23 вересня 2017, субота

Політичні вбивства та просування демократії. Американський політолог – про погані звички сильних держав

коментувати
Стівен Уолт: Більшість держав (якщо не всі) мають свої «шкідливі звички»
Фото:hks.harvard.edu

Стівен Уолт: Більшість держав (якщо не всі) мають свої «шкідливі звички»

Американські чиновники ніяк не можуть припинити поширювати демократію, а Росія – труїти своїх ворогів

«Нещодавно на New York Times була опублікована цікава стаття. Автор висуває припущення, що російська влада часто позбувається своїх опонентів, дисидентів, колишніх чиновників, вигнанців та інших передбачуваних ворогів за допомогою отруєнь», - пише Стівен Уолт, американський політолог, професор Гарвардського університету і фахівець з міжнародних відносин, у колонці для the Foreign Policy.

Зокрема, можна згадати такі відомі прецеденти, як отруєння полонієм екс-офіцера ФСБ Олександра Литвиненка в 2006 році, а також загибель у 2012 році Олександра Перепеличного, одного з ключових свідків у справі Hermitage Capital, під час ранкової пробіжки (в тілі загиблого були знайдені сліди рідкісного отруйної рослини).

«Більше всього мене дивує в цій історії той факт, що подібна практика використовувалася протягом багатьох десятиліть», - продовжує Уолт. Політичні вбивства (особливо ті, які здійснені шляхом отруєння), здається, стали частиною діяльності деяких ключових органів Радянської/Російської держави, причому ця практика йде корінням ще в часи НКВД, а, можливо, і царів. До 1940 році Лев Троцький, наприклад, не становив загрози для Йосипа Сталіна. Однак той вбив свого опонента, який перебував у вигнанні в Мексиці.

«Політичні вбивства – погана звичка Москви, і від цього їй ще належить позбутися», - зазначає колумніст. Однак, продовжує він, Росія не унікальна в цьому питанні. Фактично більшість держав (якщо не всі) мають свої «шкідливі звички» - глибоко укорінені, спірні практики, які продовжують застосовуватись навіть тоді, коли виправдання цьому важко знайти.

Політичні вбивства – погана звичка Москви

Візьмемо, наприклад, Сполучені Штати. Американські чиновники ніяк не можуть припинити (волею-неволею) поширювати демократію, і неважливо, наскільки часто ці спроби мали прямо протилежний ефект. Частково це пояснюється тим, що ідеї демократії і свободи настільки сильно вплетені в американську політичну культуру, що критикам практики просування демократії по всьому світу важко, наприклад, пояснити, чому деяким громадам стане тільки гірше, якщо вони раптово стануть демократичними. Звичайно, підтримка демократії не завжди є поганою ідеєю, проте США продовжують намагатися встановити її навіть тоді, коли свідомо прогнозуються погані наслідки. «Це погана звичка, від якої ми, здається, не можемо позбутися», - вважає експерт.

Погані звички є і в інших держав. Наприклад, Ізраїль після здобуття незалежності встановив жорстку політику репресій по відношенню до палестинських фідаінів, які продовжили діяти на розмитих кордонах після встановлення перемир'я в 1948 році. В рамках цієї політики ізраїльтяни здійснювали атаки на йорданські, єгипетські та сирійські сили. Подібна політика спрацювала по відношенню до Йорданії, однак також стала однією з причин посилення ворожнечі з Єгиптом і, відповідно, частково спровокувала війни 1956 і 1967 років.

Чи можуть країни позбутися поганих звичок? Звичайно, можуть. Німеччина і Японія мали дуже погану звичку намагатися підпорядкувати своїх сусідів, проте обидві вони, судячи з усього, відмовилися від цього назавжди. Сполучені Штати раніше спокійно ставилися до рабства і расизму, які йдуть пліч-о-пліч.

«Але, як відомо, розпрощатися з поганими звичками не так вже й легко. Як показує досвід Німеччини та Японії, зміни часом наступають тільки після великих національних катастроф, як у наркомана, який нарешті досягнув дна».

Переклад НВ

Повну версію колонки Стівена Уолта читайте на Foreign Policy

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: