9 грудня 2016, п'ятниця

«Інтифада ножів». Ізраїль захопила хвиля вуличного терору

коментувати
Палестинці закидають камінням ізраїльських військових

Палестинці закидають камінням ізраїльських військових

Напади на євреїв влаштовують молоді араби, у яких немає інших перспектив, окрім "мученицької" смерті

З початку жовтня в Ізраїлі майже щодня відбуваються напади на людей, в яких злочинці використовують найпростіші інструменти: ножі, сокири, викрутки та інші гострі предмети. Переважну більшість нападів здійснюють араби. Так, відзначено кілька спроб «зворотніх дій» з боку євреїв, які бажають помститися за вбивство своїх одновірців, однак їх незрівнянно менше.

Ще один спосіб вбивства, який став поширеним, – наїзд на пішоходів за кермом автомобіля. Як правило, відразу після нападу злочинця вбивають: в Ізраїлі навіть багато простих громадян озброєні, а військові і поліцейські патрулі – всюди.

Однак гарантована смерть або, як мінімум, в'язниця, вбивць не зупиняють. Напади зростають кількісно та географічно, що вже дало привід арабським, а потім і всім іншим спостерігачам назвати те, що відбувається «Інтифадою ножів» – за аналогією з першою «Інтифадою каменів» (коли в 1980-х роках повсталі палестинці закидали опонентів камінням) та «Інтифадою смертників» (коли в 1990-х вони ж стали активно застосовувати терористів-самогубців). Сьогоднішні події, втім, мають ряд відмінностей від усього, що було раніше.


В Израиле выросла популярность курсов по обращению с оружием
В Ізраїлі зросла популярність курсів з поводження зі зброєю


Перше, що кидається в очі – це демографічна схожість нападників з учасниками так званих арабських революцій, які відбулися в 2011 році. Як правило, це освічені молоді люди, які мають доступ до інтернету, проводять багато часу в соціальних мережах. При цьому вони або безробітні, або працюють не за спеціальністю, займаються низькокваліфікованою діяльністю. Ніяких перспектив для особистого розвитку у них немає, розбагатіти, отримати популярність та загальну повагу – також. Для молодої людини (або дівчини) з мінімальними амбіціями таке положення речей є рівнозначним достроковій смерті. Щонайменше, соціальній.

Однолітки палестинців в арабських країнах побачили вихід з цієї ситуації в поваленні охоронних диктаторських режимів, що не давали їх країнам розвиватися та душили будь-який прояв самостійності. Для арабів, які живуть в Ізраїлі, традиційно виною всьому – «сіоністська окупація». Відповідно, їх фрустрація спрямована не проти «диктаторського режиму» (Ізраїль – країна демократична), а проти євреїв як народу.

Втім, з демократичністю теж є деякі проблеми. Араби, що живуть у східній частині Єрусалиму (це приблизно половина населення міста), незважаючи на ізраїльські ID, не мають права брати участь у муніципальних виборах через свій «особливий статус». Через це вони позбавлені голосу на рівні своєї вулиці та кварталу. В їх середовищі це створює додаткове відчуження від держави Ізраїль та емоційне напруження.


Столкновения с полицей и военными в палестинских городах идут и ночью
Зіткнення з поліцією та військовими у палестинських містах йдуть і вночі


Ймовірно, саме тому більшість палестинців, які влаштовували напади в останні тижні, – це мешканці Єрусалиму і його передмість, анексованих Ізраїлем після війни 1967 року. З одного боку, у них набагато більше прав, ніж у тих арабів, хто живе на окупованих територіях, з іншого – в самому Ізраїлі вони звикли відчувати себе людьми «другого сорту».

Якими б життєвими проблемами і особистими невдачами не керувалися злочинці, їхні дії цілком підпадають під визначення «тероризм». В Ізраїлі люди дійсно налякані, їм страшно відвідувати людні місця, заходити в громадський транспорт, просто гуляти по вулицях. Вбивць не зупиняє навіть наявність військових або поліцейських: і ті, і інші самі часто стають об'єктом атак. Терористи керуються логікою смертників, йдучи на свої злочини навіть у тому випадку, якщо шанс бути вбитим на місці вкрай високий.

Для ізраїльських служб безпеки та поліції ця категорія злочинців – досить складна мета. Вони не організовані в якусь структуру, в яку можна впровадити свого агента. Вони не намагаються дістати вибухівку або вогнепальну зброю, тому їх складніше відстежити. Їх об'єднує лише загальне невдоволення долею, а також читання одних і тих же сайтів та соцмереж. Вранці така людина може вийти на роботу порівняно добропорядним громадянином, а до вечора, прочитавши щось неприємне в Мережі, схопити ніж і почати різати оточуючих. Як і у випадку з арабськими революціями, ніякого організаційного центру або єдиного плану у нового покоління терористів немає. Більш того, один з них, перед тим, як піти на вбивство, спеціально написав у себе на сторінці в Мережі, що забороняє будь-яким організаціям брати на себе відповідальність за його злочин, оскільки це суто його особиста справа.


Жертвами нападений часто становятся израильские солдаты
Жертвами нападів часто стають ізраїльські солдати


Серед однолітків-арабів такі «вовки-одинаки» тут же стають справжніми героями, отримуючи таку бажану при житті популярність та повагу. Це, в свою чергу, спонукає інших на вчинення аналогічних дій. Виходить свого роду замкнуте коло.

Цікаво, що традиційні палестинські організації, які активно брали участь у попередніх повстаннях, на цей раз ведуть себе вкрай обережно, підтримуючи терористів (самі вони називають вбивць «борцями за незалежність») тільки на словах. Рух ФАТАХ, керуючий Західним берегом, закликає людей зберігати спокій, оскільки розуміє: в уряду Ізраїлю зараз дуже сильним є бажання повісити хвилю терору на якусь організацію і блискавично з нею розібратися. Якщо тільки на ФАТАХ впаде тінь підозри в організації нападів, то її лідерів негайно ліквідують, а сам рух зітруть в порошок на радість конкурентам з Хамасу.

У самому Хамасі аналогічні страхи. Після минулорічної військової операції Ізраїлю в секторі Газу (вотчині Хамасу) пройшло занадто мало часу. Місцеве керівництво не встигло зализати рани, соціально-економічна ситуація в секторі катастрофічна, на тлі чого у ісламістів виріс цілий оберемок ще більш радикальних та зубастих конкурентів, включаючи місцеве відділення Ісламської держави. Якщо Ізраїль завдасть по ХАМАСу новий потужний удар, то рух може і розсипатися, поступившись місцем джихадистам-новачкам. Тому, незважаючи на люту риторику в підтримку терористів, влада сектору Газу сидить рівно і зайвої активності не демонструє.


Палестинские радикалы готовят новое поколение террористов
Палестинські радикали готують нове покоління терористів


У цих умовах висуваються припущення, що «Інтифада ножів» може закінчитися досить швидко. Для підтримки полум'я конфлікту недостатньо лише сірників у вигляді одиночних вилазок, потрібні дрова - тобто організована та постійна терористична діяльність. Проте, є і конкуруюча теорія щодо подальшого розвитку подій. Вона свідчить, що напади, які отримують широкого розголосу в інтернеті, будуть тривати до того часу, поки не зникне джерело напруженості – відчайдушне становище зростаючого числа арабів, не здатних знайти собі іншого заняття, окрім терору. Дати їм надію на якісь поліпшення могло б стати реальне, а не «для галочки» відновлення мирного процесу. Правда, в нинішніх умовах це майже неможливо.

У цих умовах все більш популярною версією стає така: те, що зараз відбувається, – це лише «перша фаза громадянської війни», яка майже неминуче спалахне в разі анексії Західного берега річки Йордан з мільйонами проживаючих там палестинців. Справа в тому, що ізраїльські праві, володіючі більшістю в Кнесеті, особливо не приховують наміру створити «Великий Ізраїль» від Середземного моря до річки Йордан. Ніяким палестинським автономіям, і вже тим більше – незалежній державі, у цих планах місця немає. Власне, вся поселенська активність на Західному березі підпорядкована саме цій меті. Принцип «Дві держави для двох народів» вони заперечують, оскільки вірять в те, що вся ця земля була дарована ізраїльтянам безпосередньо Богом.

Те, що відбувається в Ізраїлі зараз, можна розцінювати як увертюру до подій, здатним початися у разі включення арабських територій до складу країни. Різниця тільки в тому, що арабів, які не володіють всією повнотою цивільних прав, буде не 20 відсотків від населення, як зараз, а майже 50. А надати їм право голосувати на виборах теж не вийде, бо в цьому випадку буде порушено основний принцип Ізраїлю як єврейської держави.


Израильские правые не очень понимают, что на подаренной Богом земле делают палестинцы
Ізраїльські праві не дуже розуміють, що на подарованій Богом землі роблять палестинці


Альтернативою могло б стати повне розмежування арабів і євреїв по національним державам. Причому на підсвідомому рівні це розуміють навіть ті самі праві, які знаходяться на чолі країни зараз. Уряд Біньяміна Нетаніяху вже відокремив бетонними блоками і армійськими блокпостами арабські квартали Єрусалиму від єврейських. Всі бажаючі проїхати в західну частину міста зі східної тепер піддаються ретельному обшуку – у них відбирають гострі предмети і все, що може бути потенційно небезпечним.

Ця міра викликала в Ізраїлі неабиякі суперечки: фізичний поділ Єрусалиму на дві частини викликає дуже неприємні асоціації з Берліном, Белфасті, Нікосією і навіть Багдадом. Всі ці міста в свій час були розділені стіною за ідеологічною, етнічною та/або релігійною ознакою. До того ж єрусалимська стіна (покищо лише у вигляді блоків) цілком очевидно вказує на сумнівні перспективи ідеї створення «Великого Ізраїлю».

Однак ця концепція настільки оволоділа головами правої частини політичного спектру ізраїльського суспільства, що витягти її звідти буде майже нереально. Відповідно активного бажання відновити переговори про створення незалежної палестинської держави також не буде.


Противостояние между Израилем и палестинцами, видимо, продолжится
Протистояння між Ізраїлем та палестинцями, мабуть, продовжиться


З палестинської сторони все більшу популярність набирають радикальні сили, які й чути не хочуть про право Ізраїлю на існування. Вони роблять ставку на те, що в умовах постійного терору багато ізраїльтян задумаються про зміну країни проживання, а швидкий приріст арабського населення в корені змінить демографічну ситуацію між Йорданом та Середземним морем на користь палестинців. Їм потрібні не перемовини, а час та підтримання рівня терору.

Коли обидві сторони не надто налаштовані домовлятися, напруженість і насильство в регіоні продовжать зростати. І, як показує історія, альтернативи цьому немає.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: