10 грудня 2016, субота

Гібридні заручники. Латиніна - про те, як Кремль намагається приховати своє безсилля перед Заходом

коментувати
Юлія Латиніна: З одного тільки захоплення Кохвера випливає, що перетинати кордон він не збирався

Юлія Латиніна: З одного тільки захоплення Кохвера випливає, що перетинати кордон він не збирався

«Гібридна війна» у перекладі з геополітики на просту людську — це дрібне хуліганство, скоєне з надією, що зійде з рук», - пише російська журналістка Юлія Латиніна у своїй колонці для «Нової Газети»

Суд міста Пскова визнав громадянина Естонії Естона Кохвера винним у шпигунстві та незаконному перетині кордону і засудив його до 15 років в'язниці.

Нагадаю, у чому полягає злочин Кохвера. 3 вересня 2014 року президент США Барак Обама наніс візит до Естонії, де, серед іншого, дав «залізну гарантію» підтримання безпеки балтійських країн. Візит Обами був націлений на те, щоб продемонструвати країнам Балтії, що «донбаський сценарій» у них не пройде і США захистять членів НАТО.

Через день, вранці 5 вересня 2014 року, співробітник естонської поліції безпеки Естон Кохвер, забравши із собою револьвер Taurus, 5 тис. євро та звукозаписувальну техніку, вирушив у лісочок біля прикордонного села Міїксе. Як пізніше пояснила естонська сторона, він займався розслідуванням прикордонної контрабандної схеми за участі російської ОЗУ, і його агент призначив зустріч.

За будь-якої конвенціональної війни Росію чекає принизлива і швидка поразка

Замість агента в лісі чекала професійно підготовлена засідка. Кохвера оглушили шумовими гранатами і поволокли на російську сторону. Після цього ФСБ заявила про затримання естонського шпигуна і вилучення у нього матеріалів «розвідувального завдання», а також звинуватила його у незаконному перетині кордону.

По-перше, відразу після арешту Кохвера російські та естонські прикордонники склали первинний протокол огляду місця події. Тут справа навіть не у тому, що, згідно з цим протоколом (який російська сторона потім не підписала), подія відбувалася саме на естонській стороні кордону, а у тому, що на землі були виразні сліди боротьби, волочіння, вибухів шумових гранат та ін.

Інакше кажучи, вже з одного тільки захоплення Кохвера випливає, що перетинати кордон він не збирався. Інакше його спокійно і без шумових гранат можна було взяти в сусідньому містечку.

По-друге, естонське пояснення логічне і зрозуміле, а чекістське — межує з фантастикою. Які такі розвідувальні дії із застосуванням аудіотехніки і 5 тис. євро збирався здійснювати естонський поліцейський у лісі біля села Мііксе? Карту дзотів, чи що, він збирався складати? Їх там зроду не бувало. А якщо він, перейшовши кордон, збирався зі своїми 5 тис. євро доїхати до Москви і там викрасти якогось генерала, чого ж йому не дали доїхати?

По-третє, у сучасного режиму є довга історія подій, які важко витлумачити інакше, ніж викрадення громадян з території суміжних держав з подальшим пред'явленням цим громадянам звинувачення у незаконному переході кордону. Такі звинувачення, нагадаю, пред'явлені і Леоніду Развозжаєву, і Надії Савченко. Цього разу — після візиту Обами — вони були пред'явлені громадянину ЄС.

По-четверте, суд над Кохвером був засекречений. З чого б? Здавалося б, якщо все так добре — так давайте, пред'явіть агента, у якого Кохвер у мііксенському лісі збирався купувати секрет нашої батьківщини. Зрештою, в Естонії ж цього агента вже знають, ви ж його не спалите?

(...) У 2007 році покійний Муамар Каддафі захопив у заручники російського громадянина Анатолія Циганкова, представника «Лукойлу» в Лівії. За мірками Каддафі, це було таке запрошення на переговори. Згодом з Каддафі про щось домовилися на вищому рівні, і Циганкова широким жестом прислали додому — прямо на літаку лівійського прем'єра.

У 2013 році бацька Лукашенко захопив у заручники громадянина РФ Владислава Баумгертнера, гендиректора «Уралкалія», який приїхав до Білорусі на запрошення білоруського прем'єра. Коли «Уралкалій» був проданий так, як треба, заручника широким жестом повернули.

Здавалося б, режими, які поводяться так з російськими громадянами, повинні бути нашими найлютішими ворогами, але на практиці справа йде навпаки. Режими, які беруть наших громадян у заручники, чомусь наші друзі, а ті, які не беруть, — вороги. Причина дуже проста — Кремль і заручникоберущі режими живуть в одному світі. У них загальне розуміння закону — як дишла, людського життя — як розмінної монети, а міжнародної політики — як такого захоплюючого процесу, за якого два вождя, сидячи де-небудь у шатрі, домовляються щодо бабла, як мужик з мужиком.

До Обами не можна залізти в намет і умовити його продати Кремлю нафтову вишку в Техасі, і в Кремлі ніяк не можуть повірити, що це насправді так.

Що західні лідери теж «перетирають» і домовляються, а якщо вони Росію не прийняли в свої ряди — так це тому, що вони нас не люблять.

І ще одна маленька, але важлива деталь. Прийнято вважати, що Кремль демонструє Заходу власну силу. Дійсно, що Кохвер, що Савченко, що Донбас — Захід щоразу виявляється безсилим перед гібридною війною.

Але насправді ця гібридна війна — саме і є ознакою безсилля. Як би не розуміли у Кремлі важливість «маленької переможної війни», там (будемо сподіватися) віддають собі звіт, що за будь-якої конвенціональної війни неймовірно відсталу від розвинених країн Росію чекає принизлива і швидке поразка.

(...) «Гібридна війна» у перекладі з геополітики на просту людську — це дрібне хуліганство, скоєне з надією, що зійде з рук і метою психологічного самоствердження, не має нічого спільного з благом російського суспільства і держави.

Повну версію колонки Юлії Латиніної читайте на сайті «Нової Газети»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: