4 грудня 2016, неділя

Доцарювався. Чого досяг Путін за 16 років при владі, - російський економіст

Владислав Іноземцев: Спостерігаючи за котируваннями нафтових ф'ючерсів, які постійно знижуються, влала ціпеніє від побаченого

Владислав Іноземцев: Спостерігаючи за котируваннями нафтових ф'ючерсів, які постійно знижуються, влала ціпеніє від побаченого

«Країною керує людина, яка багато говорить, але не готова робити практично нічого конкретного», - пише російський економіст Владислав Іноземцев для РБК

З чим зустрічає країна початок 17-го року правління свого лідера? З середньою зарплатою, якщо перевести її в долари, яка відповідає рівню жовтня 2005 року. З ВВП 2016 року, який, якщо також перерахувати його за ринковим курсом, близький до показника 2006 року. Ми приймаємо прогнозний ВВП на 2016 рік у сумі 77,2 трлн руб. і середньорічний курс в 79 руб. за дол.; для 2006 беремо номінальний ВВП в 26,7 трлн руб. за Росстатом і середньорічний курс долара в 27,17 руб., за даними Банку Росії.

Де вставання з колін? Де єдність російській території і її зручність для проживання?

Зустрічає з відпливом капіталу за останні три роки в $280 млрд. З військовим бюджетом, що збільшився за роки його правління за номіналом в 7,5, а в доларовому вираженні - в 4,4 рази. З бюрократією, яка остаточно перетворилася на правлячий клас, з сотнями нових геральдичних символів. З двома війнами, розпочатими за останні роки, з сусідами по пострадянському простору, які розбігаються і зіпсованими відносинами з основними господарськими партнерами.

Як главі держави Володимиру Путіну пощастило. Йому посміхнулася кон'юнктура, яка піднесла котирування нафти з $ 28,5/бар. у 2000 році до $ 102/бар. в середньому за 2010-2014 роки (за даними BP Statistical Review of World Energy 2015). Під його керівництвом опинився народ, який хотів тільки заробляти, споживати і радіти «вставанню з колін». У таких умовах Росію можна було перетворити якщо не на черговий Китай, то в нові Емірати, заклавши основи для економічного підйому на кілька десятиліть. Але що було зроблено насправді?

(...) Якщо озирнутися на історію російської економіки в путінську епоху, стане ясно, що розвивалися практично виключно недержавні галузі: оптова та роздрібна торгівля, комунікації і зв'язок, приватні банки, будівництво, сфера комерційних послуг. Держава була економічним гальмом.

(...) Де ж вставання з колін? Де єдність російській території і її зручність для проживання? Цього як не було, так і немає. Є тільки красиві обіцянки, щороку схожі на ті, що давалися раніше. Протягом усіх років свого перебування при владі Путін обіцяв країні «подвоєння ВВП» і «злізання з нафтової голки». Потішно, що перше гасло було озвучене в 2003 році, і у нас є всі шанси вже до 2018 року повернутися приблизно до таких же доларових показників ВВП, які були в країні в той час.

(...) Навіть у зовнішній політиці Росії не надто є чим похвалитися. Я не буду згадувати Україну, яку ми перетворили на ворога, але очевидно, що наші союзники в Середній Азії все більше схиляються до Китаю, який останнім часом став основним інвестором в регіоні. Ми відгороджуємося від світу санкціями, накладаємо на себе усілякі епітимії, але нікого це не лякає. Ми почали військову операцію в Сирії, але вже зараз починаємо усвідомлювати, що для успіху в ній необхідні значно більші сили і засоби, ніж Росія може дозволити собі застосувати.

(...) Однак, звичайно, найбільш вражаючим є те, наскільки швидко і, схоже, невідворотно починає розвалюватися уявне благополуччя повільно зменшуючої розміри нафтової бульбашки. Уряд п'ятий рік не може зробити нічого, що призвело хоча б до уповільнення зниження темпів зростання. Він три роки поспіль заморожує приватні пенсійні накопичення, по суті проводячи примусові запозичення у громадян.

Країною керує людина, яка багато говорить, але не готова робити практично нічого конкретного, більше 10 років покладаючись на позитивні тренди, що задаються ззовні. Це державне безсилля. Влада здатна розтратити скільки завгодно мільярдів, але не може ні поставити дійсно амбітні завдання, ні підібрати гідні кадри для їх вирішення, ні простимулювати бізнес, ні надихнути громадян на що-небудь, крім повторення побитих гасел. Спостерігаючи за котируваннями нафтових ф'ючерсів, що постійно знижуються, російська влада знаходиться в заціпенінні від побаченого і сподівається, схоже, тільки на одвічне російське «авось».

Повну версію колонки Владислава Іноземцева читайте на сайті РБК

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: