9 грудня 2016, п'ятниця

Як заткнути рота радянській людині, - журналіст

коментувати
Отар Довженко: Всюди, де ми сором’язливо відводимо погляд від паскудства, воно колоситься далі

Отар Довженко: Всюди, де ми сором’язливо відводимо погляд від паскудства, воно колоситься далі

«Усюди, де активним громадянам удавалося закрити рота радянській людині з її розхристаною й рабською душею, з’являються шанси на зміни», - пише журналіст Отар Довженко у своїй колонці для «Громадське.Львів»

Днями мене обхамив водій маршрутки, а потім я мав конфлікт із радянською людиною.

Водій собі був як водій –  таких у Львові стільки, скільки маршруток. Узяв мої п’ятдесят гривень, віддав назад шість, поклав руки на кермо й натиснув на газ; маршрутка рушила. Почекавши кільканадцять секунд, я нагадав, що давав п’ятдесят.

– Ну? А скіко я тобі маю дати? Ти до школи ходив? Га, я тебе питаю, ти до школи ходив?  – нахабним тоном відповів водій.

А де їм паркуватись, і що тобі, шкода обійти?

Я не боєць і не маю хисту до сварки. Мій звичний рефлекс у відповідь на хамство – просити назватись; чомусь видається, що звуку свого прізвища такі люди повинні якщо не боятись, то соромитись. Але він відмовився називатись, а тільки повторював: – Ти до школи ходив? Скіко я тобі маю дати?  – Не замовкаючи, він повернув мені сорок гривень. Я сказав, що напишу скаргу.

Тут, почувши знайоме слово, прокинулась радянська людина.

– Та шо ви ото! Та яке скаргу, –  заголосили хором літні жінки в салоні. – Чоловік просто пожартував! – Радянській людині можна писати таємні доноси до КДБ, але не скаржитись уголос на несправедливість. Такі правила – не вір, не бійся, не проси, не нарікай і взагалі заспокойся, бо підставляєш весь барак.

Я пройшов далі в салон і сів, а водій услід мені говорив, що я – «ти» – можу скаржитись кому завгодно.  Це я і так знаю.

(…) Я наґуґлив за номером маршруту назву перевізника, зайшов на сайт, знайшов форму для подання скарг і написав про те, що щойно сталося. Вийшовши на зупинці, нахилився, щоб занотувати номер автобуса. Водій, що вже був рушив, загальмував і почав сигналити, напевно, передаючи мені морзянкою «ти в школі вчився?».

Скаргу я відправив.

(…) За допомогою фейсбука – де мені ще не раз повторили, що ніц із того не буде, – вдалося докричатись до комунального перевізника. Сталося диво, тобто сталося так, як мусить бути. Зі мною зв’язався начальник комунальної АТП, перепросив за інцидент і пообіцяв розібратись із водієм-хамом. Невдовзі з’ясувалося й прізвище водія; мені сказали, що він буде покараний.

І тут у моєї внутрішньої совкової потворки стався панічний напад.

Через мене постраждає людина – проста, згрубіла, звикла до панібратського та агресивного спілкування, виснажена своєю тяжкою працею, хай там яка, але все ж людина! Вона всього лише звернулась до мене на «ти» у зверхньому тоні – а може, то справді був жарт?  – і тепер їй буде непереливки, а все тому, що я…

Доніс. Настучав. Поплакався. Нажалівся.

А нічого ж не сталось аж такого.

А як йому розмовляти, коли в нього така важка робота, а проїзд усього лише чотири гривні?

А де їм паркуватись, і що тобі, шкода обійти?

А як їм жити без хабарів, якщо в них така маленька зарплата?

А хіба він найбільше вкрав – та інші вкрали мільярди!

А що, коли трохи хильнув, то вже й за кермо не сідати?

Усюди, де активним громадянам удавалося переступити через цей совковий псевдогуманізм, закрити рота радянській людині з її розхристаною й рабською душею, з’являються шанси на зміни. Всюди, де ми сором’язливо відводимо погляд від паскудства, воно колоситься далі.

Навряд чи я зможу виколупати з себе радянську людину – я народився у 1981 і встиг наковтатись повітря несвободи. Доведеться жити з нею, з цим постійним відчуттям, що зробив недобре, коли вчинив правильно. Але треба вчитися закривати радянській рота і давати слово тій другій.

Повну версію колонки Отара Довженко читайте на сайті «Громадське.Львів»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: