20 вересня 2017, середа

Фейки, боти і ехо-камера. Як я стала жертвою російської пропаганди, – американська журналістка

коментувати
Енн Епплбаум: У статтях публікувалися смішні претензії, що лунали російськими сайтами
Фото: Bartosz Bobkowski / Agencja Gazeta

Енн Епплбаум: У статтях публікувалися смішні претензії, що лунали російськими сайтами

«Доти, доки людина на власні очі не побачить, як працює дезінформація в ХХІ столітті, згадки про неї викликають у неї лише посмішку», – пише у колонці для The Washington Post американська журналістка Енн Епплбаум

У червні нам сказали, що Демократичний національний комітет був зламаний російськими хакерами. У жовтні – що матеріали, опубліковані згодом на WikiLeaks, походять з того ж джерела. І про ці втрати, і про зв'язки Дональда Трампа з РФ написано чимало матеріалів. «Проте досі ніхто так і не обурився по-справжньому з цього приводу», – дивується автор. Чому? Є теорія: доти, доки людина на власні очі не побачить, як працює дезінформація в ХХІ столітті, згадки про неї викликають у неї лише усмішку. Щойно вона усвідомлює її силу, стає не до сміху.

Епплбаум каже, що усвідомила руйнівну силу дезінформації набагато раніше, і тільки тому, що сама стала її жертвою. Кілька років тому, розповідає автор, вона опинилася в епіцентрі наклепницької кампанії. З цього міг би вийти захопливий шпигунський роман, але основна ідея була досить проста – в період анексії Криму, коли журналістка писала матеріали про Україну, на російських сайтах стали з'являтися про неї бридкі статейки. Технологія була така ж, як і у випадку з Демократичною партією – змішування правдивої інформації з брехнею. Роялті від продажів її книги описували як таємничі доходи з сумнівних джерел, публікували смішні претензії і розносили по всьому російськомовному інтернету.

Тільки-но усвідомлюєш силу дезінформації, стає не до сміху

Виправити неправдиві відомості, пише Епплбаум, неможливо. Кому скаржитися? «Я не балотуюся в президенти. Якщо чесно, кому яка різниця?» – пояснює автор. (...)

Кульмінація цієї історії припала на листопад 2015 року, коли одну з розтиражованих статей про Епплбаум опублікували у своєму Twitter WikiLeaks з чотирма мільйонами передплатників.

«Це був своєрідний досвід, але я багато чому навчилася, – каже журналістка. – Спостерігаючи за тим, як статті про мене поширюються мережею, я на власні очі бачила, як світ фейкових сайтів і світ фейкових новин підживлюють одне одного, роблячи брехню правдоподібною». Багато хто цитували не оригінал, а передруковані нотатки. Виявилося, що липових сайтів більше, ніж вона припускала. Чимало їхніх «передплатників» (можливо, більшість) – боти.

Росіяни усвідомили силу цих технологій раніше, аніж усі інші. Вони також зрозуміли, що глобальний інформаційний простір, доступний всім, надає збіднілій екс-супердержаві можливість (не витратну) втручатися у політику інших держав.

«У моїй ситуації це не мало значення. Тому що мої знайомі не звертали уваги на ці публікації. Але коли справа дійшла до виборів, у хід пустили мільйони ботів, сотні фейків і безліч добровольців поповнили лави «фабрик тролів» і ботомереж. Можливо, поширювана Кремлем брехня і ехо-камери, насправді, істотно вплинули на ці вибори», – підсумовує автор.

Переклад НВ

Повну версію колонки Енн Епплбаум читайте на The Washington Post

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: