11 грудня 2016, неділя

Життя після війни. Як хлопці, котрі воювали в Донбасі, знаходять себе у новому мирному житті

Життя після війни. Як хлопці, котрі воювали в Донбасі, знаходять себе у новому мирному житті
Сотні бійців АТО повертаються додому інвалідами, залишаючись наодинці зі своїми проблемами, і лише деякі зуміли пристосуватися до нового мирного життя

Олександр Чалапчій водить машину, ганяє на мотоциклі, опікується сім'ями бійців, загиблих в АТО, бере участь у соціальних проектах, спрямованих на допомогу українській армії. А ще недавно відкрив бізнес — цех з виробництва паливних матеріалів з соломи. Колишній викладач профтехучилища в місті Ульяновську Кіровоградської області встигає все. Незважаючи на те, що з АТО повернувся інвалідом, — втратив обидві ноги вище колін.

Як тільки почалася війна на сході, Чалапчій пішов служити. Потрапив на третій блокпост під луганським селищем Ленінське. “Там служили мої студенти, тому я напросився. І мене взяли в 34‑й криворізький батальйон",— розповідає він. Одного разу на блокпост прилетіла міна, вибухнула за чотири метри від мене. “По суті, я прикрив собою товаришів, так вийшло,— згадує Чалапчій.— Але ноги мені відрізали".

 


ВОПРЕКИ: На войне Александр Чалапчий потерял обе ноги, но не веру в себя. Он водит машину и мотоцикл, помогает семьям погибших и открыл свой бизнес
ВСУПЕРЕЧ: На війні Олександр Чалапчій втратив обидві ноги, але не віру в себе. Він водить машину і мотоцикл, допомагає сім'ям загиблих і відкрив свій бізнес


За даними волонтерських організацій, кілька сотень бійців в Україні отримали важкі поранення, які призвели до втрати кінцівок. З них близько 300 осіб потребують протезування.

Про інвалідів у країні піклуються переважно ті ж волонтери та представники країн НАТО, які взяли на себе основні завдання щодо реабілітації та забезпечення тяжкопоранених, аж до оплати їхнього лікування і протезування у провідних зарубіжних клініках. Держава Україна допомагає здебільшого у вигляді пенсій.

Отримати бюджетні кошти на сучасні протези змогли лише деякі постраждалі. "Через бюрократичні перешкоди до липня цього року державним коштом протезували аж одну людину",— каже Наталія Воронкова, виконавчий директор Волонтерської сотні і куратор напрямку допомоги пораненим.

А повноцінної держпрограми реабілітації інвалідів АТО, що включає психологічну допомогу та соціальну підтримку, в країні немає.

“Мені волонтери допомогли зібрати 1 млн грн на придбання найсучасніших електронних протезів,— розповідає Чалапчій.— Я ж не маю колін, лікарі думали, що я не зможу пересуватися. Але людина може і повинна жити наперекір самому життю".

 

Перемогти і вижити

День Конституції 2014 року для 34‑річного Олександра Кікіна запам'ятається назавжди. Він одним з перших пішов добровольцем під Слов'янськ, а повернувся з АТО вже на швидкій допомозі — отримав мінно-вибухову травму й осколкове поранення з опіками.

“Я спочатку був присутній там як волонтер, але на блокпосту не вистачало людей, і я залишився воювати. Прилетіла мінометна міна: двоє "двохсотих" [убитих] і один "трьохсотий" [поранений]. І все це в день перемир'я",— згадує Кікін.

 


СИЛЬНЫЙ ЧЕЛОВЕК: Александр Кикин, едва выживший после ранения, теперь создает обучающий центр для протезистов
СИЛЬНА ЛЮДИНА: Олександр Кікін, який ледве вижив після поранення, тепер створює навчальний центр для протезистів


Після поранення він потрапив до Київського військового госпіталю, де йому ампутували покалічену ногу. Але страждання тривали. "У мене впав гемоглобін, від антибіотиків відмовили нирки і печінка",— згадує боєць. Він звертався в різні благодійні фонди, наприклад президента Петра Порошенка і мільярдера Ріната Ахметова, але ніхто не надав йому $200 тис., необхідні для повноцінної реабілітації, яку готова була провести одна з ізраїльських клінік. Гроші Кікіну зібрали волонтери. "Якби не відправили в Ізраїль, я б помер",— каже він.

Під його словами могли б підписатися багато хто — для поранених бійців АТО головним, а часом і єдиним плечем допомоги стають волонтери. Про це розповідає киянин Кирило Неверович. Він отримав важкі поранення під час оборони Донецького аеропорту, коли там обвалився третій поверх, а його в складі аеромобільної бригади направили на виручку так званим кіборгам.

“Там на нас чекали, влучили з ПТКР [протитанкова керована ракета]. Хлопця, котрий був поруч, зовсім розірвало, а в мене потрапило 1,5 кг осколків",— розповідає Неверович.

Мені волонтери збирали гроші на знеболювальні ліки
Кирило Неверович,
поранений десантник

Після відступу десантників його врятував один з кіборгів, який виніс бійця на собі з лінії вогню. Зрештою киянин потрапив до столичного госпіталю, де йому насилу врятували життя. Але не здоров'я, за яке боротьба продовжилася: у Неверовича перебиті всі нерви на ногах. Одна стопа зовсім не рухається, друга — насилу.

“Мені волонтери збирали гроші на знеболювальні ліки — пачка коштує 2,5 тис. грн. Мені вистачало лише на кілька днів — дикий біль",— розповідає боєць.

Значне навантаження в лікуванні й реабілітації воїнів АТО взяли на себе країни НАТО. Так, за даними Ольги Богомолець, голови комітету Верховної ради з питань охорони здоров'я, близько 270 українських поранених лікувалися в 19 країнах, що переважно входять до Північноатлантичного альянсу. Українцям це не коштувало нічого.

Ольга Харькіна, координатор співтовариства учасників і ветеранів АТО та бойових дій, каже: майже в кожному випадку поранений потребує реабілітації закордонном, адже в Україні немає жодного відповідного за якістю центру. За словами Богомолець, українським медикам поки не вистачає технічних та медикаментозних засобів.

Харькіна уточнює, що навіть психологічною допомогою пораненим змушені займатися волонтери: в її організації такі послуги на добровільних засадах надають фахівці Інституту психології.

 


БЛАГОДАРЯ ВОЛОНТЕРАМ: Кирилл Неверович говорит, что самую действенную помощь раненым оказывает не государство, а волонтеры
ЗАВДЯКИ ВОЛОНТЕРАМ: Кирило Неверович каже, що найбільш дієву допомогу пораненим надає не держава, а волонтери


Адже така допомога теж потрібна. Про це знає Неверович, який поступово повертається до мирного життя: отримав третю групу інвалідності, закінчує навчання в інституті за фахом інженер-металург, у вільний час зайнявся різьбярством з дерева.

“Люди повертаються кожен по‑своєму. Буває таке, що йшов на війну і там "помер", повернулася лише оболонка. Я ж став більш дратівливим і часто зриваюсь",— каже Неверович.

 

Бюрократична безвихідь

Турбота держави про інвалідів зводиться до пільг при отриманні ліків, 100‑відсоткової знижки на оплату комунальних послуг, безкоштовного проїзду і деяких інших деталей. Ну, і до пенсії, яку призначають залежно від групи інвалідності. Її розмір — 30-50% від прожиткового мінімуму. Він становить приблизно 1,3 тис. грн.

Зате в чому держава переважає — так це у створенні бюрократичних перепон.

Отримати інвалідність військовослужбовцю, який пройшов АТО, проблемно, розповідає Воронкова. Найчастіше постраждалим присвоюють більш легку групу, поранених змушують заради цього проходити безліч медичних комісій, навіть коли у них немає кінцівки.

Закон про додаткові соціальні гарантії, що передбачає, крім іншого, збільшену відпустку ветеранам війни, почав діяти лише у вересні 2015 року. Хоча перший проект, що стосується цієї теми, в Раду подали ще в серпні 2014‑го.

Тільки сильні можуть це витримати
Олександр Кікін,
один з поранених бійців АТО,
який опікується проблемами реабілітації

Воронкова уточнює, що бюрократизм заважає чиновникам розпоряджатися навіть коштами, що вже вписані в бюджет на допомогу інвалідам. Так, держава виділила на цей рік 150 млн грн для лікування різних категорій українців за кордоном. Але у відповідній постанові не прописали порядок видачі цих коштів конкретним реципієнтам — як наслідок гроші лежать мертвим вантажем. А в черзі на їх отримання окрім поранених бійців — ще десятки дітей. І деякі з учасників АТО можуть просто не дожити до щасливого моменту отримання держфінансування.

У західних країнах до реабілітації зовсім інший підхід. У США для інвалідів війни розроблено цілу низку пільг і програм відновлення. Щомісячна допомога може сягати $4,3 тис. Їм організують фізичну реабілітацію, яка включає безкоштовні заняття з відновлення рухових, мовних та інших функцій організму. Курс може бути пройдений в будь-який зручний час у 12‑річний термін з того моменту, як міністерство у справах ветеранів призначить допомогу з інвалідності.

В Європі умови для постраждалих воїнів не гірші. Чалапчій, наприклад, після АТО потрапив до реабілітаційного центру в Австрії. Там поранених навчали всьому спочатку: як ходити, нахилятися, вставати з ліжка.

“Подібних центрів в Україні просто немає. Та й вартість курсу реабілітації — понад $200 тис. Сам би я ніколи не потягнув, все зібрали волонтери або звичайні люди",— розповідає кіровоградець.

В Україні, як пояснює Олександр Куклишин, радник заступника міністра оборони, попередня влада знищила цілі підрозділи військових медиків та медичні заклади під приводом реформування армії. Тому зараз Міноборони все відновлює. Так, фізіологічну реабілітацію створюють на базі госпіталів, які розташовані в усіх обласних центрах.

 


ПОМОЩЬ НАТО: Ряд стран Североатлантического альянса приняли у себя на лечение почти три сотни раненых украинских бойцов
ДОПОМОГА НАТО: Низка країн Північноатлантичного альянсу прийняли в себе на лікування майже три сотні поранених українських бійців


Потребу в протезах через кілька місяців закриє спеціальний центр європейського рівня, який готується до відкриття  — там їх виготовлятимуть на 3D-принтерах, каже Куклішин. Це зменшить собівартість виробу і прискорить процес виробництва в країні. Він додає, що відповідні технології Німеччина передала Україні.

 

Самотужки

Головним реабілітаційним центром для воїнів стає їхнє оточення і сім'я. Так вважає Олександр Бабченко, який отримав поранення, що призвело до ампутації ноги. Він відновився десь на 70%, і велику роль у цьому зіграли рідні. “Я неодноразово переконувався: ті поранені, хто має сім'ю і про яких піклуються близькі, відновлюються швидше,— розповідає він.— А інакше — пияцтво і депресія".

Ефективними реабілітологами стають також інваліди АТО, які вже пройшли шлях відновлення і мають достатньо енергії, щоб допомогти тим, хто йде слідом.

Той же Кікін організовує навчальний центр для протезистів, намагаючись таким чином розв'язати важливу проблему: в країні ніде обслуговувати протези, а вони того потребують. Ще в його планах — створення міжнародної торговельної компанії, в якій будуть працювати інваліди.

“Хто до війни хотів реалізуватися, той іде вперед. Якщо людина стає інвалідом, цілі від цього не змінюються",— уточнює доброволець.

Чалапчій після лікування пішов працювати в ПТУ, але ненадовго. Вирішив відкрити свій бізнес на видану державою компенсацію — вона досягає 150 прожиткових мінімумів, приблизно 200 тис. грн. І зробив це. Навіть дав роботу чотирьом людям.

“Спочатку воюємо на фронті, а потім воюємо з державою в мирному житті. Такі реалії,— невесело іронізує Кікін.— Тільки сильні можуть це витримати".

 

Матеріал опубліковано в НВ №2 від 22 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: