8 грудня 2016, четвер

Пережити Путіна. Станіслав Бєлковський – про відчай в сучасній Росії

Станіслав Бєлковський: Відмовляємося від сподівань на владу, чужу і навіть власну

Станіслав Бєлковський: Відмовляємося від сподівань на владу, чужу і навіть власну

Якщо прийдуть забирати вас куди-небудь звідси подалі, скажете: ні, ще не виповнилося, чекаємо

Серед моїх друзів і хороших знайомих останнім часом все більше концентрованої зневіри, - пише російський політолог Станіслав Бєлковський в колонці для Сноб.ру.

(...) «Путін ніколи не піде (від влади), при досягненнях сучасної медицини, помножених на Національну гвардію, він ще років двадцять-тридцять огірочком просидить».

Терпіти російський народ вміє століттями. Але терпіти — не те ж саме, що чекати

(...) Пропоную вашій увазі план-конспект ментальної революції.

1. Відмовляємося від сподівань на владу, чужу і навіть власну — тут В Е. Яковлєв має абсолютну рацію. Влада земна ніколи нічого не дасть. Тільки Бог коли-небудь чого-небудь дасть. Роби що повинен, і будь що буде. Живи — і воздасться тобі за всіма намірами і подробиць твого життя. Обробляй, обробляй свій сад, навіть якщо у тебе немає ніякого саду. Спочатку обробляй, а там він і з'явиться.

2. Вчимося жити в сьогоденні.

(...) Нам варто зрозуміти, що минуле не тільки неповоротне, але і достовірним чином невимовне. А майбутнє — це все ж таки, як і було сказано, пролонговане на невизначений термін справжнє, не менше і не більше.

3. Приводимо себе відповідно до себе.

(...) Найколосальніша епоха довго вчить нас, що займатися треба тільки і саме тим, що у тебе добре виходить. І якщо ти прекрасний офіціант, то і будь все життя офіціантом. Політ на Марс без тебе обійдеться, як і ти без нього.

4. Позбавляємося від маргінальності.

(...) У цю епоху, і тільки, мабуть, у неї, ми встигнемо зрозуміти, що шлях культури — серединний шлях, по Арістотелю. Що не треба бути ні героєм, ні нікчемою, а треба — скромним пересічним жителем. Щастя якого — тліючий камін, діточки, собачки, кішечки на старому килимі, своєчасна чарка коньяку. І щоб не дуже холодно влітку, а спекотно — взимку.

5. Вчимося чекати.

Так, згоден, терпіти російський народ вміє століттями. Але терпіти — не те ж саме, що чекати. Терпіння триває як завгодно довго, але в незмінному, концентрованому передчутті нетерпіння, тобто великого вибуху. А очікування вибуху не передбачає. Ось, чекали-чекали швидкого поїзда — і дочекалися. І трощити з такого приводу поїзд, що прибув - не збираємося, бо раді швидко вилетіти з промороженої станції.

(...) Є ще одна фішка для вашої уваги.

Я давно переконаний, що людина помирає тоді, коли вичерпано її життєве завдання. Коли їй нічим більше зайнятися по цю сторону земного фокусу.

Отже, пролонгувати життя — це вигадати собі нове або перевигадати старе життєве завдання.

Ось таке, наприклад: пережити Володимира Путіна. Огірочком, двадцять і навіть тридцять років. Чому ні?

І якщо прийдуть забирати вас куди-небудь звідси подалі, скажете: ні, ще не виповнилося, чекаємо.

(...) Так і дотягнемо до абсолютно нової, європейської Росії.

Повну версію колонки Станіслава Бєлковського читайте на сайті Сноб.ру

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: