5 грудня 2016, понеділок

Портніков: Що насправді означають результати виборів

Віталій Портніков: Колишні

Віталій Портніков: Колишні "регіонали" змушені ховатися за вивісками нових партій

"Те, що своїм голосуванням виборці прирекли депутатів і мерів на пошук взаєморозуміння, – це вже успіх", - пише журналіст Віталій Портніков у своїй колонці для «Радіо Свобода»

Ще кілька років тому про місцеві вибори в Україні ніхто і не згадував: ні політики, ні виборці. Київ міг жити без обраного мера і з фактично паралізованою міськрадою майже весь період правління Віктора Януковича, і ця очевидна узурпація влади і крах місцевого самоврядування не ставали важливими факторами політичного життя. Навіть до децентралізації українці ставляться з острахом, що і не дивно для жителів тотально корумпованої держави: яка різниця, де вкрадуть ваші гроші – на самому верху або посередині?

Влада буде змушена хоча б вдавати, що зробить висновки з результатів виборів

І, тим не менш, місцеві вибори 2015 року стали справжньлю політичною подією – великою і серйозною. Можливо, тому що в сучасних українських умовах будь-яка можливість вираження суспільних настроїв стає політичною подією. Можливо, тому, що йшлося про повне перезавантаження влади, "системно" конфігурованої ще за часів Януковича. Сказати "обраної" – це, мабуть, було б компліментом. Українці ще мали можливість обирати президентів і парламент, але місцева влада скоріше не обиралася, а формувалася з використанням процедури голосування. Не всюди, звичайно. Але на сході країни – так точно. А вже в Донбасі виборів не було взагалі ніколи – там кадрові рішення Донецького і Луганського обкомів КПУ так швидко були замінені рішеннями місцевих осередків Партії регіонів, що ніхто навіть не встиг помітити цього плавного переходу.

(...) Якщо в українському парламенті спостерігалося вічне бродіння умів і навіть Януковичу не вдалося перетворити Верховну Раду на Державну думу, то в місцевих радах монополізація була тотальною, причому по всій країні. Якщо на Південному Сході влада була забетонована Партією регіонів, то на заході місцеві ради контролювало Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Зараз же очевидною партії-переможниці просто немає. Практично всюди доведеться домовлятися, шукати компроміси, створювати коаліції. Навіть на виборах мерів великих міст практично нікому з очевидних фаворитів – за винятком хіба що харківського міського голови Геннадія Кернеса – не вдалося перемогти в першому турі. Але і Кернеса (незважаючи на те, що громадянам не було запропоновано виразної альтернативи цьому політику) доведеться мати справу із зовсім іншим міськрадою. Міськрадою, в якій буде опозиція і яка більше не буде радісно штампувати потрібні меру рішення.

Вибори показали: в українському суспільстві сформувалися кілька запитів відразу. Запит на професіоналів, здатних працювати, а не виголошувати гучні промови. Запит на нових людей у владі. Чітке неприйняття тих, хто був причетний до становлення авторитарного режиму Януковича. Саме тому в Києві провалилися відразу кілька віртуальних політичних проектів, які витратили значні кошти на політичну рекламу. Саме тому багато колишніх "регіоналів", які прагнуть до влади, змушені ховатися за вивісками нових партій, створених спеціально під місцеві вибори. І саме тому в українському суспільстві і під час передвиборної кампанії, і під час підбиття її підсумків помітне серйозне розчарування. Тому що еліта країни поки що не здатна відповідати ні першому, ні другому, ні третьому запитам. Популістів в Україні все ще більше, ніж професіоналів, нових людей не так вже й багато, а творці авторитарного режиму нікуди не поділися – ось вони, на плакатах і на екранах.

Як це зазвичай буває з людьми, що знаходяться в замкнутому просторі власної історії, українці не можуть усвідомлювати, які важливі кроки вперед вони роблять з кожними такими недосконалими, але вже справжніми – виборами. Адже насправді те, що своїм голосуванням виборці прирекли депутатів і мерів на пошук взаєморозуміння, – це вже успіх. Навіть впевнені в тому, що місто у них в кишені, мери тепер будуть змушені доводити свою спроможність – і це теж успіх. Влада буде змушена хоча б вдавати, що зробить висновки з результатів цих виборів, – теж успіх. Тому що все це – політика. Звичайна нудна політика європейської країни, що розвивається і поки лише намацує власне майбутнє.

І це куди краще за монополію і "розпил".

Повну версію колонки Віталія Портнікова читайте на «Радіо Свобода»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: