12 грудня 2017, вівторок

Захопили розум. Чому інженери Facebook та Google самі відмовляються від Facebook та Google, – американський журналіст

коментувати
Пол Льюїс: А чи існує ще демократія?

Пол Льюїс: А чи існує ще демократія?

Американський журналіст Поль Льюїс пише для The Guardian про те, за допомогою яких трюків Google і соцмережі керують нашими емоціями

Джастін Розенштейн змінив операційну систему на своєму ноутбуці, щоб заблокувати сайт Reddit, заборонив собі спілкування в Snapchat, який він порівнює з героїном, а також обмежив відвідування Facebook. Але і цього було недостатньо. У серпні 34-річний IT-керівник зробив ще радикальніший крок. Розенштейн придбав новий iPhone і увімкнув на ньому функцію батьківського контролю, щоб не допустити завантаження будь-яких мобільних додатків.

Розенштейн був у курсі, яким привабливим може бути «Like», адже він, інженер Facebook, колись сам створив цю кнопку. Джастін належить до тієї невеликої, але дедалі більшої групи єретиків Кремнієвої долини, які скаржаться на зростання так званої «економіки уваги», коли Інтернет формується навколо реклами.

Ці «єретики» рідко є топ-менеджерами компаній, у яких немає підстав відмовлятися від загальноприйнятої мантри. Йдеться, як правило, про дизайнерів, інженерів і менеджерів, які подібно Розенштейну кілька років тому самі створили цеглинки нинішнього цифрового світу, а тепер намагаються вибратися з нього.

Розенштейн, який також допоміг створити Gchat під час своєї роботи в Google, тепер очолює компанію в Сан-Франциско, стурбовану потужним психологічним впливом на людей. Як показують дослідження, сучасна людина 2 617 разів на день торкається екрану свого смартфона.

Зростає занепокоєння тим, що технології сприяють так званому «безперервному відволіканню уваги». Це серйозно обмежує здатність людей зосереджуватися, знижує наш IQ. Але ці проблеми тривіальні порівняно з руйнівним впливом технологій на політику в різних країнах.

Дослідження стверджують, що є пряма залежність між соціальними медіа і такими політичними потрясіннями, як Брексит і зростання популярності Дональда Трампа. Цифрові технології повністю змінили політичну систему. (...)

У 2007 році Розенштейн був одним із співробітників Facebook, які вирішили створити шлях найменшого опору – один клік для «відправки невеликих позитивних відгуків» по всій платформі. Функція «Like» у Facebook, за словами Розенштейна, стала «дико успішною». Люди насолоджувалися короткостроковим схваленням своїх дій, в той час як Facebook збирав цінні дані про вподобання користувачів. Ці дані могли бути продані рекламодавцям. Ідею незабаром було скопійовано Twitter, Instagram та іншими додатками і веб-сайтами. (...) Але показово, що тепер багато молодих людей, які придумали ці прийоми, відучують себе від своїх же продуктів, відправляючи дітей в елітні школи, де заборонені iPhone, iPad і навіть ноутбуки.

Це схоже на механізм залежності в азартних іграх

39-річний Нір Еяль, автор книги «На гачку», пише: «Технології, які ми використовуємо, перетворилися для нас у компульсії, якщо не в повноцінну залежність. Нас тягне до YouTube, Facebook або Twitter, навіть якщо всього кілька хвилин тому ми вже прокручували стрічку». Еяль пояснює тонкі психологічні трюки, які можуть бути використані для того, щоб у людей формувалася звичка, «тяга» або ж навпаки, негативні емоції, які можна використовувати як «тригери». «Почуття нудьги, самотності, розчарування, збентеження і нерішучості часто провокують біль або роздратування і спонукають нас повторювати якусь безглуздуе дію, щоб придушити це негативне відчуття». (...)

І якщо люди, які створили ці технології, роблять такі радикальні кроки, щоб звільнити себе від цієї несвободи, може і нам варто проявити волю?

Ось що говорить 33-річний Трістан Гарріс, колишній співробітник Google: «Всі ми втягнуті в цю систему. Наші мізки можуть бути під контролем. Ми не такі вже й вільні в нашому виборі, як ми собі це уявляємо». Випускник Стенфордського університету, Гарріс навчався в BJ Fogg за фахом «поведінкова психологія». На одній з конференцій TED у Ванкувері він заявив: «Жменька людей, що працюють у декількох технологічних компаніях, будуть управляти тим, про що повинні думати мільярди людей».

Для Гарріса все почалося в 2013 році, коли він працював менеджером з продуктів у Google. Він досліджував, як LinkedIn використовує потребу в соціальних взаємозв'язках для розширення своєї мережі; як YouTube і Netflix автоматично відтворюють відеоролики, позбавляючи користувачів вибору; як Snapchat створив свою функцію Snapstreaks, заохочуючи майже безперервний зв'язок між її користувачами, в основному, підлітками.

Методи, які використовують ці компанії, не завжди є однаковими: алгоритми можуть бути адаптовані під конкретну людину. Наприклад, внутрішній звіт Facebook показав, що компанія цілком може ідентифікувати, коли підлітки не почувають себе в безпеці, або відчувають свою «непотрібність» і хочуть більшої уваги. Така детальна інформація дає їм можливість заздалегідь знати, яку кнопку натиснути.

Технічні компанії використовують нашу вразливість, вони можуть маніпулювати нами. Більше того, ці дані можуть бути продані рекламодавцям за високою ціною. «Забудьте про етику», – говорить Гарріс. Платити Facebook, щоб використовувати свої важелі впливу, можуть як виробник автомобілів, так і московська «троль-ферма».

Один із друзів Гарріса розповів йому, що дизайнери Facebook спочатку хотіли, щоб значок повідомлення, яке попереджає користувачів про нові дії, був синього кольору. Це відповідало стилю Facebook, і було «ненав'язливим». «Але ніхто не реагував на повідомлення, – говорить Гарріс. Тоді вони зробили значок червоним, і, звичайно, всі стали звертати на нього увагу».

Цей червоний значок тепер усюди. Коли користувачі смартфонів дивляться на свої телефони, десятки або сотні разів на день, вони бачать червоні значки поруч із додатками, які «благають» зреагувати на них. «Червоний – це критичний колір, сигнал тривоги», – говорить Гарріс.

Коли ми відкриваємо додаток з червоними значками, ми не знаємо, що знайдемо всередині: цікавий лист, лайк чи взагалі нічого. І це формує у нас стійку звичку. Це схоже на механізм залежності в азартних іграх. «Щоразу, як ви прокручується стрічку, це нагадує ігровий автомат. Ти не знаєш, що буде далі. Іноді це красива фотографія, а іноді просто рекламне оголошення», – говорить Гарріс.

Роджер Макнаме, венчурний капіталіст, який свого часу виграв від надзвичайно вигідних інвестицій у Google і Facebook, розчарувався в обох компаніях, стверджуючи, що їхні початкові місії спотворено. Як поворотний момент інвестор називає появу смартфона, який підняв ставку в цій гонці озброєнь за увагу людей. «Facebook і Google стверджують, що вони дають користувачам те, що вони хочуть», – каже Макнаме. Але ж те ж саме можна сказати про тютюнові компанії та наркодилерів».

Але як Google і Facebook відмовляться від своїх бізнес-моделей, які перетворили їх на найприбутковіші компанії в світі? Макнаме вважає, що компанії, в які він інвестував, повинні регулюватися жорсткіше. При цьому Роджер стурбований тим, що гіганти, яким він колись допоміг вирости, стали занадто великими: «Нещодавно ЄС оштрафував Google на $2,42 млрд за порушення антимонопольного законодавства, але акціонери просто знизали плечима». (...)

35-річний Джеймс Вільямс пішов з Google минулого року і незабаром отримав докторський ступінь в Оксфордському університеті. Він досліджує, чи зможе демократія вижити в нову технологічну еру.

За словами Вільямса, завдяки соціальним мережам, ми звикли до нескінченного когнітивного стилю обурення, і це внутрішньо змінює нас і динаміку нашого середовища. «Економіка уваги» підриває нашу здатність пам'ятати, міркувати, приймати для себе рішення. Це здібності, які необхідні нам для самоврядування. Про яку демократію в такому випадку може йти мова? «Економіку уваги так збудовано, щоб підірвати людську волю», – говорить він. Якщо демократія – це вираження нашої людської волі, на індивідуальному і колективному рівнях, то економіка уваги підриває основи демократії».

Якщо Apple, Facebook, Google, Twitter, Instagram та Snapchat поступово взяли в заручники нашу здатність контролювати наш власний розум, виникає питання: а чи існує ще демократія, чи вони вже остаточно захопили нас?

Переклад НВ

Повну версію читайте на сайті www.theguardian.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: