7 грудня 2016, середа

Соус придатний до 2099-го. Британська письменниця – про те, чому не можна вірити датам на упаковках продуктів

коментувати
Джоанна Блітман: Охоплені параноєю через дати на упаковці, ми перестали зрізати цвіль з іще цілком придатного сиру

Джоанна Блітман: Охоплені параноєю через дати на упаковці, ми перестали зрізати цвіль з іще цілком придатного сиру

Виробники маніпулюють концептами свіжості й безпеки. Я бачила баночку соусу чилі, на якій був зазначений термін придатності до 2099 року

«Аргументи з приводу викидання придатної їжі все накопичуються. Міністр екології Ліз Трас визнала, що вона ігнорує зазначені на упаковці дати; не дивно, оскільки всі, хто розбирається в характеристиках продуктів, роблять так само», - каже письменниця, автор книги «What To Eat» Джоанна Блітман у своїй колонці для The Guardian.

«Ми настільки віримо супермаркетам, що багато хто з нас вважає за краще довіряти своїй інтуїції щодо того, які продукти ще придатні для їжі. Цей скептицизм – позитивний тренд, оскільки дата «вжити до» завжди були в кращому випадку сумнівною», - пише автор.

Вона розповідає, що вперше дата «продати до» з'явилася в 70-х і призначалася для зручності рітейлерів. У вісімдесятих люди стали більше дбати про походження продуктів, і дата стала своєрідним маркером безпеки. Автор додає, що в дев'яностих стало до болю очевидно, що в більшості домогосподарств люди не знають термінів придатності продуктів, що призводило до збільшення кількості харчових відходів у світі.

Ми будемо програвати війну з відходами, поки супермаркети - вершина нашого харчового ланцюга

«Охоплені параноєю через дати на упаковці, ми перестали зрізати цвіль з цілком ще придатного сиру або пекти на старих яйцях. Ми щотижня викидаємо старе листя салату, щоб купити в супермаркеті нове, яке теж не з'їмо», - журиться Блітман.

Вона розповідає, що, навіть якщо проігнорувати той факт, що виробники зацікавлені в тому, щоб ми купували більше їхніх продуктів (а, себто, і в зазначенні менших термінів придатності на упаковці), ця система має більші дірки, ніж у швейцарському сирі.

«З урахуванням того, що 73% курятини на полицях британських супермаркетів уже накачані патогеном кампілобактеріозу, це м'ясо навіть до закінчення терміну придатності є шкідливим. А одного разу я побачила баночку соусу чилі, на якій був зазначений строк придатності до 2099 року. Я серйозно сумніваюся, що яка-небудь відома людству бактерія ризикне до цього доторкнутися», - перераховує Блітман, додаючи, що в її холодильнику досі лежить горіховий торт, на упаковці якого було зазначено 16 березня. Торт виглядає абсолютно свіжим, на ньому досі немає цвілі, але їсти його Блітман боїться.

Автор вважає, що маркуванню строків придатності надали авторитет, якого воно не заслуговує, і це дозволяє супермаркетам і виробникам маніпулювати концептами свіжості й безпеки. «Вони придумують різноманітні упаковки, щоб продовжити життя своїх продуктів на полицях магазинів. Вони можуть використовувати річної давнини курятину з Таїланду та проморожену насмерть цибулю, запакувати все це і оголошувати «свіжим», - розповідає Блітман.

Вона пояснює, що орієнтуватися в якості продуктів на ділі досить просто: все дуже солоне, солодке, ферментоване або кисле може зберігатися дуже довго. Свіжа їжа починає смердіти, як тільки зіпсується. А от походження товарів та цілісність упаковки важливі.

«Але, можливо, значно важливіше зрозуміти, що ми продовжимо програвати війну з відходами, поки супермаркети будуть залишатися вершиною нашого харчового ланцюга», - підсумовує автор.

Повну версію колонки Джоани Блітман читайте на сайті The Guardian

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: