8 грудня 2016, четвер

Тенісист, який ненавидів теніс: міф і сувора правда про життя Андре Агассі

Андре Агассі залишився однією з найзагадковіших персон світу тенісу
Фото: atpworldtour

Андре Агассі залишився однією з найзагадковіших персон світу тенісу

Важке дитинство - не привід відмовитися від кар'єри культового тенісиста. Доведено Андре Агассі. Приголомшлива історія його життя - в новому спецпроекті про суперзірок світового спорту, що досягли вершин, незважаючи на життєві випробування, представляють Sport Arena та Новое Время.

Зазвичай широка громадськість знайомиться з людиною, яка чогось доміглася, безпосередньо в момент його великого тріумфу. Мало хто знає, звідки він, як пройшли його молоді роки і що визначило погляди на життя. Здається, що Кріштіану Роналду та Ліонель Мессі завжди отримували Золоті м'ячі, ЛеБрон Джеймс з пелюшок потрапляв в кільце з закритими очима, а Оле-Ейнар Бйорндален народився в снігах Холменколлен з лижними палицями в руках і гвинтівкою за спиною.

Але це все вигадки, прикрашені ЗМІ. Медіа створювали образ неабиякого тенісиста Андре Агассі надто довго. На початку кар'єри американця представляли самовпевненим хіпі, якому плювати на вікові традиції тенісу, висміювали його поразки і те, що він ніяк не міг виграти турнір Великого Шолома. А коли Андре став здобувати великі перемоги, вони критикували його навіть за це. "Майк Лупіка з нью-йоркської газети Daily News вказав на 19 моїх помилок, вважаючи, що я зробив їх свідомо, щоб затягнути матч проти Джиммі Коннорса. Ніби я хотів довести, що здатний грати довгі поєдинки. Раніше вони змішували мене з брудом після поразок , а тепер доводили, що я неправильно перемагаю ", - пише про одну з головних несправедливостей свого життя Агассі в автобіографії.

Власне, в життєписі, який вийшов у 2011-му році під назвою "Андре Агассі. Відверто", восьмикратний чемпіон турнірів Великого Шолома і показав себе світу в цьому світлі. Він хотів без упередженості розповісти публіці власну історію, без "рожевих" тонів. Скандальний образ гравця, виявляється, був нічим іншим, як протестом проти світу, який змусив його займатися справою. Тенісом.

Домашня в'язниця

Пустеля. Невада. Будинок в передмісті Лас-Вегаса. Батько Агассі включає машинку для подачі м'ячів, даючи тим самим старт тренуванню Семирічний Андре відбиває удар за ударом, тим часом Еммануель Агассі дає йому вказівки. Хлопець демонструє вправність у роботі з ракеткою, але батько й не думає похвалити сина, змушуючи того бити сильніше по м'ячу. Він встановив апарат на кілька сантиметрів вище, ніж зазвичай, щоб Андре було важче відбивати снаряди, що летять по різкій траєкторії. Агассі намагається ловити м'ячі з льоту, інакше вони просто перелетять не найвищу дитиуи. Він мав повертати близько двох з половиною тисяч ударів на день.

За задумом Майка Агассі, його чадо мало виробити до автоматизму навички гри з льоту й біля сітки. За день він відіб'є понад дві тисячі ударів, за тиждень - 17 500. До кінця року хлопець відправить назад близько мільйона м'ячів, що навряд чи робить хтось із хлопців його віку. Батько страшно любив цифри, математику, тому і вирішив зробити Андре тенісистом, який вміє координувати свої дії до міліметрової точності й відразу визначати кут, під яким полетить удар. Найголовнішим противником Андре вважалася сітка - краще не потрапити в корт, ніж не перебити свою половину. Майк особливо ненавидів такі помилки.

Андре лупить по м'ячу, не чуючи рук і ніг. Машинка для подачі м'ячів здається йому драконом, який плюється жовтим полум'ям. Його запроторили у в'язницю, де він повинен днями безперервно битися з цим чудовиськом під наглядом суворого наглядача. "Кинь, Андре, здавайся! Поклади ракетку і йди з корту, прямо зараз. Йди додому, з'їж що-небудь смачненьке. Пограй з Ритою, Філі або Тамі. Посидь з мамою, подивися, як вона в'яже або складає пазл. Хіба це не здорово, Андре? Просто піти і ніколи більше не грати в теніс? Але я не можу. і не тільки тому, що батько потім буде ганяти мене ракеткою навколо будинку. Щось глибоко всередині мене - в животі, в м'язи - не дає зробити це. Я ненавиджу теніс, ненавиджу всім серцем, і все ж продовжую грати, граю весь ранок і весь день, тому що у мене немає вибору. Неважливо, наскільки мені хочеться кинути, - не зроблю цього. Я продовжую вмовляти себе зупинитися і все-таки, як і раніше, граю, і ця двоїстість, це протиріччя між тим, чого я хочу, і тим, що роблю, становить суть мого життя ", - згадує ті дні Агассі.


Фото thefamouspeople.com
Фото thefamouspeople.com


Нарешті, хлопцю стає нестерпно важко, і він спеціально підставляє дерев'яну частину ракетки так, щоб куля вилетіла за огорожу. Батько, матюкаючись, відправляється в його пошуках, а Андре, спершись на паркан, отримує рідкісну хвилину відпочинку. Пізніше, відпрацювавши денну норму, він, знесилений, відправляється в ліжко, при тому що на вулиці тільки обід і діти його віку зазвичай не сплять в такий час.

Не можна назвати батька Агассі домашнім тираном. До дружини він ставився цілком нормально й навіть підпорядковувався їй в побутових справах. Зазвичай він був зайнятий - або тренував дітей, або працював за чайові в готелях і казино. Андре дивувався, як йому вистачало сил займатися багатьма речами одночасно.

Народився Майк Агассі в Тегерані в 1930-му році, в повній мірі випробувавши складнощі війни і подальшої розрухи. Втім, був і невеликий плюс: йому подобалося спостерігати за тим, як іноземні солдати грають в теніс, він подавав їм м'ячі. Зрештою, його призначили прибиральником корту та подарували, нехай і стару, але справжню ракетку.

Незважаючи на те, що пізніше Майк став боксером і двічі їздив на Олімпіаду, він зберіг любов до тенісу. Через роки етнічний вірменин, емігрувавши до Америки і завівши там сім'ю, взявся вчити дітей грі. Він довго шукав місце для майбутніх тренувань і зупинився на пустелі, де вистачало місця для корту. Найнявши робітників, Майк спорудив майданчик потрібного розміру. У Андре було дві сестри та брат, майбутній тенісист був наймолодшою дитиною. У дівчат не виходило з тенісом, а Філі стати спортсменом заважав характер. Батько не втомлювався лаяти старшого сина, але той ніяк на це не реагував, програючи один матч за іншим. Кар'єру в тенісі Філіп так і не зробив.

Ось і вийшло, що останнім шансом втілити великий тенісний план для Майка став Андре. Дитина була надзвичайно талановита - ще в яслах у нього була іграшка з підвішеними кульками, які він охоче набивав. Далі син показав відмінну реакцію в настільному тенісі. До шести років Андре вже міцно тримав ракетку в руках і знав основні прийоми. Після того, як він відбив мільйони ударів пекельної машини, прийшов час битися з живими супротивниками.

Страх програти

Перші турніри своєї вікової групи Андре вигравав "однією лівою". Кожні вихідні він їздив по Неваді або ж вирушав до Арізони та Каліфорнії. Він їздив з батьком, який абсолютно не реагував на перемоги сина, приймаючи їх як належне. "Машина, яку веде батько, - друге найненависніше мені місце після тенісного корту. Але за мене все вирішили; я приречений провести дитинство між цими двома в'язницями", - згадує Агассі.

З "дорожніми пригодами" пов'язаний один із головних дитячих страхів тенісиста. Одного разу вони з Майком їхали по Вегасу і батько забув включити поворот, про що в грубій формі просигналізував водій вантажівки, що знаходилась поруч. Недовго думаючи, Агассі-старший вийшов з машини і пішов розбиратися. Природно, колишній боксер швидко відправив у нокдаун неприятеля та кинув того на асфальті. Андре ще довго дивився в дзеркало заднього виду, але водій вантажівки так і не вставав. Він боявся, що батько вбив його або на нього наїде якась машина. Цей епізод ще не раз згадувався хлопцю, особливо коли він чимось завинив перед татом.

Еммануель Агассі був жорстоким і суворим практично у всьому. Він голився без піни, буквально здираючи шкіру і волосся з тіла, спостерігаючи потім за тим, як потоки крові засихають. Іноді він носив з собою сокиру або навіть пістолет, який не гребував показувати черговому водієві, який вивів його з себе. Одного разу до Майка приїхав з Ірану його брат Ісар, який був абсолютною протилежністю родича за характером. Андре він подобався, хлопчик був у захваті від м'якого характеру і спокою дядька. Одного разу він захотів налякати Ісара, подумавши, що той підходить до дверей, але в будинок увійшов батько. Недовго думаючи, Агассі-старший зустрів сина кулаком, відправивши його на підлогу. "Чого лежиш? Йди в свою кімнату", - грубо кинув синові Майк.

Найстрашнішим гріхом для юного Агассі було програти. На одному з дитячих турнірів він вирішив заганяти суперника вкороченими ударами, але тактика не спрацювала. Батько сказав, щоб він припинив так грати, але Андре не міг відійти від стратегії. У підсумку, на тай-брейку хлопець вперше в житті програв, а останній розіграш суперник виграв, оголосивши про аут, якого насправді не було. Батько лютував, але Агассі вперше більше злився не на нього, а на прикру поразку. (Хлопцем, який обіграв його, був Джефф Таранго, якого, вже, будучи професіоналом, Андре обіграє в фіналі турніру в Нью-Джерсі)

Теніс і точка

"Я ненавиджу всі юнацькі турніри без винятку, але особливо - загальнонаціональні: ставки на них вище, а крім того, вони проходять в інших штатах, а це значить - літаки, мотелі, орендовані машини та ресторанна їжа. Батько витрачає гроші, інвестуючи в моє майбутнє, і, якщо я програю, частина його інвестицій будуть витрачені даремно. Програючи, я обкрадаю весь клан Агассі".

Під час одного з національних чемпіонатів в Техасі Агассі, будучи фаворитом, вилетів в півфіналі, а потім програв втішний матч за третє місце. Йому все одно вручили статуетку за прагнення до перемоги, яку пізніше батько вирвав у нього з рук і розбив ущент. Але хлопцеві не було прикро, тому що вже в 11 років він розумів, що не має права програвати. І все ж, кілька поразок поспіль вибили з колії Андре. У нього непогано ладилося з американським футболом, і ця гра дійсно приносила йому задоволення - Агассі входив до дитячої команди школи. Травмувавши м'яз напередодні одного з матчів, хлопець сказав матері, що його ногу відпустило і він готовий грати. Вже під час матчу до полю під'їхала машина батька та через кілька хвилин Агассі був удома. "Ти більше не будеш грати в футбол", - сказав він.

Майк зробив зі свого сина безвольного раба, який повинен був виконувати всі його вимоги. Одного разу напередодні змагань Філіп розповів молодшому братові, що прийде час, і батько дасть йому якісь білі таблетки - наркотичні речовини. Андре таки довелося прийняти пігулки, однак, за порадою Філі, він навмисне почав погано грати, посилаючись на погане самопочуття, викликане "колесами". Батько купився й більше таким не займався. А ось брати потім не могли натішитися перемозі над батьком, нехай і локальною.


Фото GQ.com
Фото GQ.com


Тим часом, не помітити прогрес юнака було неможливо. Майк поставив синові гру, яку називав "вибухом у мізках суперника". Вона будувалася на активній оборонній манері дій і чудовому прийомі. Через роки такий теніс стане фірмовим знаком Агассі та елементи його роботи з м'ячем внесуть до Зали тенісної слави.

На дитячих турнірах нічого не платили, а сім'я Агассі, незважаючи на те, що жила в Вегасі, до розряду багатих не належала. Тому тато вирішив заробити на унікальному таланті сина й пропонував або заїжджим зіркам, або старшим хлопцям зіграти з його сином на гроші. На початку зустрічі Андре вдавав, що ледь тримає ракетку в руках, спеціально бив неточно. Коли ставки зростали, кволий і маленький хлопчик раптово перетворювався на зменшену копію Бйорна Борга та виносив роззяву. Агассі згадує момент, коли батько хотів поставити на нього 10 тисяч доларів - на той момент цілий статок сім'ї, щоб обіграти одного футболіста, який не вірив, що якийсь пацан зможе його переграти. У підсумку йому дуже пощастило знизити ставку до 500 доларів.

"Працюй і в майбутньому ти будеш отримувати величезні бабки", - говорив батько. Він дозволяв йому не робити домашні завдання, прогулювати школу, теніс став головним аспектом життя сина. Але Андре ріс, мав свої потреби, у нього були друзі й подружки. Брат Філі, а також хлопець з Вегаса Перрі були для нього найближчими людьми, з якими він пізніше їздив не на один турнір під час професійної кар'єри.

Академія Ніка Боллетьєрі

Виявляється, бувають місця й гірші, аніж домашня в'язниця.

У 13 років батько відправив Андре до тенісної академії у Флориді, сказавши, що оплатив йому там три місяці навчання. Хлопцеві не хотілося їхати так далеко від своїх друзів, та й умови в центрі Ніка Боллетьєрі були не найприємнішими. Агассі не подобався режим, місцева їжа, сморід з сусідніх птахофабрик, а також Брадентонська гімназія, куди їх возили на "звичайні" уроки. У школі в нього була жахлива успішність з усіх предметів, крім англійської. Вчителька мови помітила в Андре письменницький талант і натякнула, що він сам міг би вибрати, чим займатися все життя, чим посіяла сумнів у серці хлопця, що займається неулюбленою справою.

Одного разу один із матчів Агассі в академії відвідав сам Боллетьєрі. Подивившись трохи на те, як хлопець вправляється з м'ячем, він підкликав його до себе. Вони пішли до телефону, і Нік набрав батька Андре, сказавши, що сам готовий оплачувати його навчання. "На шару" Майк погодився, щоб з його дитиною робили все, що завгодно, що означало крах надій підлітка на повернення додому. Таке не могло сподобатися Агассі, у якого й так не було дитинства. У його голові академія постала "комфортною зоною для тенісних ув'язнених".

Спочатку Андре спробував взяти батька на жалість. Коли нічого не вийшло, натякнув на ігрові аспекти - в академії їх постійно тренували в грі від задньої лінії, не приділяючи уваги виходам до сітки. Батько пообіцяв поговорити з Ніком на цю тему, але не більше того. У підсумку, шансів вибратися через "колючку" у хлопця не було. Тоді й прокинувся в Агассі бунтар. Спочатку Андре разом з іншими незгодними обмежувався невеликими витівками - обмальовував двері директора, прогулював уроки в школі, почав носити сережки, які потім стали його фірмовим атрибутом. Але коли ці методи не подіяли, він перейшов до більш радикальних заходів.

Бунт

"Я спотворив свою шевелюру, відростив нігті, один з яких, пофарбований у вогненно-червоний колір, вже досяг п'яти сантиметрів в довжину. Я зробив пірсинг, порушував розпорядок, не спав після комендантської години, бився, змучував всіх нападами дратівливості, прогулював заняття та навіть залазив до дівочого бараку після відбою. Я літрами поглинав віскі, частенько безсоромно влаштовуючись для цього на власному ліжку. І нарешті, в якості заключного акорду моїх нахабних витівок, вибудував піраміду з моїх полеглих бійців - метрової споруди з порожніх пляшок Jack Daniels. Я жую тютюн - сильну отруту, змочену в віскі. Після кожної поразки засовую за щоку страхітливу порцію тютюнової жуйки розміром зі сливу. Чим більше поразка, тим більше моя жуйка. Які форми опору я ще не використав? Який ще гріх мені винайти, щоб всі навколо, нарешті, зрозуміли: я нещасний і хочу додому?".

Останньою краплею, яка таки змусила Боллетьєрі звернути увагу на Агассі, стала його витівка під час одного з юніорських турнірів. Ні, свій матч Андре, звісно ж, виграв, проте його ігрова форма викликала обурення в організаторів. Дивак з ірокезом, довгими нігтями, пірсингом і футболці кольору веселки вийшов на корт в джинсах. Після матчу Нік прилюдно обізвав Андре безсоромником, що корчить із себе дівчину, та змусив його вибирати - або він зараз же йде на всі чотири сторони, або буде в якості покарання прибирати територію академії. "Хлопці швидко розходяться. Я стою, намагаючись зрозуміти, що мені робити. Можу вилаяти Ніка, спробувати вступити в бійку з ним або підняти крик. Пригадую Філі, потім Перрі. Що б вони зробили на моєму місці? Я пам'ятаю, як бабуся відправила мого батька в школу в дівчачому одягу, щоб принизити його. Саме в той день він став бійцем".

Через деякий час Андре зробив спробу втекти. Він спробував виїхати, зупинивши машину, що їхала по шосе, але там виявився Хуліо - людина з команди Боллетьєрі. Ув'язнення продовжилося. Після цього Агассі став "зразковим в'язнем", виконуючи технічні роботи в якості покарання. Але це не заважало йому знаходити способи зробити якусь шкоду. Дійшло до того, що, користуючись авторитетом, Андре змусив запросити на відкритий турнір в академію його друга Перрі, сказавши, що пам'ятає цього "неймовірно талановитого хлопчика з Вегаса" за попередніми змаганнями.

Разом з приятелем вони добре повеселилися і зуміли виманити у продавщиці велику панду в супермаркеті в якості призу в грі, де треба було потрапити кільцями на горлечко пляшки. Андре хотів подарувати її своїй подружці в Вегасі, але, як виявилося, цю тваринку запримітила дочка Боллетьєрі і дуже хотіла бачити її у себе. Агассі спочатку відмовився йти на будь-яку угоду з директором, з яким оголосив бойкот. Але, послухавши друга, зажадав в обмін на іграшку дозвіл на заочне відвідування занять, запрошення на турніри й особливий статус в академії. Після недовгих роздумів Нік погодився. «Мені 14 років і більше ніколи не доведеться ходити в школу. Більше не буде ручок, підручників, мерзенних вчительських поглядів. Ти вільний, Андре».

Початок великого шляху

Отримавши відносну свободу дій, Агассі робив кроки до професійного тенісу. Разом з братом він подорожував по Америці, граючи на різних турнірах. Він брав у них участь в статусі аматора, тому не міг розраховувати на призові. Проте, за відсутності грошей Андре виявляв винахідливість: так, на одному зі змагань він отримав 2000 доларів в якості "відшкодування витрат", які вони разом з Філі вигадали.

У нього налагодилися відносини з Боллетьєрі, який тепер був його тренером і супроводжував на деяких турнірах. Але без грошей людині, яка живе далеко від будинку, було не обійтися, і в 1986 році Агассі став професіоналом, взявши чек на 1100 доларів після виходу до фіналу на одному з дрібних змагань. Андре сумнівався, адже розумів, що підпише собі вирок і після цього шляху назад вже не буде. Він зателефонував батькові, але той сказав, щоб син негайно забирав призові. Ось так Агассі і ступив на стежку, яка принесли йому потім всесвітню славу й можливість ні в чому собі не відмовляти.

Дізнавшись про те, що талановитий хлопець тепер на всесвітній авансцені, пожвавішали хлопці з Nike, запропонувавши йому контракт на 20 тисяч на рік, щоб той "просто залишався Андре Агассі". У тому ж році він вперше взяв участь у Відкритому чемпіонаті США (US Open), а закінчував перший професійний сезон на 91-му рядку рейтингу. Спонсорських грошей вистачало, щоб подорожувати по світу на різні турніри, де він, втім, не завжди "відбивав" витрати. Зіткнувшись з найсильнішими гравцями, Андре запанікував, адже перестав перемагати. Проваливши один із турнірів, американець розлютився і роздав всі свої ракетки бездомним. Він заявив, що піде з тенісу, але брат порадив йому "грюкнути дверима" з грошима в кишені. Обігравши Майкла Чанга на "останньому в кар'єрі" турнірі в Північній Кароліні, Агассі знову відчув солодкий смак перемоги. Залишати теніс вже не хотілося.


Фото atpworldtour
Фото atpworldtour


Фініш

Почавши кар'єру в 16, Агассі завершив виступи через 20 років на Відкритому чемпіонаті США, де був дворазовим чемпіоном. Він виграв 60 турнірів, вісім з яких - першості Великого Шолому, провів 103 тижні на першому рядку світового рейтингу, заробив купу грошей, втіливши в реальність мрію батька. Його суперництво з Пітом Сампрасом і Борисом Беккером назавжди увійдуть в історію тенісу, як баталії непримиренних суперників. Його стиль гри та хода також надовго залишаться в пам'яті уболівальників. Чи був Агассі з довгою шевелюрою, або в бандані, або зовсім лисим, його пам'ятатимуть людиною, яка змогла перебороти всі труднощі як на корті, так і поза ним.

Суворе батьківське виховання та муки в академії не надломили молодого хлопця. Він пробив собі шлях на вершину, ставши іконою тенісу. Але Агассі ніколи не любив цей спорт, який відібрав у нього більшу частину життя. Зараз у екс-спортсмена свій бізнес в Вегасі, дружина та двоє дітей, яких він готовий зробити ким завгодно, лише б вони не займалися тенісом. Згадуючи важке юнацтво, Андре відкриває дитячі школи з придатними для нормального життя умовами, як ніби мстить своїм "тюремним наглядачам". Також легендарний гравець - один із головних меценатів світу тенісу, відкриваючи різні проекти для розвитку дітей та боротьби з хворобами. Він двічі був удостоєний призу Асоціації тенісистів (АТР) "За людяність і благодійність".

Звичайно, у Агассі завжди вистачало ненависників, які зневажали його поведінку та манеру гри. Той же Сампрас не відмовляв собі поглумитися над одвічним ворогом під час виставкових матчів, копіюючи його дивну ходу. Андре ні був еталоном для наслідування - свого часу вживав наркотики після розлучення з дружиною, часто переходив за межу дозволеного на корті, шокував яскравими образами. Але це було не що інше, як протест проти дійсності та необхідності щодня відпрацьовувати удари, чому його навчив батько за допомогою пекельної машини.

"Теніс - гра одинаків ... Гравець стоїть навпроти свого супротивника, обмінюється з ним ударами, але не в змозі ані дотягнутися до нього, ані заговорити з ним або з ким-небудь іншим. Правила забороняють тенісисту, поки він на корті, розмовляти навіть з тренером... Він ніби перебуває на безлюдному острові".

Здається, про Агассі знали всі й не обговорювали його тільки ледарі. Але це не заважало йому залишатися однією з найзагадковіших персон світу тенісу. Єдиним і неповторним.

Читайте також інші історії про успішних спортсменів, які пройшли через серйозні життєві випробування:

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Інше ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: