7 грудня 2016, середа

Завод напівпровідників: чи є життя після Клюєвих?

коментувати
Клюєви хотіли забезпечити полікремнієм Заводу напівпровідників свої сонячні електростанції, але в підсумку використовували його для отримання кредитів з держбанків

Клюєви хотіли забезпечити полікремнієм Заводу напівпровідників свої сонячні електростанції, але в підсумку використовували його для отримання кредитів з держбанків

Брати Андрій і Сергій Клюєви максимально монетизували свою близькість до Віктора Януковича, заволодівши серед іншого Заводом напівпровідників та витягнувши через нього гроші з держави. Організувати на ньому виробництво вони не зуміли

Завод напівпровідників у Запоріжжі, який опинився в центрі махінацій братів Клюєвих, з кожним днем втрачає будь-які шанси повернутися в технологічне виробництво. Перебуваючи в центрі боргових судових позовів, про які НВ писало окремо, завод простоює, що змушує оцінювати його хіба що як нерухомість.

Клюєвим завод був потрібен як майданчик для виробництва сонячних батарей або хоча б полікремнію, їх ключової складової. Вони також розглядали варіант купівлі київського заводу Електронмаш, який з 1994 року чекає приватизації. Але побачивши там повну розруху, обрали Завод напівпровідників.

Бізнесмен Геннадій Коган, в партнерстві з яким Клюєви придбали завод в 2007-му, оцінює вартість активу в $50 млн, якщо забути про всі борги. З урахуванням боргів завод не коштує нічого. Державний Укрексімбанк вимагає повернення 5,1 млрд грн кредитів, хоча його вимоги могли б бути і вище. Брати, які вміють будувати схеми, уміло виводили гроші з держбанків.

Ще до приватизації в 2007-му заводом цікавився олігарх Дмитро Фірташ, але інвестиційний експерт, до якого він звернувся за порадою, розповів НВ, що відмовив хімічного магната від інвестицій в цей актив. Причину він описав у фарбах: «Ви приходите на завод – і бачите купу імпортного устаткування, купленого в період розвалу СРСР, яке так ніколи і не було встановлено, а при цьому застаріло ще до моменту відкриття скриньок».

Зараз найбільші шанси отримати контроль над Заводом напівпровідників в Укрексімбанку, який є найбільшим кредитором. Але у Укрексіму є конкурент – китайська CNBM, яка претендує на майно Клюєвих.

Майбутнє активу, який перебуває на стадії ліквідації, виглядає невиразно. Він може стати ефективним тільки після модернізації і тільки якщо внутрішній попит на напівпровідники зросте до масштабів Німеччини або Швейцарії, що малоймовірно, каже Роман Зінченко, співзасновник мережі енергетичних інновацій Greencubator.

Ще більш песимістичний Євген Уткін, президент технологічного холдингу KM Core. За його оцінкою, будівництво одного сучасного цеху по виробництву кремнію обійдеться в $1 млрд, а цілий завод потягне на кілька мільярдів. При цьому у галузі божевільна конкуренція з домінуванням тайваньських і американських компаній. Великі плани закріпити свої позиції на цьому ринку у Китаю. Це не дивно. Американський банк Morgan Stanley вказує, що рентабельність світових виробників напівпровідників досягає 40%, в той час як виробники комп'ютерів і гаджетів задовольняються 20%.

Китайці могли б навести лад і на Заводі напівпровідників, вважає бізнесмен Ігор Тинний, який володіє активами у секторі альтернативної енергетики. Він пропонує віддати завод китайським інвесторам з CNBM безкоштовно, зобов'язавши їх погасити борги. Ще один варіант – запропонувати завод китайцям в пакеті з сонячними електростанціями Activ Solar, через які запитати адекватну ціну. Правда, для цього станції потрібно спочатку передати в державну власність. «Кожен день простою такого заводу вбиває його шанси бути конкурентоспроможним у швидко мінливій галузі», - додає бізнесмен. Виробничий майданчик може бути цікавий хоча б тому, що після девальвації робоча сила в Україні стала дешевше, ніж у Китаї.

Проте, Уткін з KM Core каже, що це не аргумент. Роботизація в цьому секторі виробництва настільки висока, що дешева робоча сила не настільки і цікава. А модернізація заводу потребує великих витрат, адже виробництво на ньому було побудовано з дуже старої технології випаровування відходів титано-магнієвого виробництва. «Собівартість такого процесу менше $60 за кілограм бути не може, а сьогодні на ринку це продається менше ніж за $20», - пояснює Уткін. Використання саме такої технології продиктовано тим, що Завод напівпровідників був у минулому частиною Запорізького титано-магнієвого комбінату.

Інвестиційні експерти, які розписують переваги вкладень у бізнес в Україні, постійно повторюють аргумент про високий потенціал місцевих технічних фахівців. Але навряд чи цей потенціал зможе себе проявити, якщо в країні не буде технологічного виробництва.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: