8 грудня 2016, четвер

Чому зникають радянські площі. Британський письменник – про те, що потрібно знати про Хрещатик і Русанівку

Оуен Хэтерли: Може, Східна Європа не така вже й особлива
flickr.com

Оуен Хэтерли: Може, Східна Європа не така вже й особлива

Дивлячись на головні площі та вулиці Варшави, Гданська, Талліна, Белграда та Києва дивуєшся хаотичному поєднанню реклами, старовини та новобудов

«З 1917 по 1991 рік у колишньої Російської імперії, а також з 1945 по 1989-й – у країнах, де вона домінувала після Другої світової війни практично не було справжньої приватної власності. Ні землевласників, ні забудовників, ні «творців просторів» – в половині Європі. Чи означає це, що громадський простір було сформовано тут інакше і відношення до нього в цих країнах інше?» - задається питанням британський письменник Оуен Хетерлі у своїй колонці для The Guardian.

Першими в очі кидаються величезні бульвари для танків, що продуваються вітрами площі, на які зверху вниз дивляться похмурі статуї, а також зубожілий громадський простір між бетонними плитами - відразливий, холодний та авторитарний. Тим не менш, якщо поглянути більш пильно, пише автор, громадський простір тут не менш складний, ніж в будь-якій іншій частині Європи.

До націоналізації та сталінського терору 30-50-х років тутешні місця були переважно сільськими. Ці дві обставини і стали визначальними чинниками подальшого формування міського середовища, підкреслює Хетерлі.

Найбільш цінна особливість міських просторів комуністичної епохи полягає в їх «просторовій свободі»

Куратор і активіст Куба Шредер (Kuba Szreder), який виріс у польському Гданську в 80-ті роки, наголошує, що Польща було «урбанізовано та індустріалізовано комуністами, які при цьому тримали суспільне життя в їжакових рукавицях, не дозволяючи вільно об'єднуватися і висловлювати політичні погляди».

Тим не менш, побудований простір не завжди відображав це обмеження: центр Києва, історична вулиця Хрещатик, була розширена і перебудована після 1945 року в суперширокий бульвар сталінського типу. Як каже архітектор і фотограф Олександр Бурлака, Хрещатик - безумовно найуспішніший та найпопулярніший міський простір Києва. Можливо, це «кітч, укритий керамікою каньйон», проте кожні вихідні тисячі людей гуляють перекритою для руху транспорту вулицею.

«Дивлячись на головні площі та вулиці Варшави, Гданська, Талліна, Белграда та Києва дивуєшся хаотичному поєднанню реклами, старовини та новобудов, які грубо заштовхали у проміжки старих публічних просторів», - ділиться враженнями письменник.

Бурлака стверджує, що найбільш цінна особливість міських просторів комуністичної епохи полягає в їх «просторовій свободі», яка хоч і буває іноді наївною, але все ж слугує виключно міській логіці без надмірного регулювання». В якості прикладу він наводить київський район Русанівка, де стандартні панельні будинки 70-х років інтегровані в ландшафт каналів і набережних. Вбудовані фонтани зламалися багато років тому, але «це все-таки місце для прогулянок, купання, зустрічей та пікніків навіть у зимовий період».

В цілому ж контрасти, що зустрічаються в містах Східної Європи можна знайти всюди, продовжує автор. Тут, як і в інших країнах, міські простори часто використовуються для протестів. За словами Шредера, нещодавня хвиля протестів проти авторитарних заходів, прийнятих новим урядом Польщі, дає привід вважати, що міські простори посткомуністичних країн відходять від характерної їм деполітизації. «Площі і вулиці польських міст, замість того, щоб бути набором логістичних коридорів або зон споживання, перетворилися [...] на арену політичного інакомислення та мобілізації. Такого тут не бачили мінімум 10 років, якщо ще не з часів Солідарності», - говорить він.

«Може, Східна Європа не така вже й особлива», - підсумовує колумніст.

Переклад НВ

Повну версію колонки Оуена Хетерлі читайте на The Guardian

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: