10 грудня 2016, субота

Заберіть у Путіна перевагу. Сорос – про те, як закінчити війну

коментувати
Джордж Сорос: Путін зобов'язаний тимчасовою перевагою своїй готовності розпочати масштабну і навіть ядерну війну

Джордж Сорос: Путін зобов'язаний тимчасовою перевагою своїй готовності розпочати масштабну і навіть ядерну війну

Сьогодні Європа зіткнулася з п'ятьма кризами одночасно: євро, Греція, мігранти, референдум у Великобританії і російська агресія в Україні

«Через структурні дефекти союзу європейській владі довелося стати фахівцями в тому, як виходити з криз, однією за іншою», - пише американський фінансист Джордж Сорос у колонці для NYbooks.com. Подібну практику часто порівнюють зі штовханням консервної банки по дорозі. Хоча в цьому випадку, на думку автора, точніше сказати - про банку, яку штовхають вгору, тому вона завжди скочується назад.

«Але сьогодні Європа зіткнулася з п'ятьма кризами одночасно: чотирма внутрішніми (євро, Греція, мігранти і референдум у Великобританії з питання виходу з ЄС) і однієї зовнішньої – російською агресією в Україні. Що можна зробити, щоб завадити процесу розпаду?», - запитує фінансист.

Він пояснює, що вирішити всі п'ять криз одночасно неможливо, тому потрібно правильно розставити пріоритети, не пускаючи жодну з проблем на самоплив. Головним пріоритетом повинна стати Україна, оскільки протистояння російській агресії може об'єднати ЄС.

«Існує нова Україна, рішуче налаштована стати протилежністю старій. Стара Україна була багато в чому схожа на Грецію з її олігархічною економікою і корумпованим політичним класом, що гальмує реформи. Нова Україна, навпаки, натхненна духом Майдану і намагається радикально реформувати країну. Ставитися до України, як до другорядної Греції – велика помилка, оскільки нова Україна – один з найбільш цінних активів, якими володіє Європа. Вона потрібна не тільки для протистояння російській агресії, але і для відновлення духу європейської солідарності», - переконаний Сорос.

Сорос каже, що добре знає Україну завдяки своєму фонду і зацікавленості в цій країні. На початку року він розробив концепцію, яку назвав «Переможною стратегією для України».

Він стверджував, що санкції проти Росії необхідні, але недостатні. Сорос зазначає, що Володимир Путін розробив дуже вдалу інтерпретацію ситуації. Він пояснює економічні труднощі Росії агресивною позицією Заходу, який хоче позбавити Росію її законного місця в світі. Путін звертається до патріотичних почуттів росіян, закликаючи їх перетерпіти тимчасові труднощі. Єдиний спосіб показати, що Путін бреше – це виробити ефективний баланс між допомогою Україні і санкціями проти Росії.

«Моя стратегія передбачає ефективну фінансову допомогу Україні, включаючи як масштабну підтримку бюджету, так і ініціативи для приватного сектору, - каже Сорос. – Разом з радикальними економічними реформами це зробить Україну привабливим місцем для інвестицій. Одним з найважливіших моментів реформування є реструктуризація державної газової монополії, компанії Нафтогаз, і перехід до ринкових цін на енергоносії».

Єдиний спосіб перемогти Путіна – виробити ефективний баланс між допомогою Україні і санкціями проти РФ

Політична реформа, на думку Сороса, повинна бути сфокусована на створенні справедливої та незалежної судової системи, медіа, боротьби з корупцією і реформуванні держапарату таким чином, щоб чиновники служили людям, а не навпаки. Ці реформи, зазначає Сорос, сподобаються також багатьом росіянам, стимулюючи їх вимагати аналогічних реформ у себе на батьківщині. Саме цього, впевнений Сорос, боїться Путін. Саме тому він намагається дестабілізувати нову Україну.

«Якщо союзники України поєднають санкції проти РФ з допомогою Україні, ніяка пропаганда не зможе приховати той факт, що причиною економічних бід Росії є політика Путіна. Він може, звичайно, порушити Мінськ-2 і почати повномасштабне вторгнення в Україну. Але для Путіна це буде політичною поразкою. Вона розкриє хибність його інтерпретації конфлікту в Україні, а спроби захопити частину Східної України ляжуть на російського президента важким економічним тягарем», - зазначає Сорос.

Сорос розповідає, що Путін зобов'язаний тимчасовою перевагою своїй готовністі ризикувати масштабною війною і навіть ядерною. Україна не може перемогти Росію військовим шляхом – у Путіна більше солдатів і ресурсів. Але він впевнений, що Європа і США можуть перемогти Росію фінансово. Він зазначає, що Захід був не готовий надати масштабну фінансову допомогу Україні, і пов'язує це з двома факторами: грецькою кризою, що стала результатом кризи євро, а також Мінськими угодами.

Сорос зазначає, що допомогу Україні потрібно розглядати в якості витрат на оборону. З цієї точки зору 3,4 млрд. євро, наданого Києву в рамках пакету допомоги від ЄС і МВФ – це дуже мало. Звичайно, криза єврозони призвела до того, що ресурси ЄС в даний момент дещо обмежені. «Але у ЄС є програма макрофінансової допомоги, яку можна реформувати і використовувати для допомоги Україні. Це дуже привабливий фінансовий інструмент, оскільки він не потребує виділення коштів з бюджету ЄС. Євросоюз може позичати ці гроші на ринках (користуючись своїм кредитним рейтингом на рівні ААА), а потім надавати ці кошти як позику урядам країн, що не є членами ЄС. Асигнування з бюджету ЄС можуть знадобитися виключно в разі дефолту країни-позичальника. Згідно з чинними правилами, всього 9% від суми позики лягають на поточний бюджет ЄС у вигляді безготівкових асигнувань як гарантія проти такого ризику», - нагадує Сорос.

Він розповідає, що Мінські угоди були підписані після великої поразки, завданої Україні Росією і її сепаратистами. Ці угоди гарантують особливий статус сепаратистських анклавів у Донбасі і припускають, що фінансувати їх буде Україна. Путін навмисно, на думку Сороса, зробив текст угоди вельми двозначним: там зазначено, що Україна повинна провести переговори з представниками Донбасу, але хто вони, не зазначено.

Угоду було підписано Порошенком, Путіним, французьким президентом Франсуа Олландом і канцлером Німеччини Ангелою Меркель, і це, на думку Сороса, стало пасткою для останніх. «Вони хочуть, щоб підписану ними угоду було виконано. Навіть якщо ні, то зірвати її повинна РФ, а не Україна. Тому вони терпіли те, що Росія й сепаратисти неодноразово порушували режим припинення вогню, зате вимагали від України неухильно його дотримуватися. Зайнявши нейтральну позицію щодо того, як Порошенко повинен трактувати двозначні пункти угоди, вони зіграли на руку Путіну», - переконаний Сорос.

Після укладення договору Україна була близька до економічного краху через затримки з отриманням другого траншу макрофінансової допомоги (він надійшов 11 березня 2015). Криза досягла піку в лютому, під час обвалу гривні, курс якої дійшов до 30-40 грн за долар на чорному ринку. Зараз курс знаходиться на рівні 23-25 грн за долар. Стабільність була досягнута за рахунок скорочення економіки; експорт впав, але бюджету допомогло скорочення витрат.

«Коли я приїхав в Україну в квітні, я побачив тривожне протиріччя між об'єктивною ситуацією, яка швидко погіршувалася, і зусиллями нової України, яка перебувала під жахливим економічним, політичним і військовим тиском, але все ж продовжувала йти по шляху реформ», - зізнається фінансист.

«Протягом 2014 року програма реформування нової України перебувала на етапі планування, і тільки в 2015 році вона почала реалізуватися, що потягло за собою прийняття великої кількості законів, спрямованих на виконання вимог МВФ, а потім і Мінських угод», - каже Сорос.

Тим не менш, олігархи – промисловці, які використовують політичний вплив з метою самозбагачення, на його думку, були більш вправними у питаннях захисту своїх інтересів, ніж реформатори – в питаннях їх приборкання. Саме в той момент, коли економіка України перебувала на межі колапсу, на піку виявилися і політичні тертя. Уряду довелося зіткнутися з викликом з боку найбільш могутнього олігарха країни Ігоря Коломойського, який намагався використовувати своїх військових для збереження контролю над дочірньою компанією "Нафтогазу". Уряд був змушений піти на протистояння з олігархом, і в результаті здобув перемогу.

Сорос впевнений, що це був поворотний момент. З тих пір Національний банк України здійснював жорсткий контроль над банківською системою, хоча рекапіталізація банків потребуватиме деякого часу. Інших олігархів, особливо Дмитра Фірташа і Ріната Ахметова, також вгамували. На жаль, подібні дії відбуваються від випадку до випадку, а не як систематична реалізація верховенства права.

Але реформатори стикаються з опором на кожному кроці. Невдоволення населення через неспішне проведення реформ та подальше зниження рівня життя наростає. Тому тиск, в умовах якого працюють реформатори, продовжує рости, і в будь-який момент може досягти переломного моменту.

«Грецька криза значно посилила проблеми України, відволікаючи увагу європейських властей і посиливши їхню схильність ставитися до України, як до ще однієї Греції. Критичний розгляд останніх грецьких переговорів доводить, що це неправильно. Греція не повинна була взяти верх над Україною, а Україна не повинна розглядатися, як ще одна Греція» - каже Сорос.

З цього, на думку фінансиста, логічно випливає переможна стратегія для України. Україна повинна знову стати головним пріоритетом Європейського Союзу, тому що нова Україна є одним з головних його активів. Зусилля повинні бути спрямовані не тільки на те, щоб зберегти нову Україну, але й на те, що забезпечити її успіх. Якщо, допомагаючи Україні, Європейський Союз зможе ефективно дати відсіч російській загрозі, то велика частина інших пріоритетів Європейського Союзу також будуть реалізовані; якщо не зможе, то інші цілі ЄС також віддаляться від реалізації.

«Як забезпечити успіх нової України? Зрозуміло, що президент Путін завжди може представляти Росію, як більш сильну, ніж Україна та її союзники, загострюючи ситуацію і застосовуючи силу. З військової точки зору Україна не зможе взяти верх над Росією. Це означає, що вона не зможе відновити свою територіальну цілісність, як мінімум, за короткий строк. Однак вона може підтримувати свою моральну і політичну цілісність», - вважає автор.

Він вважає, що, коли справа доходить до вибору, останнє на сьогоднішній день є більш важливим. Нова Україна готова до радикальних економічних і політичних реформ. У неї є велике населення і армія з бойовим досвідом, і бажанням захищати Європейський Союз, захищаючи при цьому себе. Більше того, дух добровольчості і самопожертви, на яких базується нова Україна, є швидкопсувним товаром: якщо він вичерпається, знадобиться ціле покоління, щоб його відновити.

«Є небезпека, що стурбованість Європи міграційною кризою може знову відволікти увагу від того, що, на мій погляд, є більш фундаментальним питанням, а саме доля нової України», - підсумовує колумніст. Це стане трагічною помилкою. Втрата України спричинить непоправну шкоду: країна з більш ніж 40-мільйонним населенням може стати недосконалою державою і ще одним джерелом біженців.

Тільки допомагаючи Україні, ЄС може врятувати себе. Зробивши все можливе для збереження і процвітання України, Європейський Союз, з одного боку, захистить себе від путінської Росії, а з іншого – відродить дух співробітництва і солідарності, який запалював серця людей на перших етапах існування ЄС. Порятунок нової України повністю змінить політичний ландшафт в Європі.

Переклад НВ

Повну версію колонки читайте на The New York Review of Books

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: