8 грудня 2016, четвер

Сирійський шейх Путін. Російський журналіст – про кращого друга Асада

Максим Працелюбів: Російський президент упевнений, що всі проблеми регіону вирішить авторитаризм

Максим Працелюбів: Російський президент упевнений, що всі проблеми регіону вирішить авторитаризм

Путін поводить себе на Близькому Сході так, немов це ще одна російська область

«Коли ваша країна починає раптове вторгнення в якусь далеку країну, ви цілком природно замислюєтеся про причини, цілі та наслідки, - пише журналіст Максим Трудолюбов у своїй колонці для NY Times. – Але це, очевидно, не російський метод».

З самого початку кампанії він безрезультатно розпитував людей щодо причин втручання в хаос на Близькому Сході.

«Очевидно, для більшості росіян «мудрість» втручання в релігійний конфлікт за сотні миль від нас не так цікава, як просто спостереження по телевізору за кораблями, які посилали крилаті ракети в темряву. Я не можу судити, який ефект російські бомби та ракети справляють на сирійців, але от у росіян вони викликають захват», - розповідає журналіст.

Для Путіна немає різниці між ІДІЛ, Грінпісом і Amnesty International

Люди на кшталт письменника Захара Прилепіна, пропутінського ентузіаста, вихваляють «російську міць». «Я уявляю, які змішані почуття відчувають тепер деякі колишні радянські республіки, усвідомивши, як далеко можуть долетіти російські бомби», - цитує Прілепіна Трудолюбов. Його слова, в першу чергу адресовані Україні – дуже яскравий приклад думок, які транслюють майже всі кремлівські коментатори.

«Відносно 26 крилатих ракет, відправлених з російських кораблів в Каспійському морі, він заявив: «Це чудовий жест, повідомлення типу «мир миру», намальоване над Каспійським морем невидимим пальцем». Цей на перший погляд безглуздий коментар добре описує картину світу, як її бачать кремлівські еліти», - каже Трудолюбов.

Автор вважає, що це частина добре зрежисованої Путіним відповіді Заходу, описаючу Росію як регіональну силу, що приходить в занепад. Через дії в Сирії, підкреслені зустріччю з Башаром Асадом цього тижня, Путін показує, що Росія залишається сильним геополітичним гравцем.

Путін, на думку Трудолюбова, посилає сигнал, що дії будь-якої організації, не схвалені державою, є загрозою.

«Як він неодноразово заявляв, всі організації, навіть релігійні, оплачуються ззовні. Ці маріонетки хочуть лише одного: зміни режиму. У Сирії вони хочуть повалити Асада, точно так само, як і громадські організації в РФ мріють скинути Путіна. Для нашого президента немає різниці між ІДІЛ, Грінпісом і Amnesty International. Тільки іноземні гроші та недобрі наміри», - іронізує Трудолюбов.

«Вступивши в союз з Асадом, російський президент створив «шейха Путіна», благородного друга, який прийшов на допомогу алавітам, осадженим повстанцями-сунітами. Він зробив Росію союзником шиїтів, але при цьому не сприймає відмінності між сектами всерйоз. Схоже, його не цікавить, що більшість російських мусульман - суніти», - зазначає журналіст.

У Росії після 15 років правління Путіна, за словами автора, вся політична культура замкнута на державу. Путін веде себе на Близькому Сході так, немов це ще одна російська область, якій потрібно вказати на її місце. «Боюся, Путін в Сирії повністю повторює те, що Джордж Буш-молодший намагався зробити в Іраку. Але там, де США вважали панацеєю демократію, Путін впевнений, що всі проблеми регіону вирішить авторитаризм», - підсумовує Трудолюбов.

Повну версію колонки Максима Трудолюбова читайте на NY Times

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: