8 грудня 2016, четвер

Злиття двох місяців. Об'єднання грецького Кіпру з невизнаним турецьким анонсували лідери двох країн

ПОТИСНУЛИ РУКИ. Президент Республіки Кіпр Нікос Анастасіадіс (праворуч) і лідер Північного Кіпру Мустафа Акінчі (ліворуч) рівно рік вели переговори про возз'єднання острова під егідою ООН

ПОТИСНУЛИ РУКИ. Президент Республіки Кіпр Нікос Анастасіадіс (праворуч) і лідер Північного Кіпру Мустафа Акінчі (ліворуч) рівно рік вели переговори про возз'єднання острова під егідою ООН

Дрібниці бракує: переконати заомжних південців погодитися на возз'єднання з невдахами півночі через півстоліття після взаємних образ

"Прогулюючись вулицею Ледра [головна туристична й торгова вулиця Нікосії], ви доходите до точки, де, щоб продовжувати йти, потрібно пред'явити паспорт",— розповідає 37‑річний мешканець Нікосії Яніс Сотеріадіс.

"І це для того, щоб іти по своїй країні, на своїй землі",— обурений він.

Такою точкою став пропускний пункт на кордоні двох Кіпрів, який суцільною лінією простягається з північного заходу на південний схід середземноморського острова і пронизує його серце — історичний центр столиці Нікосії.

Після того, як 1974 року країну розрубав надвоє озброєний громадянський конфлікт, Кіпр був розділений так званою зеленою лінією — буферною зоною, охороняти яку доручили спеціальному контингенту Збройних сил ООН. На півночі утворилася невизнана донині Турецька Республіка Північного Кіпру (ТРПК), а населені греками південні території стали Республікою Кіпр, яка у 2004 році вступила до Європейського союзу.

Сьогодні зелена лінія — не єдиний бар'єр, який розділяє мешканців двох частин Кіпру. Різні економічні умови призвели до того, що на півдні острова виросли сучасні європейські міста з офісами міжнародних компаній і магазинами провідних світових брендів. А північні території стали нагадувати країну третього світу.

Потрібно пред'явити паспорт для того, щоб іти по своїй країні, на своїй землі
Яніс Сотеріадіс,
житель Нікосії

З 2006 року південним кіпріотам вдалося збільшити обсяг ВВП країни з $19,9 млрд до більш ніж $23 млрд, що вшестеро перевищує аналогічний показник північних сусідів. Жителі невизнаної республіки насилу перебуваються, спираючись лише на підтримку Анкари.

За останні десятиліття лідери поділених територій не раз відновлювали переговори про возз'єднання. Однак процес був уповільненим, і мало хто вірив у його позитивний результат. Саме тому зроблена 15 травня спільна заява президента ТРПК Мустафи Акінчі та президента Республіки Кіпр Нікоса Анастасіадіса про наміри об'єднати країну до кінця 2016 року стала світовою сенсацією.

"Сьогодні Кіпр має двох лідерів — прихильників возз'єднання, реалістів, які розуміють потребу в компромісному рішенні, а також мають як місцеву, так і міжнародну підтримку для подальшого просування",— оцінює ситуацію Андрекос Варнава, етнічний кіпріот і автор книги Возз'єднати Кіпр: план Аннана і погляд ширше, який сьогодні викладає історію в австралійському Університеті Фліндерса. У поточній ситуації він бачить ознаки того, що нарешті "зірки можуть вишикуватися в ряд" для розв'язання тривалого кіпрського питання.

У разі успіху на об'єднаний Кіпр чекає ряд економічних бонусів: від поновлення роботи бойкотованих сьогодні портів та аеропортів Північного Кіпру і до великих інвестицій у розробку газового родовища на шельфі острова.


ОСТРОВ КОНТРАСТОВ: Пляжи южнокипрского Протараса густо усеяны туристами, а в 30 км от него на турецкой территории пустует некогда самый популярный курорт острова Фамагуста
ОСТРІВ КОНТРАСТІВ: Пляжі південнокіпрського Протараса вщент засіяні туристами, а в 30 км від нього на турецькій території пустує колись найпопулярніший курорт острова Фамагуста


  
Склеїти по лінії

"Сім'я мого батька переїхала на північ у 1975 році після угоди про обмін населенням",— розповідає свою історію Салех Гучел, 40‑річний дослідник-еколог з північного району Нікосії, який належить до турецької частини Кіпру.

Коли країна ділилася надвоє, сім'я залишила в грецькій частині острова ферму, де вирощувала оливки, мигдаль і виноград. На новому місці влада виділила діду Гучела ділянку землі, але та виявилася не надто пристосованою для землеробства. А його батько влаштувався ветеринаром у державну клініку і багато працював, щоб прогодувати сім'ю. "Іноді я не бачив батька цілими днями",— згадує співрозмовник НВ.

У середині 70‑х доля сім'ї Гучела спіткала 45 тис. турків-кіпріотів. Ще близько 165 тис. переселенців, за підрахунками ООН, склали грецькі кіпріоти, що мігрували в південну частину острова. Покинути свої оселі їх змусив громадянський конфлікт.

Після військового перевороту, що відбувся влітку 1974 року, до влади на острові прийшли прихильники приєднання Кіпру до Греції. Тоді Туреччина, яка виступала одним з гарантів безпеки країни після здобуття нею незалежності, ввела на Кіпр свої війська під приводом захисту місцевої турецької громади.

Вже до середини серпня турецькі війська окупували близько 37% території острова. Ініційовані Радою Безпеки ООН переговори не дали швидкого результату, і країна залишилася поділеною на дві частини.

Сьогодні населення двох Кіпрів живе абсолютно різним життям. В економіці обох територій провідну роль відіграє сфера послуг. При цьому в Республіці Кіпр розвитку фінансової, туристичної, судноплавної галузей і ринку нерухомості сприяють міждержавні контакти, а також вигідне для бізнесу законодавство з низькими податковими ставками, яке приваблює компанії з усього світу. А Північному Кіпру залишається покладатися лише на підтримку Туреччини — єдиної країни, яка визнала суверенітет ТРПК.

Сьогодні значна частина жителів невизнаної держави задіяна в державному секторі, а його фінансування прямо залежить від закордонного заступника. Так, коли в грудні 2015 року втратив чинність черговий протокол економічної підтримки, а новий не був узгоджений, державні службовці, пенсіонери та фермери ТРПК не отримали належних їм щорічних виплат.

"Сьогодні між двома частинами острова – величезна економічна прірва",— стверджує в розмові з НВ Ніколас, шкільний вчитель з Лімасола. І це дозволяє південцям економити: з моменту пом'якшення в 2003 році правил перетину зеленої лінії чимало греків-кіпріоти їздять в північну частину країни за дешевшими продуктами, одягом і пальним. З іншого боку, поділ острова загострює проблеми відмивання грошей, торгівлі наркотиками та поширення нелегальних казино.

У такій ситуації возз'єднання острова здатне поліпшити економічне становище не тільки північників, але і заможних південців, впевнені експерти. Це дозволить Північному Кіпру увійти в єврозону і позбутися міжнародної ізоляції, а Південному — знову користуватися дивідендами від родючих земель і туристичного потенціалу північних сусідів.

"Коли обидві частини об'єднаються, для кожного з нас з'явиться більше можливостей, більше землі і роботи, покращаться відносини з Туреччиною та Грецією",— розмірковує Сотеріадіс.

Єдина країна знову зможе використовувати небажані в невизнаній республіці багаті землі півострова Карпас, один з найбільших на Кіпрі порту Фамагуста і безліч привабливих для мандрівників історичних і культурних пам'яток.

У результаті загальний ВВП знов утвореної держави зможе протягом наступних 20 років в 1,5 рази перевищити сумарний показник нинішніх південної та північної частин, прогнозують у кіпрському центрі Інституту дослідження проблем миру в Осло (PRIO), який протягом останнього десятиліття вивчає перспективи розв'язання кіпрського питання.

Ще одним вагомим аргументом за об'єднання служить відкрите наприкінці 2011 року на шельфі Кіпру газове родовище Афродіта. Його запаси оцінюються в 1,7 трлн куб. м, і тут вже провадить розвідувальні роботи американсько-ізраїльський консорціум, який має надати подальший план розробки та реалізації газу на схвалення уряду Республіки Кіпр. Однак проти одностороннього використання газових ресурсів Південним Кіпром виступає Туреччина.

Возз'єднання острова дозволить ухвалити єдину стратегію щодо Афродіти і забезпечить дивіденди як кіпріотам, так і нинішньому заступнику ТРПК. За підрахунками PRIO, газопровід до Туреччини здатний забезпечити об'єднаному Кіпру €1,3 млрд нових інвестицій. Для Анкари ж об'єднаний Кіпр зможе стати альтернативним постачальником газу на тлі похолодання відносин із Росією, а також дозволить зняти вето Республіки Кіпр на обговорення перспектив членства Туреччини в ЄС.


Рівняння з невідомими

За минулий рік переговори про возз'єднання Кіпру увійшли в чергову фазу активності. В межах серії зустрічей лідери двох частин острова обговорили створення двозональної федерації з двох громад, яка, згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН, має складатися з двох частин з єдиним суверенітетом і єдиною міжнародною правосуб'єктністю.

Однак життєздатність такого союзу все ще нечітка. Так, Ван Кауфудакіс, почесний професор політичних наук Індіанського університету — Університету імені Пердью в Індіанаполісі (США) і автор декількох книг про кіпрське питання, називає запропоновану федерацію "безпрецедентною дисфункціональною конституційною конструкцією, яка порушує Європейську конвенцію з прав людини".

На думку експерта, пропонований союз ґрунтується на релігійній, мовній та етнічній дискримінації. Так, згідно з планом об'єднання Кіпру, представленим свого часу на обговорення ООН її генсеком Кофі Аннаном, який, як передбачається, може стати базою для возз'єднання острова, греки-кіпріоти матимуть обмеження на повернення в північні регіони, а також на відновлення там прав власності на нерухомість.

Неясно також, чи схвалять об'єднання самі кіпріоти. Раніше їм вже пропонувалося дати згоду на створення об'єднаної федерації в межах загального референдуму в 2004 році. Тоді, перед вступом Республіки Кіпр в ЄС, 65% турків-кіпріотів цю ідею підтримали, а 75% греків-кіпріотів відкинули.

"Якщо угода з'являється на рівні керівництва, то це не означає, що її схвалять на референдумі",— коментує новий виток кіпрської історії Ніколас Карідіс, директор розташованого в Нікосії PR-агентства Ampersand Public Affairs, яке двічі на рік готує аналіз сприйняття кіпріотами політичної та економічної ситуації в країні Eurobarometer Survey на замовлення Євросоюзу.

Хоча, за даними кіпрського дослідницького агентства IMR і Університету Нікосії, 20% грецьких кіпріотів останніми роками поліпшили своє ставлення до турецьких земляків. При цьому понад 40% опитаних жителів півдня не вірять, що в разі об'єднання жителі двох частин острова зможуть жити разом без проблем і конфліктів.

Мати справу з Туреччиною — це як намагатися порозумітися з сердитою, впертою, зіпсованою дитиною
Ніколас,
шкільний вчитель із Лімассола

На думку Карідіса, головний бар'єр на шляху до возз'єднання для грецьких кіпріотів — відсутність довіри до намірів Туреччини. "Вони знають, що можуть вести переговори з турками-кіпріотами, але ключові рішення все одно прийматимуться в Анкарі",— констатує експерт.

З ним цілком згоден грек-кіпріот Ніколас. "Мати справу з Туреччиною — це як намагатися порозумітися із сердитою, впертою, зіпсованою дитиною, яка хоче, щоб усі дісталося тільки їй",— образно розмірковує лімасолець.

Чималим бар'єром може стати статус переселенців, які переїхали на Кіпр з Туреччини і сьогодні переважають корінне населення в пропорції 3:1.

"Люди, які живуть у будинках, що змінили власника в 1974 році, сильно тривожаться",— говорить про все більш актуальну проблему з нерухомістю нікосієць Гучел. Немає згоди і з питанню присутності на острові турецьких військ, які жителі північної частини бачать гарантом власної безпеки, а жителі півдня — незаконною окупацією.

І все ж, незважаючи на значну кількість суперечливих питань, експерти не втрачають надії на позитивне розв'язання нагальної проблеми. "Лідери двох громад спілкуються тет-а-тет, і відносини між двома спільнотами сьогодні стали кращими завдяки більшій мірі контакту та комунікації",— називає ті позитивні кроки, які вже зроблені на шляху до об'єднання, Карідіс.


Матеріал опублікований в НВ №19 від 27 травня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: