22 жовтня 2017, неділя

Катастрофа століття. Чому Євросоюз приречений повторити долю СРСР, - американські аналітики

Нільс Гілман: Через свою історію й організаційну конфігурацію Європейський Союз, можливо, не піддається структурним реформам

Нільс Гілман: Через свою історію й організаційну конфігурацію Європейський Союз, можливо, не піддається структурним реформам

«Чи стане ЄС «Радянським Союзом» цього десятиліття?» - вдаються в питання історик Каліфорнійського університету Нільс Гілман і професор політології Стівен Вебер у колонці для The American Interest

Французький мислитель Алексіс де Токвіль якось сказав: крах політичних інституцій здається неможливим аж до моменту, коли вони починають руйнуватися. «З часом ми починаємо думати, що крах був неминучий, зумовлений», - відзначають колумністи.

Так було з СРСР. У 1988 році як всередині Радянського Союзу, так і за його межами вважалося, що країну чекають проблеми, але вона буде стабільна. У 1991 році СРСР припинив своє існування. Більшу частину наступного десятиліття американські радянологи намагалися з'ясувати, чому вони не змогли передбачити це падіння заздалегідь. Адже тепер здається, що воно було неминучим.

Історичні паралелі між Європейським Союзом зразка 2016 року і СРСР зразка 1989 року досить істотні, щоб ставитися до них серйозно.

Схожість ділиться на три ключові елементи політичної економії. Проблеми в політичній складовій Європейського Союзу дуже нагадують проблеми Радянського Союзу на останніх стадіях його існування. Обидва надзвичайно аполітичні, бо покладаються на телеологічні принципи, що близькі для еліти, але ігнорують те, як насправді живуть люди. Економічну складову також порушено: у ЄС, як і в Радянському Союзі, економіка прив'язана до своєрідної і непослідовної ідеології, яка в умовах економічного застою стає ще більш заплутаною і робить великі політичні помилки, причому неминучі.

Євросоюз може канути в Лету не з вибухом, а з хлипанням

Але найголовніша схожість - у динаміці, яка обернула пізньорадянський експеримент перебудови і гласності в низку інституційних крахів, пишуть Гілман і Вебер. У європейському контексті гласність перетвориться в заклики до широких верств населення поверх голів політичних лідерів. Громадян закликатимуть врятувати Європейський Союз. Їм говоритимуть, що це критично важливо для збереження миру на континенті. Їм говоритимуть, що тільки на наднаціональному рівні Європа зможе адекватно відповісти на виклики глобалізації. Горбачов намагався робити те саме, але виявилося, що населення не просто не вірить в це, а й насміхається над цими закликами. Через свою історію й організаційну конфігурацію Європейський Союз, можливо, не піддається структурним реформам - як Радянська Росія (що з подивом виявив Горбачов).

Якщо це так, то в Європейському Союзі, найімовірніше, з'явиться політичний лідер на кшталт Горбачова, який скаже, що спроб вибратися з кризи недостатньо. Цей лідер спробує реструктуризувати брюссельську бюрократію, але незабаром вона виявить, що іншого вибору, як радикально переосмислити дефіцит демократії в ЄС, немає. Вона буде безпорадно спостерігати, як будівля ЄС покривається тріщинами, і зрозуміє, що відчував Горбачов близько 1989 року. Коли все закінчиться, американці знову будуть вдаватися в питання, «чому ми цього не передбачали?».

«Ми не закликаємо до розвалу Європейського Союзу. Незважаючи на всі його недоліки, ми визнаємо і шануємо екстраординарні історичні досягнення найбільш складного і витонченого експерименту в наднаціональному управлінні, - наголошують автори. - Тим не менш, ми повинні говорити те, що бачимо, а не те, що хотіли би бачити».

Можливо, Європа легше пройде цей етап, ніж Радянський Союз, але не набагато. Євросоюз може канути в Лету не з вибухом, а з хлипанням.

Переклад НВ

Повну версію колонки Нільса Гілмана і Стівена Вебера читайте на The American Interest

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: