічні ініціативи з'являються також у великих містах на кшталт Львова та Одеси.

Причина успішності таких починань — в гострому браку місць для якісного та цікавого проведення часу в місті, констатують експерти. Також позначається фактор відносної дешевизни: для перетворення промислових будівель зазвичай достатньо невеликого ремонту, що неодмінно зберігає індустріальну естетику. Зате наповнення має принципове значення.

"Вся незатребувана та нереалізована державою енергія культурних індустрій має десь плодитися",— пояснює причини появи тренду український режисер і продюсер Влад Троїцький. Майбутньої осені заснований ним фестиваль Гогольfest, який став однією з найяскравіших культурних подій в країні та щорічно представляє актуальні музичні й театральні проекти, вперше пройде на території Платформи.

 

З чистого аркуша

Одним із перших проектів з перетворення постіндустріальних руїн в країні став центр культурних ініціатив Ізоляція. Він з'явився в Донецьку 2010‑го на території колишнього заводу з виробництва тепло- та звукоізоляційних матеріалів. Ініціатором створення центру стала місцева підприємниця Любов Михайлова, батько якої очолював облагороджений нею завод за радянських часів.

Уже за рік Ізоляція здивувала багатьох: у серці індустріальної України, де в дефіциті були навіть найпростіші картинні галереї, експонувалася інсталяція Цая Гоцяна, одного з найкращих художників сучасного Китаю. Про високий статус майстра свідчить той факт, що 2008 року йому було доручено оформлення Олімпіади в Пекіні.

Протягом трьох наступних років центр прийняв кілька десятків художніх проектів із різних країн, тут почали влаштовувати кіноогляди та лекції. Досить скоро він перетворився на провідний майданчик сучасного мистецтва в Донбасі. Популярності не заважало навіть незручне розташування на міській околиці. І перш ніж влітку 2014‑го територію Ізоляції захопили терористи так званої ДНР, тут встигли провести перший на українському сході літературний фестиваль.

Тепер Ізоляція вимушено перебралася до Києва, проте залишилася вірна індустріальній естетиці. Новою домівкою донецького арт-центру у вигнанні став Київський судноремонтно-суднобудівний завод на Подолі.

У Києві катастрофічно бракує культурної інфраструктури
Володимир Кадигроб, співзасновник креативного простору Port Creative Hub

До одного з його корпусів веде тепер окрема доріжка, уздовж якої виставлені яскраво-помаранчеві покажчики Ізоляції. Один із поверхів будівлі став виставковим простором, де представляють свої роботи як українські, так і зарубіжні автори.

Наприклад, узимку тут демонстрували інсталяції, що незадовго до цього виставлялися на авторитетній Венеційській бієнале у національному павільйоні Грузії.

Також в рамках проекту Izone тут працюють органічне кафе і кілька майстерень, де бажаючі можуть скористатися обладнанням фотолабораторії або створити унікальну друковану продукцію на літографських верстатах.

Подібні майстерні працювали ще в донецькій Ізоляції, розповідає керівник Izone Михайло Глубокий. Арт-центр став першим у місті місцем, де можна було скористатися 3D-принтером. Згідно з бізнес-планом, прибутку від роботи майстерень мало вистачати для реалізації виставкових проектів Ізоляції. Досягти цієї мети в Донецьку не встигли, а в Києві довелося починати майже з нуля, адже переважну частину обладнання купували заново.

Коли Ізоляція тільки переїхала у промислову частину київського Подолу, довкола не було не тільки подібних проектів, але навіть звичайних кафе, згадує Глубокий. Тепер район приваблює все більше однодумців.

А 2015 року неподалік відкрився креативний простір Port Сreative Нub. Його заснували керівники агентства з реалізації соціальних і культурних проектів Art Management Володимир Кадигроб та Катерина Тейлор. Серед найгучніших досягнень команди — виставка постмайданного мистецтва Through Maidan and Beyond, яка проходила у Відні, а також документальний проект Ветерани відомого українсько-американського фотографа Саші Маслова, представлений у столиці.

“В Києві катастрофічно бракує культурної інфраструктури,— пояснює необхідність створення свого простору Кадигроб.— При цьому пустує неймовірна кількість нерухомості".

Мінімального ремонту в складському приміщенні, яке за часів Радянського Союзу належало річковому порту, виявилося достатньо, щоб привабити сюди художників, любителів мистецтва і навіть високопоставлених гостей, розповідає Кадигроб. Наприклад, Port часто орендують для проведення подій дипломати з культурних представництв різних європейських країн.

Ще один креативний кластер розташувався в іншій частині промислового Подолу. Два роки тому на території колишньої стрічкоткацької фабрики з'явився арт-центр Closer. До цієї будівлі, пофарбованої в насичений червоний колір, як і раніше, веде типова прохідна, де сидить той самий консьєрж, який колись пропускав на зміну робітників. Тепер він зустрічає любителів сучасного мистецтва, електронної музики і джазу.

ІМЕНІ ГОГОЛЯ: Щорічний мультидисциплінарний фестиваль
Гогольfest цього року відбудеться на арт-заводі Платформа 

 

Спочатку засновники Closer Тимур Баша та Сергій Яценко влаштовували на різних міських локаціях гучні вечірки, на яких виступали кращі електронники західної клубної сцени. З появою постійного майданчика заходи стали регулярними і обросли паралельними проектами. У Closer працює сучасна галерея, де експозиція змінюється щопівтора-два місяці. Також у стінах заводу розмістився клуб Mezzanine, програма якого складається не тільки з концертів, але і курсів лекцій з історії сучасних кіно, музики та мистецтва.

Щорічно в арт-центрі проходить масштабний фестиваль електронної музики Стрічка, що збирає найяскравіших представників клубного руху на кшталт американського гуру хауса Jus-Ed або нью-йоркського продюсера Камрана Садегі.

 

Питання кооперації

Бум приватних ініціатив, спрямованих на ревіталізацію занедбаних промзон, учасники процесу пов'язують з низкою причин. По-перше, виросло покоління українців, які подорожують, переймають західний досвід і прагнуть перенести його на українські реалії. Наприклад, керівник Платформи Тугашев, в минулому юрист і ресторатор, орієнтується на експериментальний майданчик для музикантів Platoon Kunsthalle в Берліні та популярні лондонські ринки Camden і Portobello.

По-друге, чимало українців прагнуть свободи самовираження, аналізує ситуацію Ірина Соловей, засновниця платформи соціальних інновацій Велика ідея та сайту для краудфандингу Спільнокошт.

СПРАВА ТЕХНІКИ:
Михайло Глубокий керує проектом Izone, який
об'єднує органічне кафе і кілька
арт-майстерень, де є навіть 3D-принтер
 

"Для таких проектів потрібні самоорганізація та самоосвіта, які отримали потужний поштовх до розвитку за останні чотири роки",— підкреслює Соловей.

А ще накопичилася величезна кількість приміщень, що пустують роками. Тільки в Києві їхня кількість досягає сотні, стверджують креативні підприємці. Втім, розглядати таких орендарів серйозно готові не всі.

"Ми робимо все на свій страх і ризик, бо в будь-який момент у власника може змінитися думка, і він вирішить використовувати приміщення для інших цілей",— зізнається Кадигроб з агентства Art Management.

Утім, девелоперів і власників, які розглядають ревіталізацію індустріальних об'єктів як довгострокову інвестицію, стає все більше. За словами Тугашева, City Capital Group, що володіє приміщеннями Платформи та вкладає гроші в її облаштування, передбачає, що проект окупиться протягом п'яти-семи років. За цей час на території заводу з'являться нові коворкінги, власний фестиваль електронної музики і навіть басейн.

"Найближчим часом до латання дір в урбаністичній, соціальній та економічній тканини активніше приєднуватимуться муніципалітети",— прогнозує розвиток тренду Соловей.

Як прикладу експерт називає Львів, де вже розробляють стратегію розвитку окремих об'єктів індустріальної спадщини міста. Наприклад, тут готується до запуску проект Креативного кварталу, який розмістять у будівлі старого трамвайного депо у центральній частині міста. Його ініціатором став Ілля Кенігштейн з венчурного фонду Hybrid Capital. У числі партнерів майбутнього інтелектуального хаба — провідні IT-компанії, як от Intel, Microsoft і Hewlett-Packard. Попередньо вартість проекту оцінюють у $5 млн.

Іншим епіцентром ревіталізації у Львові стане район Підзамче, місцевий аналог промислового Подолу, де з'явиться так звана Фабрика повидла — за радянських часів у цьому унікальному будинку кінця XIX століття розміщувався винзавод. Минулого літа приміщення, в якому проводилося лише кілька театральних і арт-фестивалів, придбав австрійський історик Гаральд Біндер. Тепер тут триває ремонт, який має завершитися за два роки, і тоді фабрика перетвориться на сучасний культурний центр.

ІЗОЛЯЦІЯ ПО-КИЇВСЬКИ: В одному з корпусів судноремонтного заводу
у Києві проходять виставки сучасного мистецтва

 

Про українські ініціативи почули за кордоном. Фабрика повидла, а також Ізоляція та арт-завод Платформа вже стали членами міжнародної мережі Trans Europe Halles. Ця організація об'єднує кілька десятків арт-просторів, які влаштувалися в колишніх заводських павільйонах. Участь у проектах цієї мережі гарантує обмін досвідом і обіцяє реалізацію спільних міжнародних проектів.

“Такі простори — хороший майданчик для експериментів, і їх поява пояснюється високим попитом на соціальні та урбаністичний інновації,— підсумовує Соловей.— До того ж це довгострокові проекти, результати роботи яких будуть помітні за деякий час".

 

Матеріал опублікований в НВ №13 від 8 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Також на НВ style

Також на НВ style

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: