10 грудня 2016, субота

Як я сховалася в Сибіру від Facebook, - британська журналістка

коментувати
Холлі Бакстер: З такими соціальними мережами і ворогів не треба
telegraph.co.uk

Холлі Бакстер: З такими соціальними мережами і ворогів не треба

Коли тебе переслідує зграя диких собак у селі десь біля Омська, вже не так переживаєш про те, чи обіймає твій колишній іншу дівчину на фото в Facebook

«У 2011 році, розлучаючись з хлопцем після чотирьох років стосунків, я у прямому сенсі слова заслала себе до Сибіру. Овердрафт на моєму банківському рахунку був значним і недоторканим. Як і всі емоційні люди, які зіткнулися з втратою, мені хотілося зникнути», - розповідає британська журналістка, співзасновник і редактор видання The Vagenda Холлі Бакстер у колонці для Independent.

Мені хотілося втекти в якесь ізольоване, пустельне місце, пише автор, зокрема, подалі від Facebook. «Думка про поїздку в Росію з'явилася після того, як зміна статусу стосунків у моєму акаунті з'явилася в новинних стрічках усіх, кого я знаю; здавалося, новини про моє особисте життя були публічно продекламовані міським оповісником», - продовжує Бакстер. Через кілька хвилин після того, як статус «у стосунках» був змінений на «вільна», повалив потік співчутдивих повідомлень, телефон розривався від дзвінків сумнівних знайомих, спраглих до подробиць. «Я сиділа нерухомо перед екраном комп'ютера, спостерігаючи, як накопичуються нові повідомлення, - розповідає журналістка. – І зважилася забронювати квиток до Санкт-Петербурга».

Хтось вирішить, що п'ять тижнів у дорозі по транссибірській залізничній магістралі навряд чи допоможуть зціленню розбитого серця, але це подіяло. Як мінімум, пише автор, вдалося втекти від потоку нещирих співчуттів. «Вдивляючись у голий пейзаж російської глибинки, що іноді переривався покинутими радянськими фабриками, я розмірковувала над почуттями, які мене напосідали», - продовжує Бакстер.

Здавалося, що новини про моє особисте життя були публічно продекламовані міським оповісником

Після чотирьох днів у поїзді найскладнішим питанням життя, пише автор, стали вилазки на перон зі спробами обміняти куплену в Москві жувальну гумку на кошики свіжозібраної полуниці. Коли тебе переслідує зграя диких собак у селі десь біля Омська – те саме місто, до якого заслали на каторгу Достоєвського, – починаєш не так сильно переживати, чи обіймає твій колишній нову дівчину на черговий фотографії в Facebook.

«Звичайно, я знала, що не зможу зникнути назавжди, - визнає колумністка. – Але саме цього хотілося в той момент після розриву відносин. Раніше, якщо хтось зрадив тебе, можна було закритися вдома і написати гнівний вірш під сумні пісні Леонарда Коена, точно знаючи, що твої римовані куплети не вийдуть за межі кімнати».

Тепер же щохвилини ти ризикуєш напоротися на свого «екс» у соціальних мережах: на фотографіях після нічних пригод і безтурботних веселощів з друзями, коли ти сама все ще перебуваєш на стадії «пити наодинці»; на знімках різдвяної вечірки в офісі, на фото з новими друзями під час відпочинку і, зрештою, в обіймах іншої людини, посміхаючись на весільному фото. Загалом, з такими соціальними мережами і ворогів не треба.

Переклад НВ

Повну версію колонки Холлі Бакстер читайте на Independent

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: