8 грудня 2016, четвер

Що стоїть за появою російських військ у Сирії, - історик

коментувати
Георгій Мирський: Відмова від підтримки режиму Асада була б зараз розцінена як поразка Путіна

Георгій Мирський: Відмова від підтримки режиму Асада була б зараз розцінена як поразка Путіна

«У РФ ніякого схвалення операції в Сирії, викликати не можуть: одна справа Донбас з його російськомовним населенням, інша справа — допомагати арабам вбивати арабів», - пише історик, заслужений діяч науки РФ Георгій Мирський у своїй колонці для New Times

«Росія відправляє солдатів у Сирію», — пише американське мережеве видання The Daily Beast, і не воно одне б'є тривогу. Мова йде про льотчиків, моряків та спецпризначенців, сліди яких нібито виявляються в Сирії. А незадовго до цього в світових ЗМІ, навпаки, знову з'явилися повідомлення, що Москва збирається «здати» Башара Асада.

Почнемо з останнього. Зміна позиції Кремля в питанні підтримки режиму Асада абсолютно нереальна. На всі розмови про те, що Асад все одно програє, можна відповісти: «Навіть якщо так, Путін не буде виглядати лузером. Буде сказано: «Росія не здає своїх друзів і партнерів. Наша принципова позиція підтримки законної влади в Сирії не змінюється в залежності від військової кон'юнктури. Поразка Асада просто лише зайвий раз показує суть агресивної політики Вашингтона, що безцеремонно нав'язує народам свою гегемонію». І навпаки, відмова від лінії на всебічну підтримку режиму Асада була б зараз розцінена як поразка Путіна, його вимушена поступка. Знайшлися б люди, які б сказали: «От, Медведєв здав Каддафі, а Путін здає Асада». Цього Кремлю допустити неможливо.

Знайшлися б люди, які б сказали: «Медведєв здав Каддафі, а Путін здає Асада»

Тепер про протилежний курс — на військове втручання. Постачання зброї, приховані операції спецпризначенського типу — все це можливо, а дещо, треба вважати, й робиться. Але відкрита участь у воєнних діях або навіть щось по іспансько-корейсько-в'єтнамській моделі (тобто відправка на фронт льотчиків і зенітників, що легко виявляється) — ось це вкрай малоймовірно через такі причини:

1. Хоча зіткнення з американськими військами виключено (навпаки, Обама нізащо не послав би в Сирію в такому разі жодного свого солдата — саме побоювання інцидентів, здатних спровокувати світову війну), до Росії були б застосовані такі санкції, порівняно з якими нинішні виглядали б дитячим садочком, і наша країна дійсно опинилася б у стані економічної ізоляції з легко передбачуваними внутрішніми наслідками.

2. Європа з властивим їй ваганням вмить перестала б бурчати з приводу санкцій, що завдають шкоди її бізнесу, Росія взагалі втратила б усіх потенційних європейських партнерів, навіть «нейтральних».

3. Не варто дратувати головного ворога режиму Асада — турецького президента Ердогана, особливо зараз, з урахуванням фактора кримських татар.

4. У російського народу ніякого схвалення операції, що можуть закінчитися загибеллю наших солдатів, викликати не можуть: одна справа Донбас з його російськомовним населенням, інша справа — допомагати арабам вбивати арабів.

Залишається висунутий, як повідомляють, міністром Лавровим план створення нової коаліції проти «Ісламської держави» (ІД) за участю армій Сирії та Іраку, курдів та збройних сил країн регіону. Але це і є ті самі сили, які вже рік воюють проти ІД у складі коаліції, очолюваної США, причому без особливого успіху.

(...) Що ж залишається робити як існуючій під егідою Вашингтона коаліції, так і передбачуваній новій? Знову ж бомбити, знаючи при цьому, як сказав Лавров, що війни з повітря не виграються. Нещасна, агонізуюча Сирія.

Повну версію колонки Георгія Мирського читайте на сайті New Times.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: