5 грудня 2016, понеділок

Знаменитий європейський економіст: Вільний ринок перетворить Україну на країну емігрантів

коментувати
Ерік Райнерт: Ваша головна задача - копіювати кращий досвід того, що відбувається в світі
Фото: КМЕФ

Ерік Райнерт: Ваша головна задача - копіювати кращий досвід того, що відбувається в світі

Ерік Райнерт, один із кращих європейських економістів, який доклав руку до успіхів Перу й Малайзії, стверджує, що вільний ринок перетворить Україну на великого аграрія та країну емігрантів, і пояснює, як цього уникнути

Легкі рішення нечасто ведуть до успіху, а безкоштовний сир — тільки в мишоловці. Під цими твердженнями знаменитий норвезький економіст Ерік Райнерт готовий підписатися двома руками. Останні 20 років у світовій дискусії про методи розв'язання економічних проблем бідних країн Райнерт, який виводив з піке уряд Малайзії, залишається одним з найяскравіших спікерів.

Ще в молодості, попрацювавши в столиці Перу Лімі, Райнерт поставив собі питання: бідність — це доля чи хвороба? Отримавши за наступні два десятиліття досвід роботи в кількох десятках країн і консультуючи уряди багатьох з них, він відповів на своє питання, написавши книгу Як багаті країни стали багатими і чому бідні країни залишаються бідними. Книга миттєво стала світовим бестселером, її переклали на 18 мов світу.

За Райнертом, секрет добробуту багатих країн простий: кожна з них, перш ніж перейти до вільного ринку, пройшла шлях державного регулювання, захисту внутрішнього ринку та нарощування виробництва. А тому жодна з бідних країн не зможе домогтися успіху, минаючи цей етап.

Критикуючи економічну політику МВФ і Світового банку щодо кризових економік, Райнерт порівнює її з ліками, які знімають тимчасовий біль, але не лікують власне хворобу.

У жовтні професор Райнерт, приїхавши до України, виступив хедлайнером Київського міжнародного економічного форуму. І в дебатах на платформі форуму, і в кулуарних бесідах він переконував колег та представників українського бізнесу позбутися міфу, що вільний доступ до ринків Європи розв'яже проблеми України, — та так палко, що до моменту інтерв'ю зовсім втратив голос і спілкувався з НВ майже пошепки.

.

— На форумі ви почули доповіді українських бізнесменів, політиків і економістів і тепер, мабуть, розумієте ситуацію. Які проблеми України ви вважаєте нагальними?

— Ваша найнагальніша проблема — це конфлікт кількох ідеологій управління країною і груп, які їх обстоюють. Ви кидаєтеся між залишками радянської економіки та неоліберальними концепціями, що їх пропонують вам західні країни. І вашим елітам нині вкрай важливо виробити консенсус щодо того, як функціонує світ навколо і яке місце в ньому України.

Якщо ви подивитеся на радянську і західну капіталістичні системи, то побачите одну спільну рису — розуміння важливості виробництва. Але після розпаду СРСР більшості пострадянських держав, зокрема Україні, від комунізму захотілося перейти до іншої крайності — нового лібералізму, заснованого на ідеї, що зовсім неважливо, що ти робиш, важливо, що ти щось продаєш, наприклад сировину. Головне — вільний ринок, чия "невидима рука" відрегулює обмін між державами на користь усім.

Як виявилося, все не так. Насправді розумною опозицією комунізму є не лібералізм, а консерватизм, який зберігає ті інститути, які корисні, і ті практики, які успішні. В Україні був хороший наукомісткий виробничий сектор, і за 20 років вільного ринку він суттєво постраждав, ставши дорогим і невигідним. І з держави, що виробляє деталі ракет, ви швидко переходите до держави, що продає великі обсяги кукурудзи. Проблема і в тому, що ви хотіли цього не помічати, продовжуючи бачити пріоритети в економіці вільного ринку.

Приблизно та сама проблема була характерна і для країн Балтії. Тут на конференції я слухав виступ колишнього міністра економіки Латвії. За роки вільного ринку ця маленька країна втратила 20% свого працездатного населення на користь Західної Європи. Моя перша порада вам — не чекайте, як Латвія, поки втратите, у вашому випадку це буде близько 9 млн працездатних і талановитих людей. Зробіть щось, що дозволить вам зберегти виробництво, навіть якщо дуже невигідне, навіть якщо сьогодні є привабливіші та простіші способи отримувати прибуток.
.

— У чому ви бачите унікальність України?

— Ви дуже велика країна. Якщо подивитися на ті ж таки балтійські країни, то ЄС вдалося легко підхопити їх, вони невеликі. Але навіть та трудова міграція, що відбулася після цього, суттєво змінила правила гри вже у Європі. Із входженням до складу Європи пострадянських країн моментально знизилися зарплати в обробному та будівельному бізнесі. Сотні тисяч людей з країн Балтії та з Польщі вирушили на заробітки до Великобританії, чим суттєво здешевили заробітні плати там. На їхнє місце, до тієї ж таки Польщі поїхали працювати українці, зробивши для самих поляків роботу в рідній країні невигідною, що тільки посилило б трудову міграцію. В результаті утворилася якась дивна ланцюгова реакція з негативним результатом для всіх, особливо для України, яка просто втрачає трудові ресурси.

Якщо ви велика країна, то і ваш ринок великий, і перш ніж торгувати сировиною та ресурсами з іншими країнами, ви маєте подбати про те, щоб відбудувати свій внутрішній ринок. І тут ваші задачі відрізняються від тієї ж Латвії, де турбота про внутрішній ринок не дала б істотного ефекту. Розвинений внутрішній ринок дасть бізнесу можливості інвестувати та вкладати в інновації, споживачам — купувати більше, створить нові робочі місця.

На жаль, я не знаю в деталях ситуацію на ринку України, але є універсальне правило: робіть менший акцент на фінанси, більший — на виробництво.


ДО ХРИПОТИ: На Київському міжнародному економічному форумі Ерік Райнерт емоційно переконував українських колег про ризики вільного ринку, та так, що втратив голос
ДО ХРИПОТИ: На Київському міжнародному економічному форумі Ерік Райнерт емоційно переконував українських колег про ризики вільного ринку, та так, що втратив голос


— Як ви оцінюєте сучасні економічні відносини між ЄС та Україною після того, як в України з'явилася можливість реалізовувати свою продукцію на ринках ЄС?

— Небезпека в тому, що в будь-який момент це може припинитися. Поки ви неуспішні, у вас купуватимуть, але щойно ви станете успішними і виникне загроза, що ви порушите внутрішній ринок європейських країн, це може припинитися. Причому Європа сьогодні має серйозні проблеми, зокрема проблему мігрантів і біженців. Тому такі аргументи — "допоможіть нам захистити наші внутрішні ринки і зберегти промисловість, і ви не отримаєте міграції від нас", "допоможіть нам розвивати власне виробництво і зміцнити економіку, і ми не будемо легкою здобиччю Росії" — можуть спрацювати. Навіть більше, все, що потрібно західному світу в цій ситуації, — повернутися до економічної політики 50‑х років проти СРСР, а тепер вже проти Росії. Вам потрібна не гуманітарна допомога, а дешевий капітал для відновлення промисловості.
.

— Сьогодні найуспішнішим в Україні здається сільськогосподарський сектор, чимало хто робить ставку на нього. Як ви оцінюєте такі перспективи?

— Голод буває тільки в тих країнах, які спеціалізуються на сільському господарстві. У державах Західної Європи і США лише 3% населення зайняті в сільському господарстві та повністю забезпечують потреби своїх країн і навіть торгують. При цьому субсидії та протекція держави зберігаються за цими галузями і в розвинених країнах. Дуже важливо досягати синергії між сільським господарством і промисловістю. Чим обробленішим буде ваш сільськогосподарський продукт, тим краще ви захищені. Свого часу таким шляхом пішла Австралія. Маючи переважно сільськогосподарську економічну орієнтацію, австралійці розвивають неконкурентний порівняно із США чи Європою сектор промисловості. Він створює інновації, необхідні для розвитку сільського господарства. Без промисловості сільське господарство деградує.
.

— Як прихильник політики протекціонізму та регулювальної функції держави в економіці, які поради ви могли б дати українському уряду сьогодні?

— Я вважаю, ваша головна задача — копіювати кращий досвід того, що відбувається в світі. Тут гарний досвід Польщі з її науковими парками та сімейними фермами, досвід Бразилії, яка створила максимальні можливості для розвитку малих і середніх підприємств і з цією метою заснувала спеціальні банки розвитку. Моя друга порада вам: намагайтеся опановувати добрий досвід, але вибірково.
.

Україна вже точно не третій світ

— Коли ви говорите про вибірковість, що ви маєте на увазі?

— У вас популярна ідея швидких реформ і шляху Сінгапуру, я її чув вже кілька разів у кулуарах. Але для цього вам потрібно бути островом, на чолі держави має стояти диктатор і у вас має бути багато людей виконливих і терплячих, як китайці. Мало хто може стати Сінгапуром, але кожна країна може стати країною середнього класу. Для вас важливо проаналізувати, як розвивалася Західна Європа та європейські держави захищали власну продукцію, перш ніж перейти до етапу вільного ринку. А якщо ви вже зараз вийдете на вільний ринок, то, ймовірніше, програєте, ще зарано.

Є одне хороше американське прислів'я: "Робіть не те, що англійці кажуть, робіть те, що англійці зробили перш, ніж будь‑що говорити вам". Тепер ваша черга робити не те, що вам говорять американці або європейці, а те, що вони вже зробили в своїх країнах. Ще в ХІХ столітті німецький економіст Фрідріх Ліст говорив про методі "відкидання сходів" — щойно ви скористалися якоюсь вдалою економічною політикою, а потім вона вам виявилася не потрібна, ви відкидаєте її так, щоб інші не могли нею скористатися. Щось подібне сьогодні роблять країни старої Європи, переконуючи Україну грати за правилами вільного ринку. Ніхто з них на етапі становлення своїх економік так не вчиняв.
.

— Відсутній середній клас — одна з головних проблем сучасної України. Як його сформувати і чиїми рецептами ми могли б скористатися?

— Це взагалі глобальна проблема ХХІ століття, і якщо ви стежите за громадською дискусією в США, то там все частіше говорять про зникнення середнього класу, яке відбувається, до речі, з тих само причин, з яких середній клас не виникає в Україні — бо американське виробництво вмирає, передається в країни, в яких виробляти дешевше, наприклад Китай, де своєю чергою починає формуватися новий середній клас. Ще 1872 року німецькі економісти порівняли суспільство без середнього класу зі сходами, яка прогнили на середині, отже, повалять усіх. Це глобальний економічний ризик. Тому моя порада така сама: захищайте власний ринок, розвивайте промисловість і сектор послуг, де збільшення обсягів виробництва призводить до зменшення витрат.
.

— За вашими оцінками, де місце України на світовій економічній карті та куди рухається ця країна?

— Україна вже точно не третій світ. Ви країна другого світу, яка втрачає своє виробництво та стоїть на роздоріжжі. Питання в тому, що вже зараз вам доведеться вибирати, вбік якого світу рухатися, і важливо, щоб це питання ви розв'язували самі, а не хтось розумний у вас за спиною. В Україні я бачу багато освічених молодих людей, які з однаковим успіхом можуть знайти роботу як в Україні, так і за її межами. Вам важливо їх зберегти, інакше разом з ними ви втратите те, що майже неможливо відновити.

Матеріал опублікований в НВ №39 від 23 жовтня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: