5 грудня 2016, понеділок

Однаково різні. Російський журналіст – про відмінності між росіянами та українцями

Максим Трудолюбов: Росіяни ототожнюють себе з державою, українці - з громадянським суспільством
forumdaily.com

Максим Трудолюбов: Росіяни ототожнюють себе з державою, українці - з громадянським суспільством

Російський журналіст, редактор газети «Ведомости» Максим Трудолюбов у колонці для The New York Times розмірковує про те, чому росіяни та українці по-різному розуміють терміни радянської епохи

«Ми повинні ненавидіти росіян? Або ж ненависть – це доля слабких?», - задається питанням український активіст та блогер Юрій Бірюков у своєму Facebook, ділячись враженнями від нещодавньої відпустки, де йому довелося зіткнутися з рядовими росіянами. «Я відчував до них лише огиду, - написав він у пості, який зібрав тисячі «лайків» серед українців та викликав обурення багатьох росіян. – Відчуття приблизно таке, коли дивишся на комаху за мить до удару тапком».

«Так, саме так звучить народний дискурс в ці дні», - продовжує Трудолюбов. Навіть коли українці і росіяни не стріляють один в одного, вони обмінюються злісними коментарями в соціальних мережах.

Тим часом, незважаючи на потоки жовчі, знову з'явилася тендітна надія на політичне врегулювання конфлікту. Судячи з усього, Росія більш активно втягується в процес перемир'я. Думки щодо того, чи є ці зусилля доказом її рішучості досягти остаточного вирішення конфлікту, можуть розходитися, однак, виходячи з попереднього досвіду, можна припустити: якщо Москва і хоче врегулювання конфлікту, то лише проміжного.

Якщо Москва і хоче врегулювання конфлікту, то лише проміжного

Кремль, безсумнівно, воліє зберегти конфлікт тліючим, оскільки наявність можливості додати або зменшити вогонь (не тільки в Україні, але й на Близькому Сході) – це єдиний дієвий важіль зовнішньої політики Росії. Тим не менш, ціною постійного упору на цей грубий інструмент є наростання процесів відмежування російського суспільства від своїх сусідів – в першу чергу, від України.

Перед нещодавньою поїздкою в Україну, розповідає автор, друг-українець попередив його про наступне: «Є речі, з якими ти повинен бути обережний. Намагайся уникати таких формулювань, як «українці і росіяни - один народ» або «одна країна» тощо». Навіть ті росіяни, які не є прихильниками пана Путіна, часто не згодні з тим, що їхні сусіди українці мають окрему ідентичність, і не визнають, що вони «інші».

Історична політика пана Путіна, можливо, добре працює для Кремля і всередині Росії, однак, підкреслює журналіст, вона створює для країни такий ґрунт, на якому ніхто інший стояти не хоче. Багато росіян продовжують використовувати офіційну мову, характерну для радянського періоду. «Наприклад, ми досі називаємо Другу світову війну «Великою Вітчизняною». Але для українців це означало щось інше – щось, від чого потрібно піти», - говорить колумніст.

Росія і Україна розійшлися в розумінні того, як працює суспільство. Росіяни ототожнюють себе з державою, а українці - з громадянським суспільством. Сьогодні українці вважають найкращим способом піти від тоталітарного минулого розвитку суспільства, яке нівелює етнічні або державні ідентифікації. Це виходить за рамки світогляду більшості росіян, яким складно осягнути ідею суспільства, що складається з багатьох конкуруючих елементів - бізнесу, профспілок, незалежних політичних партій, судів, професійних і громадських груп.

Російські політичні органи прирівнюють суспільство до держави. Україна, з її зростаючим числом довільних рухів, неурядових благодійних організацій і незалежних політичних партій, займається формуванням нової громадянської ідентичності.

Якими б не були лінгвістичні зв'язки між Росією та Україною, знайомі обом народам формулювання відтепер інтерпретуються по-різному.

Переклад НВ

Повну версію колонки Максима Трудолюбова читайте на The New York Times

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: