19 серпня 2017, субота

Тунеядці протестують. Чи буде в Білорусі власний Майдан, - британський професор

коментувати
Ендрю Вілсон: Нинішній безлад можна частково списати і на жалюгідний стан економіки, що пережила три спади з 2008 року

Ендрю Вілсон: Нинішній безлад можна частково списати і на жалюгідний стан економіки, що пережила три спади з 2008 року

Ендрю Вілсон, професор в Університетському коледжі Лондона і автор книги «Українська криза: що це означає для Заходу?», у колонці для Politico міркує про протестні настрої в Білорусі та їх перспективи

Коли в 2015 році президент Білорусі Олександр Лукашенко вводив податок на «соціального паразита», він припускав, у звичній для диктаторів і популістів манері, що штраф у 245 доларів для тих, хто працював менше шести місяців на рік, стане популярним кроком.

Чого він не очікував, так це реакції простих громадян, які продемонстрували неабияку солідарність: на мітинги і акції протесту вийшло приблизно півмільйона людей.

Ці штрафи повинні були стати внеском у державний бюджет. Але на практиці тільки один з десяти оштрафованих, дійсно платив потрібну суму. Людям часто доводилося позичати гроші у друзів або родичів, адже мова йде про країну, де середня зарплата – 380 доларів на місяць.

Випадки бюрократичної некомпетентності загострили почуття несправедливості, і 17 лютого на вулиці Мінська вийшли близько 2500 протестувальників, поклавши початок цілій серії невеликих акцій по всій країні, що тривали майже місяць.

Досі Захід не надто готувався до відповіді на утиски в Мінську або вторгнення з Москви. Але ясно одне: статус-кво не залишиться колишнім

Чи не вперше за 23 роки правління Лукашенка, більшість учасників вуличних демонстрацій – звичайні білоруси, міська інтелігенція і традиційна опозиція опинилися осторонь.

Опоненти Лукашенка ізольовані і неефективні, вони можуть вигравати західні гранти, але це ні на крок не наближає їх до пересічних білорусів. Ба більше, їхні запізнілі спроби влитися у хвилю протестів лише грають на руку президенту. За два останніх десятиліття Лукашенко не втомлювався повторювати, що прості білоруси не довіряють «космополітичній» і «підтримуваній Заходом» опозиції.

Нинішній безлад можна частково списати і на жалюгідний стан економіки, що пережила три спади з 2008 року: в 2009 році, в 2010 році (після переобрання Лукашенка) і в 2015 році. Економіка країни заснована на неорадянській, державно-орієнтованій моделі; складно уявити, за рахунок чого ситуація може покращитися. Найоптимістичніший прогноз на 2017 рік – ледь помітне зростання на 0,4 відсотка.

Ще не так давно Путін регулярно постачав Лукашенка субсидіями в розмірі 15-20% від ВВП Білорусі. Але ця модель стала валитися з 2014 року, коли Росія почала переживати етап рецесії через величезні видатки на Крим, Сирію і Східну Україну.

Дисфункціональність Євразійського економічного союзу, членом якого є Білорусь, також сприяла економічних проблем країни. Створений у 2015 році, він поки навіть близько не відповідає обіцянкам Путіна стати «другим Європейським союзом». Вигоди від торгівлі мінімальні.

Зі зниженням експорту в Росію, білоруські заводи почали звільняти робітників. Ці дві країни беруть участь у виснажливій торговельній війні. В рамках цього конфлікту Росія минулого місяця запровадила обмежений паспортний контроль на кордоні, хоча обидві країни мають бути частиною загальної «союзної держави».

Лукашенко, незважаючи ні на що, непогано тримається і навіть ототожнює себе з державою (це, певною мірою, справедливо). Але багатьох в країні стривожила російська кампанія проти України, яка породила побоювання, що Кремль може зробити щось подібне і в Білорусі. Дипломатичне дистанціювання Лукашенка щодо України не дуже заспокоює в цій ситуації. Зрештою, сьогодні Кремль хоче бачити лише раболіпство.

Лукашенко відмінно володіє методом батога і пряника. Він жорстоко придушив політичні демонстрації після шахрайських виборів 2010 року. Він підкуповує людей підвищенням зарплат і пенсій. Він не звик торгуватися.

Радники Лукашенка також нашіптують йому про небезпеки «українського сценарію» та народного повстання. Але придушення масового протесту зіграє на руку Росії, і, можливо, дасть привід, аби втрутитись.

Тому Лукашенко посилено використовує метод батога і пряника. Він призупинив дію податку на дармоїдство і погодився відкласти спірний будівельний проект поблизу Куропат, місця захоронення жертв сталінських репресій. Але він також пригрозив заарештувати демонстрантів, щоб послабити повстання.

Якщо білоруський президент хоче вціліти, йому доведеться йти вузькою стежкою, з власними громадянами, які штовхають його знизу і з Кремлем, що вичікує свого моменту.

Досі Захід не надто готувався до відповіді на утиски в Мінську або вторгнення з Москви. Але ясно одне: статус-кво не залишиться колишнім.

Повну версію колонки читайте в Politico

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: