9 грудня 2016, п'ятниця

Чому потрібно заборонити чайові, - ресторанний експерт

коментувати
Сару Джайараман: Жінкам, які живуть на чайові, доводиться терпіти неприпустиму поведінку клієнтів

Сару Джайараман: Жінкам, які живуть на чайові, доводиться терпіти неприпустиму поведінку клієнтів

Практика чайових закріплює несправедливу систему оплати праці. Особливо від неї страждають жінки і расові меншини

«У середу нью-йоркський ресторатор Денні Мейер оголосив, що відмовляється від практики чайових у своїх закладах. Це свідчить, що він розуміє реальну роль, яку відіграли чайові у створенні двошарової системи оплати, що зробила серйозний економічний та соціальний вплив на мільйони людей», - пише ресторанний експерт Сару Джайараман у своїй колонці для NY Times.

Експерт сподівається, що приклад Мейєра дозволить встановити нові стандарти для всієї індустрії. Але для досягнення реальних змін необхідна зміна законодавства, що встановлює мінімальний рівень зарплат для працівників, які отримують чайові.

«У вересні губернатор Ендрю Куомо підтримав встановлення мінімальної зарплати в $15 за годину для всіх нью-йоркців, але ця зміна не торкнеться 380 000 осіб, які отримують чайові. У їхньому випадку середня плата за годину складає $9,43 і це з урахуванням чайових», - обурюється Джайараман.

Перша мінімальна зарплата для працівників, які отримують чайові, становила $0 за годину

Вона вважає, що коріння ідеї чайових ідуть в расистську систему несправедливої оплати праці, оскільки вона зародилася в дворянських будинках феодальної Європи. «Наприкінці ХІХ століття в Америці з'явився потужний рух проти практики чайових, але власники ресторанів люто боролися за її збереження, називаючи чайові законною альтернативою зарплатам. Це було пов'язано з тим, що багато їхніх працівників були афроамериканцями, і власники не хотіли їм платити в принципі. Один з письменників того часу навіть зазначив, що почувався б незатишно, даючи чайові білому, позаяк така практика була прийнята для «ніггерів», - розповідає автор.

За її словами, рух проти чайових підхопили європейські профспілки, а ось США почали рухатися в протилежному напрямку, закріпивши чайові у звичаях і в законодавстві. По суті, перша мінімальна зарплата для працівників, які отримують чайові, була встановлена на рівні $0 за годину.

«У Нью-Йорку в 2011 році ставка була збільшена до $5 за годину, а до кінця цього року повинна бути збільшена до $7,50. Прогрес, безумовно, але цього недостатньо», - говорить Джайараман.

Вона зазначає, що практика чайових залишається расистською: 53% працівників, які отримують чайові, належать до меншин, а 21% живе за межею бідності. Крім того, за даними досліджень American Community Survey, 70% працівників, які отримують чайові – жінки, 40% яких також є матерями.

«Ця система закріплює розрив між зарплатами чоловіків і жінок. Жінкам-афроамериканкам доводиться ще гірше: за даними організації ROC United, вони отримують лише 60% від того, що платять чоловікам. У результаті кожній жінці за життя недоплачують близько $400 000», - підкреслює автор.

Вона додає, що через цю систему ресторанна індустрія характеризується найвищим у США рівнем заяв про сексуальні домагання. «Жінкам, які живуть на чайові, доводиться терпіти неприпустиму та принизливу поведінку їхніх клієнтів, колег і керівників, щоб заробити на життя. Тому, хоча всього 7% американок працюють у ресторанній індустрії, на неї припадає 37% всіх заяв про сексуальні домагання», - інформує Джайараман.

Автор зазначає, що сім штатів, які прийняли закон про однаковий рівень мінімальних зарплат для працівників, які отримують чайові, поліпшили свої показники порівняно з іншими 47, включно з Нью-Йорком: зросли продажі, збільшилася зайнятість, у деяких навіть збільшилися суми чайових.

Повну версію колонки Сару Джайараман читайте на сайті NY Times

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: