10 грудня 2016, субота

День Надії Савченко. Як прорахувався Путін, - історик

коментувати
Яків Кротов: Те, що Савченко голодує, – не самогубство, а якийсь дивовижний подвиг доброти

Яків Кротов: Те, що Савченко голодує, – не самогубство, а якийсь дивовижний подвиг доброти

Всі виступи Савченко так прекрасні тільки тому, що вона не вбивала. Цього не взяли до уваги ті, хто її викрадав і думав перетворити на символ кровожерливої України

8 березня в Росії сьогодні – день Надії Савченко. Можливо, і назавжди. Це визначається не тим, чи помре вона сьогодні (що цілком можливо, на жаль), а тим, чи зрозуміють росіяни її подвиг. 8 березня в Росії – військове свято, що становить з 23 лютого таке ж нерозривну єдність, як дуло з кулею. День матері захисника імперії, його дружини, співмешканки, дочки. Не Вітчизни, а саме "імперії", тому що ніяких "батьків" росіяни не мали і не мають в Молдові, Абхазії, Татарії. Можна лише потиснути плечима на примітивну військову хитрість, яка зводиться до закидання на уподобаний шматок землі тих, про кого потім будуть говорити: "Так, наші батьки!", - пише історик і священик Яків Кротов в колонці для «Радіо Свобода».

Савченко ніяка не пацифістка, але – не вбивала, на відміну від російських миротворців

23 лютого – свято фронту, 8 березня – свято тилу. Савченко підірвала цю подвійну ідилію.

По-перше, вона – не казармена мрія про готову до вживання незайману у військовій формі, не той образ, який посилено пекла і пече військова пропаганда, починаючи з "А зорі тут тихі..." При читанні спогадів Савченко виникає образ єдиного в українській армії справжнього бійця, і це не хизування з її боку. Це драма української армії, яка не позбулася радянського духу – корупції, показухи, безідейності.

Савченко йшла в армію з ідеєю, що не мала ніякого відношення до незалежності України – не тому, що вона не патріот, а тому, що нормальній людині в голову не могло прийти: незалежності України щось загрожує. Ідея Савченко – літати. В результаті з кожної військової частини, куди вона потрапляла, її намагалися скоріше кудись перевести, тому що в армії, причому в будь-якій, основна ідея – лежати. Ідейні тут така ж перешкода, як Стаханов в шахті. Звідси прізвисько Савченко – "Куля". Як усіляке вдале прізвисько, воно поєднує в собі захоплення, побоювання і насмішку, тобто ті почуття, які повинна викликати у оточуючих будь-яка нормальна людина.

(...) Всі виступи Савченко так прекрасні, так б'ють не в брову, а в око лише тому, що вона не вбивала. Тільки та куля, яка нікого не вбила, потрапляє в ціль – служить миру. Цього не взяли до уваги ті, хто її викрадав і думав перетворити на символ кровожерливої України. Страшно подумати, скільки грошей і людино-годин було витрачено, щоб нарити за Савченко хоч одну загиблу від її військової діяльності людину – і нічого не нарили. Милість Божа!

Звичайно, Савченко ніяка не пацифістка, але – не вбивала, на відміну від російських миротворців з їх диявольською ввічливістю. Мимовільний урок пацифізму для всіх: справжній політ, справжня свобода там, де мета – життя. Навіть те, що Савченко голодує, – не самогубство, а якийсь дивовижний подвиг доброти, її голодування, як і голодування Сахарова, годує нас, ситих, годує вічною правдою про життя як мир та свободу. Так самоспалення Яна Палаха було вогнищем, яке відігрівало замерзлі душі.

У Росії тепер багато крику про те, про що кричати не треба, і російські газети мало пишуть про Савченко, але багато про Великий піст – що їсти, чого не їсти. Так ось голодування Савченко – це великий піст перед Богом, а наші великі пости перед Богом – ізвратізми людожерські. Хочете дожити до Великодня – відпустіть Савченко, а інакше на слова "Христос воскрес" Христос шепне на вухо: "Воскрес-то Я воскрес, та не для тебе, а для уморених тобою!"

Повну версію колонки Якова Кротова читайте на сайті Радіо Свобода

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: