20 лютого 2017, понеділок

Застряг, як Вінні Пух в норі. Що означає візит Путіна в Нью-Йорк і що від нього виграла Україна

Путін спробує використовувати свій візит до Нью-Йорка для досягнення низки цілей. Однією з них може бути Сирія

Путін спробує використовувати свій візит до Нью-Йорка для досягнення низки цілей. Однією з них може бути Сирія

Путін більше не є великим гравцем, а Росія — вже не одна з найсильніших країн світу. Сирія — всього лише спроба приховати поразку РФ в українському Донбасі

Вчора, 28 вересня, вперше за 10 років, на Генасамблеї ООН виступив російський президент Володимир Путін. У своєму спічі говорив про «громадянський переворот в Україні», про те, що вибір людей в Донбасі треба поважати, і пропонував іншим країнам скоординувати дії в боротьбі з Ісламською державою в Сирії. Окрім цього, вперше за два роки Путін особисто зустрівся з президентом США Бараком Обамою. Замість належних 55 хвилин розмова за зачиненими дверима тривала близько 1 години 40 хвилин. Екс-держсекретар США, українські та російські політологи і дипломат розмірковують про те, чого досягли в Нью-Йорку Путін та Порошенко

Путін вважає, що за кожною зміною режиму в нещодавньому минулому стоїть США

Строуб Телботт, колишній заступник держсекретаря США

Не стану прикидатися, ніби знаю про те, що твориться в голові російського президента. Я не до кінця розумію, яка логіка пов'язує Сирію з Україною. Проте абсолютно впевнений, що він спробує використовувати свій візит до Нью-Йорка для досягнення низки цілей. Однією з них може бути Сирія. Ну а що стосується України, він спробує викликати довіру до своїх дипломатичних зусиль: скаже, що Мінський процес знову запрацював, все йде нормально, санкції більше не потрібні. Люди, які в це повірять та візьмуть бажане за дійсне, знайдуться. Сподіваюся, що таких буде небагато.

Щодо Сирії: ймовірно, Путін намагається зробити Росію ключовим зовнішнім гравцем у цьому конфлікті, здатним керувати наступною його стадією.

По-друге, він відправляє російські війська фактично на захист Башара Асада від «інспірованої Заходом зміни режиму», як він це бачить. У нього щодо зміни режиму справжня фобія. Він вважає, що за кожною зміною режиму в нещодавньому минулому стоїть США. Це, звичайно, повна нісенітниця, віддає параноєю. Лівію, Ірак, кольорові революції в Україні та Грузії він сприймає як частини єдиного задуму.

Військового, економічного, людського потенціалу, щоб вплинути на ситуацію в Сирії, у Путіна немає

Дмитро Орєшкін, російський політолог

Стратегія Путіна — переключити увагу з України на Сирію. Вона виходила з внутрішніх інтересів, тому що Путін сильно втрачає престиж серед агресивно-патріотичної частини російського населення. Користуючись термінологією ДНР/ЛНР — він зливає Донбас. Комусь треба платити за розбитий посуд, а його там набили багато.

У Донбасі хлопці щиро вірили в те, що Володимир Володимирович — чіткий пацан і своїх не покине. А йому, насправді, якраз потрібно, щоб Донбас залишався в Україні гниючою раною, яка буде заважати країні модифікуватися та вбудовуватися в європейський контекст.

В очах патріотичної громадськості в контексті цих подій Путін героєм не виглядає. Вони очікували переможної ходи Новоросії. Але Путін та Росія програли Україну. Всю Україну цілком — адже історія починалася з того, що її хотіли запросити в Євразійський союз.

Плюс до цього, РФ отримала, м'яко кажучи, суттєві труднощі з Придністров'ям. Воно і так було чорною дірою у всіх відносинах: одна із найбільш бідних територій Європи, втратила половину населення, затримують зарплати, пенсії обрізають. А зараз — ще й в блокаді. Бо ще два роки тому Україна не заважала російським поїздам, в тому числі, зі зброєю та солдатами, суходолом дістатися до Тирасполя. А тепер — заважає. І тепер не можна навіть провести ротацію кадрів, не кажучи вже про наростаючі економічні проблеми. Придністров'я №1 Росія втрачає — які б не були там керманичі, їм же треба щось продавати та виробляти, а в цих умовах єдиний шлях лежить через ЄС, така економічна логіка.

Отже, який висновок. Україну втратили, Придністров'я в блокаді, Крим — Україна робить все, щоб максимально здорожити утримання цієї території. Продуктова, очікувана енергетична блокада на значно посилять труднощі змісту півострова для Росії. Ну і четверта складова — це Донбас. Люди були переконані, що створять Донецьку та Луганську республіки, потім просунуться в Київ, далі до Львову, і таким чином відновлять великий та могутній Радянський Союз. Виявилося все навпаки. Територія в колапсі, економіка в лахмітті, інфраструктура размочалена, дефіцит, бандити і так далі.

Ось цю гарячу картоплю, тліюче вугілля, Путін хоче скоріше запхати за пазуху Порошенко. У Порошенка — в широкому сенсі слова, як у широкого політичного класу, теж ентузіазму мало, аби брати територію до себе на ківш, витрачати гроші на Донбас, де в найближчі кілька років населення лояльним до Києва не стане. Там люди до режиму Порошенко ставляться вкрай негативно.

За великим рахунком, це не така вже й радість — отримати назад цю територію. І в Києві це чудово розуміють, і не горять бажанням платити за розбитий посуд. Краще займатися облаштуванням території по свій бік лінії поділу.

У таких випадках, зазвичай формується невизнана держава. Вона живе впроголодь, годує своїх громадян пропагандистськими байками, живе за рахунок того, що бос підгодовує. Росія буде підгодовувати, але так, що не розжирієш. Схоже це на Північний Кіпр, на Карабах, Абхазію. Їх відділення ніколи не визнають колишні господарі території, але у них немає ніякого бажання такі недружні території з нелояльним населенням до себе приєднувати. Це і не держава, і ,начебто, й не частина держави. Вона і є Придністров'я-2.

Путін щосили натискає на сирійську історію, а Захід прекрасно розуміє — це все слова. Бо військового, економічного, людського потенціалу, щоб вплинути на ситуацію в Сирії, у Путіна немає. Він може якось гальмувати процеси, але поліпшити ситуацію не здатний. Реального внеску в боротьбу з ІДІЛом від Росії чекати не варто. Путін не захоче втрачати своїх людей, свої гроші, щоб підтримувати політику США.

Володимир Володимирович застряг, як Вінні Пух в норі. Доведеться чекати, поки схудне. Причому, незрозуміло, куди буде вибиратися: вперед чи назад

Позиція Барака Обами — протилежна. Давайте не будемо говорити про Сирію, або будемо, але формально — там ваш внесок пів відсотка, а давайте будемо говорити про те, що ви взяли на себе зобов'язання по Мінську-2 і поганенько їх виконуєте. Це реальність.

У пропагандистському сенсі все навпаки. Кажуть, що дві великі держави змагаються в силі, Путін зайняв жорстку позицію, змусив Обаму рахуватися, і так далі. Насправді ж, нічого з Путіна не вийде — це досить жалюгідна спроба зберегти переможне обличчя, втекти з кримської мишоловки та змінити в головах російського суспільства картинки.

Путінська фішка, кажучи що-небудь несподіване, абсолютно не спрацювала. Всі чекають, що він, прийшовши до Сирії, буде говорити: «Я простягаю руку співпраці, давайте разом боротися з ІДІЛом». Оскільки це заздалегідь прораховано американською дипломатією, ввічлива відповідь: «Спасибі, нам ваша рука не дуже треба. Ви краще займіться виконанням зобов'язань по Мінську-2. Це саме ваш масштаб, ваш рівень». А на сирійському рівні напружуватися не варто.

Ті, хто його люблять, кажуть, що він добре виступив. Хто не любить, кажуть — слабо. Я ж кажу — передбачувано виступив. Його кривляння і стрибки виснажилися. Всі розуміють, що він збреше. Це і є найбільша проблема Путіна — він перестав бути цікавим. Його просто загнали у кут, і питання в тому, наскільки істеричними будуть його наступні кроки. Можна було блефувати, поки тобі вірили. Що далі? Відступати — отже, програвати. Рухатися вперед — кишка тонка. Зараз вже всі розуміють ціну його словам. Він сам створив ситуацію, де перестав бути гравцем світового масштабу. Тепер це якась другосортна держава, яка намагається зіпсувати гру більш великому гравцеві. Досить погана позиція для Володимира Володимировича. У нього в запасі, як мені здається, не залишилося несподіваних ходів. У ньому немає драйву. Він втомився.

Щодо переговорів Путіна та Обами. Коли після всього цього Путін відповідав на запитання, то говорив, що три чверті розмови — це було про Сирію, а коли Обама інтерпретує, в його уявленні, три чверті — це все Україна. Путін намагається з усіх сил відстоювати себе як людину, яка вирішує світові проблеми, а Обама його ввічливо повертає до кримських справ. Логіка приблизно така.

У Росії наламали дров, і не дуже зрозуміло, що з ними робити. Піч пропагандистську топити ними не дуже виходить. Володимир Володимирович застряг, як Вінні Пух в норі. Доведеться чекати, поки схудне. Причому, незрозуміло, куди буде вибиратися: вперед чи назад.

Якщо в ООН говорять про Сирію, то це не означає, що забувають Україну або списують її з порядку денного

Андрій Веселовський, посол з особливих доручень МЗС України

 Ми говоримо про непорівнювані між собою речі. А Путін хоче, використовуючи одну, відвернути увагу від іншої. А це питання екзистенційне для Заходу, ідеологічне.

Що відбувається в Сирії? У країні 25 млн населення, вона повністю некерована.

Сирія досить велика, і в ній живуть різні національності, є глибокі релігійні конфлікти і вона, по суті, розвалена. На її території існують 4 великі групи, які постійно воюють між собою. Ця країна розташована поряд із Ліваном, Йорданією, Ізраїлем, з яким вона воює, і поряд з Іраном. Це колосальна вибухова маса. І вона вже почала вибухати. Кілька сотень тисяч людей вже перебралися в Європу, 2 млн сидять в Туреччині, ще півтора або два млн в Йорданії, Лівані й далі. Ви уявляєте розміри всього цього? Більше того, половина конфлікту через зіткнення двох найбільших релігійних гілок ісламу — шиїти та суніти. Весь мільярдний ісламський світ за всім цим уважно спостерігає, залучений у нього зброєю, людьми.

З іншого боку, що таке Україна? Це конкретна спроба Росії переглянути підсумки останніх 25 років. З іншого боку — тут намагання підім'яти під себе Україну, щоб втілити свій євразійський план. Це не настільки озброєне та смертовбивче явище. Це явище зовсім іншого порядку і зовсім іншого виду, тому вирішувати його треба іншими способами.

Чому Сирія опинилася в центрі уваги? Через свою вибухонебезпечність. Тому про неї всі говорять. Тому і французький президент про неї постійно говорить, і німецький канцлер, та інші світові лідери.

У нас же інша проблема — проблема неправильної поведінки одного з постійних членів Ради безпеки ООН. Країни, яка колись була однією з двох вирішальних у світі, а тепер опускається все нижче та нижче через свою дурну політику.

Роблячи більш запеклим цей конфлікт, ми штовхаємо Росію на збільшення військової допомоги своїм сателітам — терористам. І ми, таким чином, знищуємо Україну, ще більше дестабілізуємо.

Україна має шанс повернутися до нормального європейського шляху розвитку. Цим шансом збираються скористатися саме ті, хто найбільше зацікавлений — Німеччина та Франція, європейські країни.

Тому, якщо в ООН говорять про Сирію, то це не означає, що забувають Україну або списують її з порядку денного. Це буде вирішуватися 2 числа в Парижі, в тому числі.

У Сирії потрібно піднімати літаки та знищувати ІДІЛ, а потім розв'язувати подальший клубок поступово. А тут треба економічними та політичними методами залякувати, душити, умовляти, виштовхувати та відновлювати.

Після того, як виникла домовленість між Обамою та Путіним, американці консультувалися з українською стороною

Володимир Фесенко, політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень Пента:

Будемо реалістами, останні події в світі, криза з емігрантами і загострення ситуації всередині Сирії та навколо неї, проблема Ісламської держави, дещо відсунули українську тему. Це відбулося до Генеральної асамблеї, ще влітку. Росія вирішила це використовувати в своїх цілях. Показушна активність у Сирії — це була така артпідготовка перед Генасамблеєю. Путін почав велику гру, став свідомо переключати увагу світу на інше, вирішив переключити увагу з України на Сирію. І по Сирії запропонувати свої послуги Заходу, своє партнерство.

Путін хоче, щоб світ знову був поділений між великими державами. Щоб пострадянський простір було визнано ексклюзивною зоною його інтересів, а Захід не втручався

Ця комбінація не розрахована на те, щоб повернутися таким чином в клуб великих гравців, хоча це теж мета Путіна. У нього є завдання мінімум: щоб через це партнерство були зняті санкції. Ключова ідея Путіна про розподіл світу на сфери впливу була реалізована. Це те, про що він говорив у своїй промові на Генасамблеї, ця ідея нової Ялти. Він хоче, щоб світ знову був поділений між великими державами. Щоб пострадянський простір було визнано ексклюзивною зоною його інтересів, а Захід не втручався.

Але, навіть перший день дискусії, особливо виступ Обами, і та інформація про зустрічі між Обамою і Путіним, яку ми маємо, свідчить, що про Україну не забули. Українська тема залишається на столі переговорів, в порядку денному.

США підкреслювали і до Генасамблеї, коли з'явилася інформація про зустріч з Путіним, що для них головне питання — українське.

Я знаю, що американці, відразу після того, як виникла домовленість Обами та Путіна, консультувалися з українською стороною. Вони проінформували нас про цю зустріч. І це таке партнерське, джентльменське ставлення: ніяких переговорів за нашою спиною. І вони взяли під увагу нашу позицію. Враховували її у переговорах з Путіним. Обама жорстко заявив, що Росія повинна виконувати Мінські угоди, і часу залишилося мало. Ось це для нас дуже важливо, що українське питання не знімається з порядку денного.

Також Обама заявив, що якщо не будуть виконуватися Мінські угоди, санкції будуть зберігатися. Це для нас принципово важливе питання. Тому треба враховувати нові тенденції у світовій ситуації. Українське питання трохи відсунуте. Але не забуте, не відправлене в архів, залишається актуальним. Просто Захід хвилюють зараз дещо інші проблеми.

Що для нас важливо, але вже не стосується самих виступів — це активна робота щодо забезпечення надійних передумов обрання України непостійним членом Ради безпеки ООН від 15 жовтня.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: