25 квiтня 2017, вівторок

$60 за барель у 2020-му. Як світ переживає падіння цін на нафту, – американський економіст

коментувати
Кеннет Рогофф: Інвестиції у виробництво та відкриття нових родовищ нафти скоротилися на $150 млрд

Кеннет Рогофф: Інвестиції у виробництво та відкриття нових родовищ нафти скоротилися на $150 млрд

Ризики для країн-експортерів нафти зростають. На межі колапсу всього кілька, але багатьом загрожує рецесія

«Один з найбільш шокуючих економічних сюрпризів 2015 року - дивне падіння цін на нафту не стало більш серйозним поштовхом до зростання глобальної економіки. Незважаючи на обвал цін з $115 за барель у 2014 році до $45 у кінці листопада 2015, більшість макроекономічних моделей припускають, що вплив на глобальне зростання виявився менше очікуваного – на рівні близько 0,5% світового ВВП», - пише професор економіки Гарвардського університету Кеннет Рогофф у колонці для Project Syndicate.

За його словами, добра новина полягає в тому, що це скромне зростання економіки, найімовірніше, продовжиться і у 2016 році. Погана ж у тому, що подальше зниження цін ще більше погіршить становище основних країн-експортерів нафти.

Підйом цін до $60 за барель прогнозують тільки до 2020 року

«Недавній спад цін на нафту перегукується з падінням у 1985-1986 роках, коли члени ОПЕК (читайте - Саудівська Аравія) вирішили збільшити обсяги виробництва, щоб повернути собі частку ринку. Також його можна порівняти з падінням 2008-2009, що послідувало за світовою фінансовою кризою», - говорить економіст.

Він зазначає, що, хоча пояснити падіння цін на нафту в 2014-2015 не так просто, як під час двох попередніх криз, де все визначали чинники попиту та пропозиції, в даному випадку, схоже, ці два чинники зіграли приблизно однакову роль.

За словами автора, мало значення як зменшення попиту на енергоносії внаслідок уповільнення економічного зростання Китаю, а також поява та зростання популярності альтернативних способів видобутку нафти, в частині, американської техніки гідророзриву.

«Падіння цін на нафту в деякому роді являє собою гру з нульовою сумою: виробники втрачають, споживачі виграють. Традиційно вважається, що більш низькі ціни на нафту стимулюють попит, - пояснює Рогофф. – Але в 2015 році цей тренд був менш яскраво виражений, ніж зазвичай».

Він розповідає, що такі країни, як Індія і Китай, стабілізують енергетичні ринки через державні програми субсидування – таким чином, ціни для споживачів залишаються низькими. Коли ціни на нафту досягали пікових позначок, ці субсидії обходилися дуже дорого, і багато країн шукали шляхи скорочення витрат. Тому з падінням цін на нафту уряди країн скористалися можливістю зменшити субсидії.

«Водночас багатьом експортерам нафти довелося відмовитися від планів щодо розширення перед лицем різкого падіння доходів. Навіть Саудівська Аравія, незважаючи на її значні фінансові резерви і запаси нафти, опинилася у важкій ситуації через швидке зростання населення і збільшення військових видатків, викликаного конфліктами на Близькому Сході», - каже Рогофф.

Він підкреслює, що після довгих років зростання в 2015 році інвестиції у виробництво та відкриття нових родовищ нафти скоротилися на $150 млрд, а підйом цін до $60 за барель прогнозують тільки до 2020 року.

«Ризики для країн-експортерів нафти зростають. На межі колапсу всього кілька, зокрема, Венесуела, але багатьом загрожує рецесія. Країни з гнучким валютним курсом, включаючи Колумбію, Мексику і Росію, поки примудрялися пристосовуватися, незважаючи на необхідність посилити фіскальну політику (якщо спад продовжиться, найбільш вразливою з цих трьох країн виявиться Росія). Країни з фіксованим валютним курсом зіткнулися з великими труднощами», - говорить автор.

Повну версію колонки Кеннета Рогоффа читайте на сайті Project Syndicate

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: