3 грудня 2016, субота

Мій син пішов в ІДІЛ. Одкровення матерів терористів

коментувати
Юлія Іоффе:

Юлія Іоффе: "Ці жінки – лише троє з багатьох, які втратили своїх дітей "завдяки" ІДІЛ

За останні чотири роки до Ісламської держави приєдналися близько 20 000 іноземних громадян. З них 3 000 – європейці

«Крістіана Бодро з Калгарі проводила кожну вільну хвилину, переглядаючи відео ІДІЛ. Вона сиділа в підвалі свого пересічного будинку в передмісті, в порожній кімнаті, яка раніше належала її старшому синові Деміану, і дивилася на дорослих чоловіків, які, немов підлітки, позували зі зброєю. Вона дивилася записи перестрілок. Вона дивилася записи страт. Але Бодро заледве помічала пролиту кров. Вся її увага була прикута до облич під балаклавами: вона відчайдушно намагалася розгледіти за однією з них очі свого сина», - пише російсько-американський журналіст, автор New York Times Юлія Іоффе для Huffington Post. Згодом з'ясувалося, що син Бодро загинув.

Вона також розповідає про Кароліну Дам з Копенгагена, син якої, Лукас, поїхав у Сирію. Через сім місяців вона дізналася, що його поранили поблизу Алеппо, і боялася, що син загинув. Одного разу вона зібралася з духом і написала синові в Viber: «Лукас, синочку, я так тебе люблю. Я сумую за тобою і неймовірно хочу обійняти тебе. Взяти твої руки в свої і посміхнутися тобі».

Валері, плачучи, зізнається: «Якби мені сказали, що моя дочка померла, це було б легше»

Через місяць їй відповіли. От тільки це був не Лукас.

«Як щодо моїх рук, га?» - було в повідомленні. Іоффе розповідає, що Кароліна уявити не могла, хто міг отримати доступ до телефону її сина або його аккаунту в Viber, але вона потребувала інформації і попросила невідомого розповісти їй, що з її сином.

«Ви впораєтеся?», - запитали її. Кароліна запевнила, що витримає. Кілька секунд потому прийшла відповідь: «Вашого сина розірвало на шматки».

Іоффе продовжує свою розповідь: «Норвежка Торілл, котра попросила не згадувати її прізвище, дізналася про смерть свого сина Томаса Александера від вербувальника, який відправив його в Сирію. Вона вимагала доказів, тому її доньки зустрілися з вербувальником на залізничному вокзалі в Осло. Вербувальник буденно перегорнув кілька фото, поки не знайшов потрібне: Том Александер з діркою в лобі, одне око вивалилося з очниці».

Автор каже, що Торілл, дізнавшись новини, просто злягла і майже не підводилася з ліжка тиждень. Коли вона нарешті набралася сил, щоб дістатися до душа, і подивилася в дзеркало, то власне обличчя здалося їй зламаним, неначе розколота ваза. Приблизно так жінка себе і відчувала.

«Ці жінки – лише троє з багатьох, які втратили своїх дітей "завдяки" ІДІЛ. З початку сирійської війни чотири роки тому близько 20 000 іноземних громадян дісталися Сирії та Іраку, щоб приєднатися до різноманітних ісламістських угрупованням. Більше 3 000 – громадяни західних країн. Деякі відправляються воювати з батьківського благословення, але більшість виїжджають таємно, залишаючи своїх батьків з сумом, який не має назви. Це гіркота втрати дитини, це почуття провини за скоєні помилки, це сором перед суспільством, це сумніви, викликані тим, що, як виявляється, вони нічого не знали про людину, якій дали життя», - розповідає Іоффе.

«Валері, яка попросила не згадувати її прізвище, єдина з зустрінутих мною матерів ІДІЛ, чия дитина ще жива. У 2013 році її 16-річна донька Леа зустріла алжирця, який навернув її в іслам і схилив до радикалізму. 15 червня того ж року Леа поцілувала матір, пішла з дому та не повернулася. Валері думала, що дочку викрали, але незабаром з'ясувалося, що донька з алжирцем поїхали в Сирію. Валері шалено хоче повернення дочки, але водночас розуміє, що в деякому сенсі це вже не її дитина. Її голос під час рідкісних дзвінків звучить дивно, немов у робота. Близько десяти місяців тому Леа народила дитину і стала дещо м'якшою. Вона періодично просить у Валері поради, і тій здається, що Леа змінилася, сама ставши матір'ю. І все-таки Валері розуміє, що, навіть якби їй вдалося якимось чином врятувати Леа і дитину, повернути їх до нормального життя було б майже неможливо, - розповідає Іоффе. – Невизначеність спустошує Валері, і вона, плачучи, зізнається: «Якби мені сказали, що моя дочка померла, це було б легше».

Повну версію матеріалу Юлії Іоффе про матерів ІДІЛ читайте на сайті Huffington Post

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: