5 грудня 2016, понеділок

Політичний фейс-контроль. Андрухович – про те, за що українці не любили Яценюка

Юрій Андрухович: На всякого камікадзе свій божественний вітер

Юрій Андрухович: На всякого камікадзе свій божественний вітер

Свою чашу яйцеголовий на поточний момент уже допив сповна. Черга за тими, котрі його валили

Уперше і дуже можливо, що востаннє у своїй історії, наша країна мала справді яйцеголового прем'єра. Голови наших політиків переважно іншої форми – тієї самої, що й голови переважної більшості українського населення. Тут не обійшлося без усесильної генетики давніх степових кочівників і, мабуть, пізніших татар. Тобто голови українських політиків переважно картоплеподібні (дещо плескаті), - розповідає письменник Юрій Андрухович у колонці для zbruc.

Яценюка українці незлюбили головним чином за його яйцеголовість

Яценюка українці незлюбили головним чином за його яйцеголовість. Я взагалі дуже дивуюся тому, як міг настільки нетиповий діяч пробути прем’єром нашої патологічно схильної до типовості країни цілих 25 з гаком місяців. Але все одно це диво не могло тривати вічно, і на всякого камікадзе свій божественний вітер. Вважаймо втім, що принаймні один рекорд нетиповості в Україні все-таки встановлено. 

(…) Яценюк був прем’єром непопулярним, це само собою. З іншого боку, назовіть мені популярних українських прем’єрів. Може, Азаров? Популярних прем’єрів у нас іще зроду-віку не бувало. Популістські бували, але й вони не особливо з того популізму скористалися: рейтинґ недовіри до них усе одно зашкалював. От не любить цей народ будь-якого начальства, будь-якого керівника-зверхника – і що ти з ним зробиш. У цьому сенсі Яценюк тим більше не міг стати винятком.

Однак цілком особливим складником його цілком особливої непопулярності стало те, що він справді хотів реформувати країну. Тобто змусити її людей працювати й економити. Це доволі прості, зрозумілі, але й доволі непопулярні речі, погодьтеся. До них можна лише змушувати. Уряд і є цим механізмом для змушування – відомо ж. Але щоб це змушування над нами чинив якийсь  яйцеголовий яппі-інопланетянин! Шансів у нього фактично не було.

Ми не цінуємо того, що маємо. Тепер залишається оцінити те, що втратили.

Уперше і дуже можливо, що востаннє в історії, ми мали прем’єра, який упевнено вигравав газову війну з Росією і при цьому ще й незле тролив росіян. За всіх попередніх режимів і часів вони тролили нас і почувалися цілковитими панами ситуації. Й раптом це урвалося, й ми почали диктувати їм, а не вони нам! Чи продовжать цей виграшний тренд теперішні наступники, є дуже великий сумнів. Швидше за все, вони тепер потихеньку кинуться «отстраивать отношения», себто відновлювати залежність.  

Але поживемо – побачимо.

В українській політиці розбиратися дуже легко. Головний метод – фейс-контроль. На їхніх обличчях написано все, а форми їхніх голів також не вселяють надто великої надії.

Однак українська політика ще й наскрізь кармічна. При цьому покарання в ній настає не через триста років і не чотириста, а доволі негайно: ще в цьому житті. Та навіть і в цій каденції. Ще навіть на цій самій посаді.

Свою чашу яйцеголовий на поточний момент уже допив сповна. Черга за тими, котрі його валили.

Повну версію колонки Юрія Андруховича читайте на сайті zbruc

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: