11 грудня 2016, неділя

Як отримати Нобелівську премію миру, - американська письменниця

коментувати
Ребекка Гордон: Туніс - унікальний випадок серед країн Арабської весни

Ребекка Гордон: Туніс - унікальний випадок серед країн Арабської весни

Добре, що перемогли ті, кому дійсно вдалося зберегти мир. Особливо на фоні того, як авіація одного лауреата розбомбила госпіталь, фінансований іншим

«Цього року Нобелівська премія миру дісталася квартету національного діалогу в Тунісі «За суттєвий внесок в будівництво плюралистичної демократії після жасминової революції 2011». Квартет національного діалогу - це група, яка складається з чотирьох організацій: двох національних профспілок, бізнес-групи та юридичної асоціації, чия робота перешкоджала скочуванню Тунісу в стан громадянської війни в роки, що послідували за революцією», - розповідає письменниця Ребекка Гордон у своїй колонці для TomDispatch.com

«Те, що премію миру отримала організація, якій, схоже, дійсно вдалося зберегти мир, хороша новина, особливо на фоні того, як авіація одного лауреата розбомбила госпіталь, фінансований іншим, організацією Лікарі без кордонів», - говорить автор.

В Тунісі розпочались би озброєні зіткнення, якби не Квартет

За її словами, в Тунісі, на батьківщині переможців цього року, Арабська весна почалася, коли продавець овочів Мохаммед Буазізі публічно спалив себе після того, як поліція відібрала у нього візок, за допомогою якого він заробляв на життя. Його смерть стала каталізатором для ряду сил, які вимагали покласти край диктатурі Зін ель-Абідіна Бен Алі, якого підтримували США. 14 січня 2011, через десять днів після смерті Буазізі, Бен Алі відмовився від влади і отримав притулок в Саудівській Аравії.

Гордон розповідає, що у жовтні 2011 в Тунісі пройшли парламентські вибори, в результаті яких до влади прийшла помірно ісламістська партія Ан-Нахда (Партія відродження), яка сформувала коаліційний уряд ще з двома партіями. Прем'єром став Хамаді Джебалі, але незабаром члени партії почали тиснути на нього, змушуючи відмовитися від створення коаліційного уряду національної єдності на користь більш радикально ісламістського підходу, він пішов у відставку.

Після цього, за словами автора, послідувала радикалізація, ряд вбивств політиків-лівих, і незабаром тунісці, незадоволені тим, що країна пішла по шляху ісламізму, знову вийшли на вулиці. У цей момент політичний конфлікт в Тунісі міг з легкістю перетворитися у збройні сутички, але завдяки Квартету національного діалогу цього не сталося. Ан-Нахда відмовилася від влади, на її місце прийшов технократичний уряд, була написана громадянська конституція, в жовтня 2014 року відбулися парламентські вибори, а в листопаді - президентські.

Гордон каже, що Туніс як і раніше зіштовхується з низкою політичних та економічних проблем, але він являє собою унікальний приклад серед країн Арабської весни, оскільки в державі є стабільний, демократичний уряд.

«Є ключова відмінність між Тунісом та іншими країнами, які скотилися в хаос - Лівією, Бахрейном, Сирією. Американські війська здебільшого не втручалися в події», - стверджує Гордон. На відміну від тієї ж Сирії, де бомбардування так і не привели ні до яких успіхів.

Повну версію колонки Ребекки Гордон читайте на сайті TomDispatch.com

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: