23 липня 2017, неділя

Криза в РФ триватиме до 2023 року, - російський економіст

Владислав Іноземцев: Немає підстав вважати, що «холодильник» у найближчі роки візьме верх над «телевізором»

Владислав Іноземцев: Немає підстав вважати, що «холодильник» у найближчі роки візьме верх над «телевізором»

«Економіка РФ буде повільно вмирати, скорочуючись на 2-3% в рік або трохи більше, але не зриваючись у «штопор», - пише російський економіст Владислав Іноземцев у колонці для РБК

(...) Сьогодні Росія переживає другу серйозну економічну кризу за останнє десятиліття. Вона помітно відрізняється від першої. Хоча в 2009 році зниження ВВП склало 7,9% проти 3,8–4% у 2015-му, більшість показників нової кризи виглядає значно гірше, ніж під час попередньої. Крім того, що особливо тривожно, нова криза не породжена світовим економічним уповільненням. Швидше навпаки: вона розгортається в умовах, коли глобальна економіка поступово виходить з періоду нестійкого зростання.

Більшість вітчизняних політиків та експертів вважає, що в 2016 році економіка продемонструє зростання або щонайменше не продовжить скорочуватися. Мінекономрозвитку називає базовим сценарієм зростання на 1%, Володимир Путін під час чергового сеансу психотерапії з країною розповів про передбачуване зростання 0,7%, Міністерство фінансів теж говорить про відновлення зростання «на початку 2016 року». Проте, все більше фінансових інститутів (як російських, так і міжнародних) менш оптимістичні: їхні прогнози вказують на скорочення економіки від 0,6% (Світовий банк) і більше.

До кінця 2015 року Росія прийшла з іміджем непередбачуваної країни

Зазвичай, передбачення про прийдешнє зростання засновані, на мій погляд, на двох помилкових припущеннях. З одного боку, державні оптимісти недооцінюють масштаб впливу зниження нафтових цін на економіку Російської Федерації в нинішніх умовах. Якщо, наприклад, у 2013 році гіпотетичне падіння ціни на $15 за барель скорочувало експорт на $28,4 млрд, або на 1,3% ВВП (при перерахунку з урахуванням ринкового курсу долара), то таке ж падіння (з $53 до $38 за барель) у кінці 2015 року означає ненадходження в економіку коштів, еквівалентних вже 2,4% ВВП у поточних цінах. Економіка Росії не адаптувалася до нових цін всупереч думці Мінфіну: вони продовжують тиснути на неї і закладати основи для майбутнього спаду.

З іншого боку, не пояснюється, чому криза і піднесення повинні слідувати одне за одним за правилами звичайного циклу: перед падінням 2014-2015 років економіка не перебувала на фазі буму; ні про який перегрів і мова не йшла.

(...) Інакше кажучи, немає причин розглядати кризу, що почалася в кінці 2014 року, як типову циклічну кризу. На мій погляд, вона обумовлена фундаментальними рисами сучасної російської системи, її нездатністю враховувати інтереси бізнесу і неготовністю реагувати на зміни господарської кон'юнктури. Якщо ж прийняти таку позицію, вся картина відразу виявиться іншою.

(...) Оцінюючи всю історію «путіноміки» від самої її появи на початку 2000-х років, можна розділити цей етап російської історії на три — що примітно — практично рівних за тривалістю періоди. Перший з них, з початку 2000 року до весни 2008-го (близько восьми років), був періодом економічного піднесення, обумовленого, як мінімум, трьома обставинами: по-перше, зовнішньоекономічною кон'юнктурою, яка поліпшувалася, і надходженням нафтодоларів; по-друге, зростанням довіри інвесторів і припливом іноземних інвестицій і кредитів; по-третє, підвищенням доходів населення і прагненням громадян не обмежувати себе у витратах.

Другий період, з середини 2008 року до кінця 2015-го (теж близько восьми років), став періодом господарської стагнації, викликаної одним головним фактором — бездарним бюрократичним керуванням економікою і безвідповідальними політичними іграми влади. Показники 2008 року не були перевищені ні за рахунок масштабної (але не занадто ефективної) антикризової програми 2008-2009 років, ні за рахунок «патріотичної» мобілізації 2014-2015 років. Довіра влади не конвертувалася в економічне зростання, оскільки воно мало суто популістський характер, у той час як підприємницький клімат впевнено руйнувався. До кінця 2015 року Росія прийшла з іміджем непередбачуваної країни, в якій не захищені ніякі права інвесторів, не діють норми міжнародного права і будь-які економічні інтереси легко приносяться в жертву політиці.

За цих умов «довга хвиля» починає своє відкочування. Якщо припустити правильність цієї схеми, спадна фаза може зрівнятися за тривалістю з фазами підйому і стагнації, тобто складе близько восьми років — з середини 2015 року до кінця 2023-го. Цей період не стане часом національної катастрофи; економіка Росії буде повільно помирати (у разі, звичайно, якщо влада не почне реально велику війну або зробить перехід до повної автаркії), скорочуючись на 2-3% за рік або трохи більше, але не зриваючись у «штопор».

Рівень підтримки влади, відчуття загроз, що виходять від зовнішнього світу, масштаби еміграції свідомого населення і його заміщення іммігрантами з пострадянських країн, а також інші чинники цього ж ряду цілком дозволяють зберігати політичну стабільність режиму навіть за скорочення поточного споживання населення на 40-50%. Влада може підвищувати градус агресивної риторики, і немає підстав вважати, що «холодильник» у найближчі роки візьме гору над «телевізором», тим більше, що після благополучного проходження виборчого циклу 2016-2018 років ніяких розвилок не передбачається якраз до 2024-го, коли «довга хвиля» дійде до логічного завершення.

Повну версію колонки Владислава Іноземцева читайте на сайті РБ

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: