19 жовтня 2017, четвер

Що можна говорити вмираючому. Бельгійський програміст, хворий на рак, написав про те, як він підготувався до смерті

коментувати
Пітер Хінченс: Давати лад життю – складний процес, і додаткові руки й голова не завадять

Пітер Хінченс: Давати лад життю – складний процес, і додаткові руки й голова не завадять

Бельгійський розробник Пітер Хінченс дає поради, що допоможуть ворядкувати свої справи і змиритися з тим, що смерть – це невід'ємна частина життя

Настав час для моєї останньої колонки. Я, звісно, міг би продовжити писати, але тепер увага буде зосереджена на тому, щоб поставити ліжко зручніше, пити знеболювальне за розкладом – а також на людях, які мене лточують.

Вчора зайшли дванадцять чоловік, і вам може здатися, що це занадто, але для мене ці візити були все одно що приємна тепла ванна. Дякую, друзі. Коли я кажу, що люблю вас, це не просто фігура мови.

Я хворий на рак легенів, що не піддається хіміотерапії – агресивний і швидко поширюваний. Дізнавшись про це, я приготувався до смерті.

Фальшива надія – це не ліки

І тепер я хочу поділитися знаннями про те, як правильно померти, якщо ви знаєте заздалегідь, що це станеться, і володієте певним запасом часу.

1. Як говорити з вмираючим

Розмовляти з помираючим (назвемо його Бобом для зручності) може бути страшенно ніяково. Ось список речей, які іншій людині (скажімо, Алісі) Бобу говорити не слід.

«Тримайся! Ти повинен сподіватися, ти повинен боротися!». Напевно, Боб і так бореться з усієї сили. Та навіть якщо ні, це особистий вибір Боба.

«Це так жахливо, мені так сумно, будь ласка, не вмирай!». Це мені якось сказала моя дочка. Я м'яко пояснив їй, що з фактами не посперечаєшся. Смерть – це не те, з чим у принципі можна сперечатися. Ображатися на факти – означає марнувати час.

«Ти можеш з цим впоратися! Все можливо!». Таким чином Аліса висловлює свою надію. Але фальшива надія – це не ліки. Добрий засіб для хіміотерапії або знеболювальне – ось ці ліки.

«Є ці нетрадиційні ліки, про які всі говорять». За таке я баню нещадно, але, на щастя, мені подібне пропонували всього кілька разів. Навіть якби чудесні ліки й існували, вартість і стрес (для інших) від їх пошуків були б такі високі, що ганятися за ним було б вкрай егоїстично. З таким же шансом на успіх, як і в лотереї. Ми живемо, ми вмираємо.

«Прочитай цю главу Біблії, це допоможе тобі». Це одночасно грубо і образливо, а на додачу ще ніяково і зверхньо. Якщо Бобу знадобиться релігійна порада, він піде і поговорить зі священиком. Якщо ні, не чіпайте його. Це ще одна діяння, за яку я посилаю в бан.

Головне, не телефонуйте і не голосіть у слухавку. Якщо хочете поридати, відкладіть телефон, почекайте десять хвилин і телефонуйте, коли заспокоїтеся. Сльози – це нормально, але для Боба це велика загроза скотитися в жаль про самого себе. Я навчився контролювати свої емоції, але більшості Бобів буде непросто.

2. Про що можна говорити

Про ваші минулі пригоди. Пам'ятаєш, як ми тоді? О так, ще б пак! Це було здорово!

Про медичні подробиці. Прикутий до ліжка Боб напевно одержимий ритуалами догляду, співробітниками лікарні та своєю хворобою.

Допомагати Бобу з технічними деталями. Давати лад життю – складний процес, і додаткові руки й голова не завадять.

І, головне, не висловлюйте ніяких емоцій, крім щастя, і не створюйте Бобу нових проблем.

3. Обов'язки Боба

Не одній Алісі потрібно працювати – Боба теж має обов'язки. Як мінімум:

Бути щасливим. Може прозвучати банально, але це необхідно. Якщо ти постійно будеш в депресії, Аліса, розмовляючи з тобою, теж буде нещасна.

Зрозуміло, впорядкуй свої справи. Я вже роками чекаю смерті, а тому постарався зробити себе якомога більш замінним. Сім'ї, звісно, тебе ніхто не замінить. Але питання з роботою можна вирішити.

Позбудься всіх стресів і витрат, яких можеш позбутися. Наприклад, у Бельгії дозволена евтаназія. Я вже попросив лікарів підготуватися до процедури (не зараз, а коли настане час), попросив людей прийти і попрощатися зі мною до смерті, а не після. Я заповідаю свої останки місцевому університету, якщо вони йому знадобляться.

Будь реалістом. Я вже пояснював, що надія – не ліки. Коли говориш з лікарями, нехай спілкування буде максимально прагматичним. Я сказав своїм лікарям, що вони можуть випробовувати на мені будь-яку експериментальну хіміотерапію, якщо захочуть. Для них це інформація, і це найменше, що я можу зробити для системи, яка подарувала мені, як мінімум, п'ять додаткових років життя.

Готуйся до найгіршого. Коли онколог побачила мій знімок, вона негайно зателефонувала мені і сказала, що передбачає рак. В обох легенях, всюди. Я поклав слухавку й розповів своїм дітям. Наступного дня я зателефонував до їхніх шкіл, свого адвокатові й нотаріусу і попросив їх приготуватися до найгіршого. Через десять днів біопсія підтвердила діагноз. Це дало нам десять додаткових днів і час, щоб підготуватися.

4. Як пояснити дітям

У мене троє дітей: їм дванадцять, дев'ять і п'ять років. Рости без батька трагічно і так далі. Але ж я залишуся в їхніх ДНК, у них будуть мої конференції на Youtube і мої книги.

За ці роки я багато разів пояснював їм це так: одного разу мене не стане. Можливо, це станеться нескоро, а, можливо, дуже скоро. Всі ми помремо одного разу, навіть ти, маленький Грегор. Це частина життя.

Уяви, що в тебе є коробка Лего, і ти будуєш з конструктора нові будинки, але ніколи не руйнуєш старі. Що тоді буде? «Коробка спорожніє, татку». Відмінно, молодець. І буде тоді з чого робити нові будинки? «Ні». Так що ми теж як будиночки з Лего, і коли ми вмираємо, деталі повертаються в коробку. Ми вмираємо, але народжуються нові діти. Такий цикл життя.

До того ж, я навчив своїх дітей плавати, кататися на велосипеді і стріляти. Готувати, подорожувати і ставити табір. Користуватися технологіями без страху. У три роки Грегор грав у Minecraft. Номі в сім навчилася стріляти з пістолета. Вони володіють декількома мовами. Вони впевнені в собі і швидко вчаться, як їхній батько.

І кожному треба зрозуміти, що означає померти. Усвідомлення смертності - ключова частина людського існування. Ми, зрозуміло, боремося за життя. І, коли боротьба закінчується, ми приймаємо кінець. Я радий, що зможу дати своїм дітям цей урок – адже у мене самого його не було.

5. Евтаназія

І, нарешті, я такий радий, що залишився жити в Бельгії. Ця країна дозволяє померти за власним бажанням смертельно хворим або тим, хто дуже сильно страждає від хвороби. У другому випадку потрібен висновок трьох лікарів і психіатра і чотири тижні очікування. У першому випадку достатньо думки одного лікаря.

Такий вибір зробив мій батько, померши в четвер перед Великоднем. З ним було кілька членів сім'ї. Це проста і безболісна процедура. Перша ін'єкція занурила його в спокійний сон, у кому. Друга зупинила його серце. Це хороший спосіб померти, і я зрозумів, що хочу померти так само, хоча тоді ще не знав, що хворий.

Мене шокує, що в 2016 році небагато країн дозволяють евтаназію і тим уможливлюють варварські катування над хворими, чиї тіла повільно руйнуються. Це особливо стосується раку. Якщо ваша країна забороняє евтаназію, знайдіть час на боротьбу за право померти з гідністю.

6. Що я відчуваю

Оскільки у мене були роки на підготовку, а за ці роки багато планів здійснилися, я повністю задоволений. З 2011 року я навчився відмінно стріляти, грати на піаніно (і придумав безліч невеликих творів), бачив, як ростуть мої діти, написав три книги. Про що ще залишається мріяти Бобу?

Персонал тут чудовий. Мені нема на що жалітися, і я вдячний всім своїм друзям за роки щастя, яке ви мені принесли, і яке підтримувало в мені життя і мотивацію.

Дякую!

Повну версію колонки Пітера Хінченса читайте тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: